Есеї про виставу "Світ у горіховій шкаралупі"

Ян

Я просто пишу цей есей, і присвячую його Саші з вистави. Я хочу розповісти вам про театр і Сашу, бо не знаю, чи знаєте ви його.

Отже, ми з класом беркошколяриків пішли на виставу в театр на Печерській. Назва вистави була "Світ у горіховій шкаралупі". Мені дуже сподобалася вистава, бо там був він - дуже енергійна, весела і в той же час трохи дивна людина - Саша. Мені він дуже сподобався, особливо через його міміку та постійну веселу енергію. Крім Саші, мені сподобалася вистава через її трохи незвичайну подачу. Кожна сцена весела і одночасно зрозуміло пояснює фізичні явища. Я розумію, що не всім таке до смаку, але в цьому є щось. Я хочу, щоб цей театр відвідав хоча б читач цього есею, щоб зрозуміти, про що я кажу.

Дуже прикольним був момент, коли вони показували всю історію всесвіту порівняно з нашою. Ще мені сподобалася тканина, яка пружинить. Вони показували, чому планети крутяться тільки в одну сторону і як працює гравітація і антиматерія.

Мені навіть в одному з номерів майже дали пиво, але ні, бо я ж дитина. Тож бажаю вам відвідати цей шедевр і отримати його!

Федір

Вчора ми були на виставі, присвяченій фізиці, і вона була доволі дивною. Проте, на мою думку, там було більше плюсів, ніж мінусів.

Так, ми тепер знаємо, куди пропадають корови - їх Порошенко краде, перемелює та заливає у цукерки. Проте це далеко не всі плюси вистави. Ця вистава надає ненав'язливе пояснення фізики, і тепер я знаю, що мій день народження - 17 квітня.

Ще плюсом є поява тихохідки, вона ж водяний ведмідь. Проте автори на мою думку мають доволі дивне уявлення про світ. Вони вважають, що нам дуже пощастило жити так якісно і добре, кажуть, що шанс на настільки хороше, навіть ідеальне життя був дуже малий, не враховуючи того, що ми можливо живемо дуже примітивно порівняно з тим, як могло б бути.
Ще мінусом є заборона на стриптиз. Загальна абсурдність може комусь не сподобатись, а комусь сподобатись.

Під час вистави я думав, що вона мені не подобається, проте коли я повернувся додому, я все ж вирішив, що вона мені подобається. Це щось зі сфери сюрреалізму. Також постійно застосовують метод ламання четвертої стіни, власне, що і призвело до страшної правди про корів...
Проте всю правду можна було дізнатися і раніше, коли чоловік у картатій сорочці розсипав корівок.

Доволі незвичайна вистава, рекомендую.

Вася

Нещодавно ми були в театрі і, відверто кажучи, це була найкраща вистава в моєму житті. Це була вистава про Стівена Хокінга, хоч про самого Хокінга було на сцені всього лише хвилин п'ять.

Коли ми увійшли до зали, помітили на кожному стільці горіх, про який я розкажу згодом.

Спочатку, нам показали експеримент, де кидали м'яч і пір'я з однакової висоти, але спочатку просто так, а потім в вакуумі, але було не так цікаво, адже ми це вже бачили на уроках фізики.

Мені також дуже сподобалося, як демонстрували те, що у нашій сонячній системі немає планет, які крутяться в зворотному напрямку. Актори натягнули шматок еластичної тканини і поклали важку кулю в центрі - так було зображено Сонце. А всі інші планети пускали крутитись в різні сторони по тканині. Через кілька секунд половина планет притягнулися до Сонця, адже зіткнулися одна з одною. А ті, що залишилися – крутилися в одному напрямку.

Також не можу не згадати ігри, в які грали актори з глядачами, постійно розпитуючи якісь питання. За деякі питання навіть роздавали призи, наприклад, батончик "Марс" або "Мартіні".

Взагалі вистава вийшла чудова, весела та пізнавальна. Пам'ятаєте ті горіхи на стільцях? Отже, після вистави можна було проголосувати горіхом за два дуже цікаві варіанти: чи людство виживе на Землі ще 100 років, чи ні. Але завдяки тому, що поруч зі мною було вільне місце, я зміг проголосувати двічі – і за те, і за інше.

Бажаю кожному та кожній прожити довге життя.

Даша 

Мабуть, я ніколи не була на подібних виставах. Коли всі заговорили про "театр", я подумала про велику сцену з багатоярусними сидіннями, щось на зразок кінотеатру, тільки замість екрану - сцену. Я була тільки на типових виставах дитячих казок. Можливо, я щось забула, але саме так я собі уявляла театр. Коли Іра сказала, що ця вистава мене зацікавить, я дуже здивувалася. Але, коли я прийшла на виставу, все зрозуміла.

Приміщення було невелике порівняно з тим, що я собі уявляла. Якщо я не помиляюся, там виступало всього 5 людей, але вони дуже круто все розказували і показували з великим гумором. Коли ми зайшли в залу, на кожному сидінні був волоський горіх. Я думаю, що це було зроблено не просто так, оскільки театр називався "Світ у горіховій шкаралупі", і це створювало класну атмосферу. О, я згадала, що вони інколи заповнювали залу спеціальним димом, і це було дуже круто. Вони постійно сварилися між собою (особливо з Сашою), і це було прикольно, оскільки Саша був то "занадто дитячий", то "занадто гарячий". Мені здається, що вони часто імпровізували, і це було дуже смішно.

Я, взагалі-то, не розповідала про те, про що була вистава. Назву я вже називала (сподіваюся, що ви не забули, хоча все можливо, тому я краще нагадаю, бо у мене самої пам’ять не ідеальна, не те що у Федька). Назва вистави - "Світ у горіховій шкаралупі", якщо я не помиляюся. Вистава була про фізику і дивовижно цікава та жартівлива.

Усі актори дуже добре грали свої ролі і надзвичайно захоплююче розповідали про фізику. Коли я кажу "щось", я маю на увазі дуже багато чого, адже вистава тривала десь одну годину сорок хвилин, і протягом всього цього часу вони розповідали нам щось цікаве (мені було цікаво, не знаю, як там іншим). Не було жодної хвилини, секунди, щоб я нудьгувала.

Я потроху починаю повторюватися, і це підтверджує мені, що я, мабуть, вже все розказала. Дуже класна вистава, всім раджу на неї сходити, якщо, звісно, вона буде повторюватися. На цьому буду закінчувати. Всім пока.

Рост

Минулого тижня ми з класом (усім) сходили в театр на виставу, яка називається "Світ в горіховій шкаралупі". Вистава цілком про фізику. Хоча я і не фанат, мені було цікаво і не шкода кинути кілька монеток в баночку на адронний колайдер. Я не сказав би, що у мене є улюблений чи неулюблений момент в виставі, бо або їх просто не було, або я погано пам'ятаю виставу. Ну вже тиждень пройшов, а в мене не така вже й хороша пам'ять.

Ще на початку вистави на кожному стільці був один волоський горіх, а в кінці він знадобився для голосування, чи помре людство за 100 років, чи ні. Тому сподіваюсь, що його ніхто не з'їв.

Але для мене особисто був проблемою час вистави, бо вона закінчується майже о 8 годині вечора, а тоді був вівторок, і о 8:10 вечора мав бути літ. проект, на який я дуже хочу потрапити. А на літ. проекті ми читаємо історії інших учнів про уявних персонажів. І коли люди читають історії, вони вмикають демонстрацію екрану. А в метро, яким ми добирались назад, вже є більш-менш нормальний інтернет. Тому я приєднався до літ. проекту з метро і міг читати історії інших через демонстрацію екрану. Коли хтось з моїх однокласників побачив, що я приєднався до літ. проекту, то дивився на мене як на божевільного. Я, звісно, не міг повноцінно бути на занятті, бо метро не така вже й тиха штука. Але тоді я на нього прийшов, і це все, що мені було потрібно.

Що ще можна було би сказати? Класно, що там був кролик. На жаль, я не зміг його погладити, але це було компенсовано цукеркою "Корівка", які були краденими коровами з людських полів і ділянок. Що ще... Головний герой вистави - тихохідка. Нічого про неї сказати не можу, вона просто головний герой.

А точно! Я забув розказати про те, який Саша гарячий. На виставі був актор, ім'я якого Саша. Він, в принципі, постійно творив якусь фігню. Три рази танцював стриптиз, чи два, я вже не пам'ятаю. Ще пускав дим з вейпу в бокал і тримав його там. І всяке інше, що я вже погано пам'ятаю. Але це і все.

Два найкращих актори - це Саша та тихохідка. Однозначно.

Але мені вже нічого додати, бо я вже видавив зі своєї пам'яті все, що міг, тому швидкий підсумок: вистава клас, людство буде жити, бо, як я бачив, голосів більше було за життя. Саша дуже гарячий. Якщо він помре ми всі замерзнемо. Та це і все, тому сподіваюсь що сходжу на більше класних вистав в тому театрі і в інших, з класом чи без.

8 клас (у 2023-2024 році)

Ну що ж, друзі. Цей непередбачуваний навчальний рік потроху добігає завершення, а отже усі, між донатами на ЗСУ, потихеньку починають будувати плани на наступний. БеркоШко також. 

Як ви здогадуєтесь, у нас навчається лише одна група дітей — нині це 7 клас, наступного, відповідно, вони будуть 8 клас (сподіваємось так триватиме до 11). 

 8 клас — це такий граничний час, коли ще легко змінити формат школи, бо чим далі до завершення, тим менше лишається часу на адаптацію. Ми велику увагу приділяємо особистому контакту, самовизначенню і самостійності учнів і експериментуємо з різними проєктами. 

З радістю приймемо в своє невеличке коло наступного року ще кількох 8-класників, щоб разом вчитись до завершення школи. 

🏫 Локація: Берківці (неподалік від Lavina Mall) (від м. Нивки маршрутки 719, 226-2, автобус 14; з Виноградаря - маршрутка 512, автобус 103) 

📅 Навчання 4 дні на тиждень 

💰 Вартість: орієнтовно $250 на місяць (уточнимо на початку осені, без жодних додаткових зборів) 

☎ Всі деталі - за телефоном (063) 261-9343 (Валентина)

БеркоШко в соцмережах:

facebook

instagram

Фізика, mon amour

БеркоШко шукає в команду людину, яка знає фізику, для співтворчості :)

Задумка така: з невеличкою групою дітей (8-12 учнів) пройти весь шкільний курс фізики і спробувати опрацювати цей досвід, щоб його можна було передати іншим - створити якісь освітні матеріали, придумати практики. 

Бо з фізикою в школах біда. Не так багато вчителів гарно знають фізику, ще менше - здатні нею зацікавити. І така знедоленість фізики дуже дивна, бо це наука, яка пояснює світ. Вона дозволяє зрозуміти закономірності і суть явищ. Це не може бути не цікаво! :) В молодшій школі ми робили з учнями фізичні досліди - і це було дуже захопливо. Але хочеться перевести це на більш структурований рівень.

Бо значимість фізики складно переоцінити. Особливо зараз в Україні, яка має гостру потребу у розбудові ВПК, відбудові міст і розвитку промисловості. Ми потребуємо інженерів з якісною підготовкою, а вона починається з адекватного курсу фізики в школі.

В альтернативній школі БеркоШко немає вимоги про педагогічну освіту, достатньо просто знати фізику, щоб викладати, і вміти доступно пояснювати. 

Цього року в БеркоШко був 7 клас - це самий початок курсу фізики. Але цієї зими через загрози обстрілів і блекаути чимало занять випало і багато учнів пропустили цілі теми. Щоб надолужити цю прогалину, ми збираємось влітку зробити літню школу на один тиждень і пройти курс фізики за 7 клас наново. А далі - раз на тиждень або раз на 2 тижні вивчати впродовж навчального року, щоб пройти програму наступних класів. 

Тож, шукаємо людину, з інженерною, технічною, фізичною освітою, ідеально - якщо з практичним досвідом, яка хотіла би поділитись знаннями і взялась би за експериментальне викладання фізики в БеркоШко, з подальшим опрацюванням цього досвіду для поширення далі (в довільній формі, як придумаємо). Ми поділимось усім попереднім досвідом, матеріалами, зберемо необхідне приладдя і допоможемо з комунікацією з учнями. Тобто, якщо навіть ніколи досі не було досвіду взаємодії з підлітками - можна сміливо пробувати. 

Є лише 2 вимоги - знати фізику  і бути готовим проводити заняття вживу в Києві (на Берківці, поблизу Lavina Mall). 

Викладання оплачується (сума невелика, але вона є). 

З усіх питань - пишіть на пошту berkoshko@gmail.com 

або 0632619343 (telegram) Валентина

Трохи дізнатись про БеркоШко (хоча це матеріали кількарічної давнини, зараз все дещо змінилось, але загальну атмосферу можна вловити):

почитати тут або подивитись тут

Паркани

Іноді декілька учнів пишуть есей на одну тему і тоді цікаво порівнювати сприйняття. Ось кілька есеїв на тему "Паркани"

Даша

Сьогодні я пишу есе про паркани, але є одна невеличка проблемка: я не знаю, з чого почати. Я можу писати про історію парканів, матеріали, з яких вони робляться, і навіщо їх взагалі створили. Однак, так багато всього, що я почну з видів парканів, а далі подивимось, що вийде. 

Види парканів бувають дуже різні. Наприклад, є цегляні та металеві суцільні паркани. Іноді роблять прозорі паркани, схожі на паркани з прутиків, тільки з металу, через які все видно, але пролізти ніяк не можна, тому що ці умовні прутики розташовані дуже близько один до одного. Наприклад, у мене вдома такий паркан. 

Достатньо рідко можна побачити живі паркани (живопліт), це паркани з рослин. Мені такі дуже подобаються, бо все стає більш природним і красивим. Коли я йду, і з обох сторін мене стоять велетенські і суцільні паркани, я відчуваю себе стиснутою і самотньою, тоді як коли паркани зроблені з цегли чи викладених камінців, і не дуже високі, мені якось просто добре. Краще, якщо відкрито, але і так непогано. 

Коли я йду повз "прозорі" паркани, мені стає набагато затишніше, бо відчуваю, що я не одна в цьому світі. Я можу бачити, що там може бути хтось інший, а ще можна подивитися на дизайн будинку чи саду. Зазвичай паркани роблять прямокутними, мабуть, так зручніше розміщувати будинки, але якось занадто прямокутно виходить. Тому в Данії часто роблять на великих ділянках з устеленою травою овальні живоплоти розміром 15 м на 25 м, в середині яких можна будувати будинки, де завгодно та як завгодно. Цій ідеї вже понад 70 років! Мені здається, що це дуже цікава ідея, і взагалі я за природу - чим більше природи, тим краще.

Кирило

Есе на тему "Велика Українська стіна". Коли Україна переможе, на кордоні з росією (бо здається, з білоруссю вже є), збудуємо стіну 50 метрів висотою і 200 метрів у ширину. Хоча я б зробив ще набагато більшу. У стіні зі сторони Росії (ой, з великої написав – так ак зі сторони росії до стіни буде прикріплено тонна вибухівки на 1 метр стіни. І якщо вони захочуть її прорвати, все взірветься. На стороні росії буде вибух і прірва, по якій, мабуть, потече річка, яку назвуть на честь дня поразки для росії. Моєму брату наснилось, що перемога буде у вівторок 28 лютого. Річка 28 лютого – прикольно. А з української сторони буде спокійно, тільки чутно буде крики орків і вибухи танків. Ще на кордоні буде дуже багато автоматичних ППО, нікому не буде потрібно там сидіти і вести ракети. Ракета ще не залетіла, а вже її збили. Якщо на кордоні з білоруссю такого не буде, то ми зробимо. 

І так Україна буде жити спокійно і не хвилюватися про напади зі сторін росії та білорусі, таких само маленьких, як і літери, з яких вони пишуться. 

Вася

Паркани - це лінії що розтинають землю, нагадуючи чия вона. Паркани винайшли дуже давно, щоправда невідомо де. Адже в старослов'янській, в чеській, германській та багато інших мовах це слово вже давно і дивно, що майже всі слова ідентичні "тынъ, tyn, týnіе, тын, týn, tynъ, tún". 

Спершу паркани робили просто для худоби, щоб вона нікуди не вибігала. Та згодом почали робити з своїх домів цілі фортеці, щоб інші не могли туди зайти. А в самих фортецях паркани могли досягати висоти аж 10 метрів. Але не всюди були такі паркани, ба більше вони і зараз не всюди є. 

Наприклад в Закарпатті, є хіба що поодинокі парканчики для худоби. І чому ж так? Як мені здається, це через довіру до людей, що вони нічого не зроблять. Хоча хто його зна, може й через лінь :) Але мені здається, що це навіть круто, адже паркани ніби розділяють два будинки китайською стіною, яка заважає спілкуванню між собою. 

Доречі, про китайську стіну, це величезна споруда, яка називається "Довга стіна". Вау, як оригінально! Її побудували в північній частині Китаю, щоб захищатися від ворогів. Її почали будувати в VII столітті н.е., а повністю закінчили аж у XVI. 

Коротше кажучи, висновок: паркани це супер круто і водночас супер погано, адже вони забороняють людям розмовляти один з одним, але водночас забороняють красти одне у одного. Мені було б прикольніше, якби було як на Закарпатті, адже після війни хочеться покладатися на довіру, а не на кам'яні мури.

Федір

Паркани використовують для різноманітних будівель, щоб відгородитись від інших людей. Хоча дуже часто через ці паркани можна перелізти на раз-два. То питання: навіщо вони взагалі? 

Ну по-перше, ці паркани дуже красиві, чого не скажеш про високі паркани, які дуже часто є просто склеєними великими дошками. А по-друге, уявіть собі школу з маленьким парканом, а тепер без. Правда, з’являється відчуття, що перелізати через паркан з першої школи – погана ідея? А на територію школи без паркану, навіть знаючи, що не можна гуляти на території школи, ви можете час від часу це робити, а паркан тебе метафорично зупиняє, якби кажучи: "Та відчепіться, ми ж казали!’" Таким чином, паркан робить психологічний бар'єр між людиною  та будівлею.

Але це не все, крім цього, паркан затримує грабіжника на пару секунд, що доволі мало, але все ж таки. Також їх часто використовують, щоб сам господар не забував межі свого двору. Більшість таких парканів представляють з себе залізну огорожу. А от перелізти через дерев'яний паркан буде значно важче. Крім того, через дерев'яний паркан нічого не видно. Їх часто використовує влада, коли щось будується і коли реально бажано щоб ніхто не залізав. 

Доречі, досить дивно, що у вікіпедії статті про паркан лише на чотирьох мовах, про огорожу 66. Це досить дивно, оскільки я вважаю, що інформація про паркани і огорожі набагато важливіша ніж інформація про Бреда Пітта якогось, про якого у вікіпедії написали на 122 мовах.

ChatGPT

На цьому прикладі ми обговорювали, як відрізняються есеї, написані штучним інтелектом - нейтральні, оглядові від їхніх емоційних есеїв, з вже впізнаваним особистим стилем :)

Есеї на різні теми

Вася: Скеледром

Я з дитинства дуже любив лазити, і мені не було важливо де. Я просто любив залізти на якесь дерево, чи на якийсь невеликий гараж. Одного разу мій брат навіть пішов на спеціальний гурток по лазінню, скеледром. Але йому там не сподобалося і він все закинув. Я був з ним один раз, і то мені було, напевно, менше п'яти. Але я запам'ятав, що мені там дуже сподобалося. Адже це буквально лазіння, але водночас ти не лазиш по рандомних деревах, не забруднюєшся об їхню смолу тощо… ти просто лазиш. 

В 12 років я згадав про скеледром, моя мама знайшла куди можна буде ходити, й я почав займатися. Зал в скелодромі був прикольний, там навіть два види скеледрому, з мотузкою, і bolder зал. Частина з страховками виглядає як неприступні стіни, але водночас на них є різнокольорові виступи, завдяки яким ця стіна стає невеличкою і не такою вже неприступною. Як тільки ти долазиш до гори, ти буквально падаєш, адже на тобі страховка. Вона потроху й акуратно спускає тебе донизу, і ти м'яко приземляєшся. 

Але не все так просто, адже в більшості випадків, ці виступи поставлені так, щоб тобі було дуже складно на них втриматися. В цьому й суть власне скеледрому, щоб ти навчався залазити будь де, хоч на повністю круглих виступах хоч на прямокутних, хоч на овальних. 

Але є ще друга частина, bolder зал це місце де немає страховки, але водночас немає й високої висоти і м'які мати. Там прикол якраз в складності, бо якщо ти лізеш з мотузкою, то ти випробовуєш свою витривалість. А тут, важкість в важкості, якщо так можна казати. 

Для того щоб дістатися до фінішу, можливо тобі прийдеться стрибати, висіти на руках, ставати в розпорку, чи просто триматися за такий паршивий виступ, що й ворогу не побажаєш. 

Але я люблю скеледром, і мені здається це головне, бо щоб ти не робив, щоб ти не любив і де б ти не був, головне щоб тобі подобалося :)

Федір: Міфологія

Вас колись цікавило, які історії є найабсурднішими? Ні, це не історії про те, як Порошенко та інші займались контрабандою в Придністров'ї, а про те, як одна й та ж жінка була створена один раз, а потім через пару місяців її знову створили тим самим способом. 

Оскільки боги - це істоти, які мають владу практично над усім, вони, мабуть, мають владу і над банальною логікою. Інакше я не можу пояснити той факт, що ще до того, як існували поняття «вчора» та «завтра» в індійській міфології, дівчина, брат якої помер, попутно казала всім, що не може не ревіти, бо він же помер тільки сьогодні! Саме через цей інцидент боги й винайшли такі поняття, як «завтра» та «вчора», після чого дівчині стало значно спокійніше, бо її брат помер вже не сьогодні, а вчора (не питайте). А от питання: якщо не було таких понять, як «завтра» та «вчора», то чому було поняття «сьогодні»? У людей, які у все це вірили, мабуть, дуже розвинене логічне мислення. Можливо, це ті ж люди, які вірили в те, що батько Путіна помер на війні, яка відбулась за 8 років до його народження.

Також хочеться згадати історію, коли дружину бога руйнувань Шиву з індійської міфології спалили через те, що сказала щось неприпустиме. А Шиві зробили нову жіночку на ім’я Парваті. Вона мала багато проявів: войовнича, зла, пристрасна, досвідчена, і мудра. 

Також якось в світі індійської міфології з'явився дракон, і щоб його подолати індійські боги створили войовничу версію Парваті. Стоп, її ж створили коли стару дружину Шиви спалили? Хоча кому не байдуже, це ж така дрібниця. 

А ще в єгипетській міфології брати одружилися на сестрах. Тобто свекруха жінки це її власна мати?

Також хочеться поговорити про Біблію. Взагалі трохи дивно що найщиріша істота у світі домовилася з найбільшою мразотою у світі, щоб ця мразота мучила лише тих, кого потрібно. А потім Ісус каже, що Сатана є головним джерелом зла, бо він мучає людей. Хоча він мучає тих, хто прогрішився перед Ісусом. Тобто, як виходить, Сатана мучає ворогів Ісуса. І той факт, що Ісус молодець, оскільки це не він виливає кип'яток у своїх ворогів, а головний противник Ісуса, Сатана? Непогано, тепер ясно від кого успадкувала русня правило «культура внє палітікє». А ще виходить, що Сатана мучає своїх же. Виходить, що русня також успадкувала від нього систему правління. 

Хоча я не буду маніпулювати, але якщо людина не вірить в Бога, то вона не вірить і в Сатану. Більшість людей, які вірять в Біблію, підтримують Ісуса, а не Сатану, оскільки підтримувати Сатану потрібно бути ідіотом. Священники можуть стверджувати, що люди, які не вірять в Біблію, є прихильниками Сатани, але насправді вони просто, так би мовити, «поза політикою».

І це я ще не почав заглиблюватися…

Рост: Якби

Адольф Гітлер - людина, через яку загинуло багато мільйонів людей, а також через яку відбулась Друга світова війна. А що було б, якби він вступив до художньої школи, або його вбили в Першій світовій війні? Сьогодні ми розглянемо це питання, а саме, розглянемо, як би виглядали кордони та популяція країн. Наприклад, Україна була б меншою, оскільки половина Одеської області була б румунською, так само як і Чернівці. Закарпаття було б угорським або словацьким, оскільки спочатку належало до Чехословаччини, а потім було анексовано Угорщиною, але якби не було Другої світової війни, то можливо, воно залишилося б словацьким. Крім того, Львів та Волинь були б польськими, оскільки б не відбулося нападу на Польщу. Також, не було б геноциду євреїв, тому популяція України була б більшою.

Тепер перейду до змін у Європі. Вільнюс був би польським, як це було до Другої світової війни, а отже столицею Литви було би інша місто. Фінляндія могла би зазнати змін, але ймовірно, що цього б не сталося. Після радянсько-фінської війни Фінляндія стала меншою, і вона не отримала би додаткових територій під час наступу на Радянський Союз з боку Німеччини. З очевидних причин Німеччина була б більшою і ймовірно не мала б радянського впливу, оскільки її відгороджувала Польща. Тоді б не було Східної Німеччини, Берлінської стіни і Німеччину не розділяли б. В Британії Черчіль став би прем'єр-міністром після перемоги на виборах або після смерті попереднього прем'єра, як зазвичай. Можна зазначити, що Ісландія не отримала б повної незалежності, оскільки вона оголосила незалежність тільки після капітуляції Данії, а цього б не сталося без Другої світової війни. Італія також була б більшою, а Греція можливо залишилася б королівством, оскільки на неї ніхто не нападав. Також не можу не зазначити, що Молдова не отримала би незалежності через те, що Радянський Союз не забрав би у Румунії деякі території.

Добре, з Європою наче все, тому тепер перейдемо до Японії. Я думаю, що конфлікти між Японією та Китаєм тривали би, але Японія не рвалася би захопити пів Азії поспішаючи за Німеччиною. Америка, скоріш за все, була б ще багатшою, оскільки вона не постачала ресурси в Європу. Також, якщо Гітлер все ж вступив би в художню школу, а не помер в Першій світовій війні, то можливо він став би відомим своїми картинами, та ймовірно помер би звичайною смертю. Але він був би військово зобов'язаний. Крім того, можливо Британська Індія (а якщо точніше, то Індія, Пакистан, Бангладеш, М'янма, Шрі-Ланка, Непал і Бутан) не отримала б незалежності і далі лишалася б Британською колонією. 

Добре, думаю, що я підмітив достатньо змін у світі, які дійсно сильно відрізнялися б.

Даша: Одна година мого життя у бабусі 

Зараз я сиджу на стільці у бабусі, і біля мене гойдається на гамаку Сєня. Бабуся тільки що зварила картоплю, і пішла за квашеною капустою, яку ми збираємось з'їсти. 

Через п'ятнадцять хвилин я доїла неймовірно смачну картоплю з творогом і квашеною капустою, і пішла до великої кімнати, де сіла на той самий стілець, на якому я сиділа 25 хвилин тому, щоб написати есе. Сєня, яка прийшла зі мною в кімнату, сіла на ліжко і тупить у свій телефон. 

До мене доносяться звуки радіо з кухні, але я не можу розібрати, про що там йдеться. Чесно кажучи, мені нудно, тому я підійшла до бабусиної кішки Лізи, яка заснула клубочком між моєю ковдрою і Сєніною. Я обережно я погладжую її, бо ця кішечка має дуже своєрідний характер. Ліза - це маленька мила світло-руда кішечка з білими ніжками, як шкарпетки. Вона обурено відштовхнула мою руку, яка хотіла почухати її пузико, тому мені доведеться гладити тільки спинку. Оскільки Ліза не звертає на мене уваги, окрім того, що б'є мене своїм рудим хвостиком, я відповзаю подалі і просто лягаю на ліжко. Я кладу ноги на Сєню, яка одразу обурено повертається до мене і скидає мої ноги зі своєї спини. Вона каже щось напівзапитально і обурено:

- Даша!

Я одразу все записую і не знаю, що робити, адже пройшло тільки 40 хвилин! Ладно, залізу на гамак, мабуть. Сєня, побачивши, що я залажу на гамак, теж хоче покататися і тому лізе на свій. Однак, лежати на гамаку в джинсах не так зручно. Але як є, так є. Все, що я можу зробити, це перевернутися на бік, що я і зробила. 

Зараз на вулиці не сонячно і не хмарно, якось середньо. Через це дуже зручно споглядати велике старе дерево, яке росте прямо біля бабусиного балкону і вікна, в яке я зараз дивлюсь. Воно не дуже широке, але справляє враження великого, адже його гілки стирчать і здається, що дерево дуже велике. На жаль, на ньому багато омели, яка потроху висмоктує з нього воду і, скоріш за все, через це в нього є одна відламана велика гілка, від якої залишилося тільки маленький стирчок. Але на дереві ще достатньо гілок, на яких часто сидять старі ворони, каркаючи і кричачи. 

От і закінчилася одна година мого життя. Зараз 11:58, а почала я писати об 10:58. 

Всім пока, до понеділка!

Ян: Хімія в житті

Хоча хімія це наука, ми з нею стикаємося кожен день. Все, що нас оточує - це хімія. Навіть яєчня є хімією, оскільки руйнує білки. Або оцет у огірках - це кислота, яка вбиває бактерії. А от іржа на старій машині - це окислення заліза, що теж є хімією.

Навіть у природі використовується хімія. Деякі рослини-хижаки використовують сильно пахучі хімічні речовини, щоб привабити комах.

Ми бачимо дуже багато хімії кожен день, просто не завжди звертаємо на це увагу. Іноді навіть не розуміємо, що саме це є. Наприклад, у випадку з яєчнею: ми можемо думати, що це лише зміна агрегатного стану, але насправді це хімія. Хімія корисна не тільки в їжі, але й у побуті. Пральні порошки, зубна паста, ліки - ми відразу розуміємо, що це хімія через їх характерний запах.
Ми самі теж є хімією. Перетравлюючи їжу, ми використовуємо шлунковий сік, який також є кислотою. За допомогою кислоти складні речовини розкладаються на більш прості, які використовують наші клітини.

Також, іноді буває навіть абсурдна хімія. Наприклад, якщо ми з’єднаємо м’який метал, такий як натрій, з отруйним газом - хлором, то отримаємо звичайну не металічну і неотруйну сіль. Або коли змішуємо соду з оцтом, тобто порошок з рідиною, отримуємо вуглекислий газ.
Хімія — немовби магія, яку можна передбачити.

Хоча цей есей більш коротший ніж минулі, я дуже хочу зробити правильні висновки.
Хімія допомагає нам краще зрозуміти світ, у якому ми живемо, робить наше життя комфортнішим та цікавішим, дозволяючи передбачити реакції між кислотами та лугами. 

Дякую за увагу, і до нових зустрічей!

Загадкова Віка

Вася

Отже, сьогодні я розкажу вам про одну дуже цікаву, на мою думку, людину (чи хто вона там) - Віку Костовську. 

Їй 23 роки, хоч свій день народження вона й приховує, вона працює в клубі настільних ігор, та проводить там D&D. 

Але це всього лиш факти про неї, а саме цікаве, не де вона працює, не скільки їй років, а хто вона. 

Я познайомився з нею в класі так 5-6, коли вона почала викладати нам літературу, а пізніше й англійську. Віка була дуже прикольною, хоч їй і було тоді за 20, але відчувалося наче вона на одній хвилі з нами. Так пройшов рік чи два. А потім я з моїм однокласником Деном, почали грати англійською в D&D з Вікою. Ми грали і грали, і образ Віки для мене почав змінюватися,. Я почав дізнаватися про неї більше, але не занадто, адже Віка старається приховувати інформацію про себе. 

В неї є сестра Алла, є теорія що Віка й Алла це один організм, тобто якщо є Віка, то Алли ми не побачимо. А якщо вони двоє присутні, то скоріш за все вони нижчі, ніж зазвичай, або деяких органів не вистачає. 

Також Віка з тих осіб, які ставлять по 50 аватарок в телеграмі з мемами та малюнками. Як я сказав раніше, вона працює в ігровому клубі тому Віка частенько грає в комп'ютерні, настільні та рольові ігри. 

Звісно, що це ще далеко не все про неї, але тут я, напевно, зупинюся. Та й, якщо чесно, я не набагато більше про неї знаю.

Ян

Мама дуже часто каже мені дивитися на якусь людину, та брати приклад з неї. Але хоча в минулій школі таких людей я не знав, в цій школі все змінилося. Віка проводить дуже круті уроки, й смішно шуткує. Кожної ночі, коли я засинаю, я думаю про однокласників, бо я впевнений, що вона робить те саме. 

Хоча я й хочу бути як вона, в мене є проблеми з цим. Бо тільки Віка може подивитися всі серіали, які я подивився за все життя - за один тиждень. 

Хоча мама її не знає, але я знаю що вона би їй сподобалася. 

Віка малює, грає в комп'ютерні ігри, та ще й встигає робити цікаві уроки. Також в неї постійно на все вистачає часу. Вона завжди знає чим нас зацікавити на уроках і перервах. Вона цікава людина і співрозмовник. Ми з нею, на жаль, протилежності. 

Я не знаю скільки часу мені знадобиться щоб стати такою людиною, але я впевнений, що багато. 

Федя

Хотів сказати, що день народження у Віки хрін знає коли. Хоча, насправді, навіть хрін не знає коли у неї день народження. 

Відразу кажу, що це не 100 відсотків фактів і це просто припущення. 

Давайте уявімо що Віка не бреше: тоді виходить, що у Віки день народження точно не в грудні, що дивно, оскільки я чомусь вважав що день народження Віки саме в грудні. Чи то вона сама то казала, чи був період, коли вона в грудні казала, що їй було то 21, то 22 роки. У неї день народження не в грудні, і вона казала, що у неї день народження не через місяць. І якщо я не помиляюся, Віка також казала що через 7 місяців її день народження вже пройде. 

Тоді виявляється, що день народження у Віки не восени і не в серпні, але звичайно це все дуже приблизно.

І правди до кінця ми ніколи не дізнаємось.

Ростик пише про Третю світову

У 7 класі БеркоШко є свій власний політолог-футуролог - Ростислав Кіфлюк. Напередодні Нового року він написав есей на тему "Третя світова війна". Коли він зачитував його в школі, однокласники записували його "пророцтва" на диктофон, щоб згодом перевірити, що з цього справдиться.

Якось напередодні свят не хотілось публікувати цей есей. А тепер, мабуть, вже можна. 

Отже, до вашої уваги есей про Третю світову.

Всі ми знаємо про світові війни. Такий жахливий період часу, який ніхто з нас не хоче застати. Але якими могли би бути події третьої світової війни? 

Добре, спочатку треба вибрати час, коли може трапитись ця жахлива подія. Щоб не вгадувати, якими будуть президенти країн, я виберу 2023 рік, коли, в принципі, не зміниться багато президентів. 

Добре, а зараз я перейду до стартової точки. Почнеться все нарешті не в Європі, а в Азії, а якщо точно - то в Тайвані. Китай дуже хотітиме його захопити. Причина в тому, що уряд Китаю каже, що Тайвань - не країна і що він є частиною великого Китаю. Що після цього нарешті Китай оголосить війну Тайваню, хоча не точно, що оголошення війни буде офіційним. Бо президент Китаю Сі Цзіньпінь спокійно може поступити як путін і оголосити спецоперацію. 

Ну добре, в будь якому разі Китай робить військову операцію в Тайвані і США зразу зреагує на це і оголосить Китаю війну. Але за США піде все НАТО тому Китай в поганому становищі. Але йому на допомогу прийде, на жаль, достатньо багато країн: росія, Північна Корея, Іран, Сирія, Еритрея та ще пів Африки (на жаль). 

Також росія буде кликати одкб, але ніхто не прийде і цього союзу не стане. Зараз я назву причини розпаду цього недосоюзу: 

• перше це конфлікти всередині одкб, бо в 2022 році Таджикистан оголосив війну Киргизстану, а ці обидві країни є членами одкб. 
• друга причина - це порушення росією правил одкб. А якщо точно, то одкб - це як НАТО, просто там знаходяться центрально-азійські, проросійські країни ну і сама росія. Типу, правила там ті самі. Якщо на одну країну напали, то країни цього союзу мають прийти їй на допомогу та натовпом відбиватись. 

Але коли почалася війна між Вірменією та Азербайджаном, Вірменії майже ніхто не прийшов на допомогу. росія відмовилась їй допомагати і єдине, що Вірменія отримала - це моральну підтримку від інших країн. І через те, що росія не допомогла Вірменії, вона вийде з союзу, спробує оголосити перемир'я з Азербайджаном та перейде на сторону НАТО в цілях помсти. Після цього за Вірменією підуть і інші країни, тож одкб у нас розпалося. 

Також з початку війни між НАТО та Китаєм, до Китаю приєднається Індія, яка почне війну проти Пакистану - тому що, а чом би і ні. Конфлікт все ще триває, а тут ще й така можливість. 

В Європі НАТО зайде на територію України і наступ на області пришвидшиться і Україна повністю буде звільнена трохи більше ніж через пів року. 

Польща та Литва почнуть війну проти білорусі та росії. Спершу вони заберуть Калінінград, а потім наступатимуть на білорусь. Також в білорусі почнуться масові повстання та лукашенка скинуть. Та навіть якщо не скинуть і він, наприклад, зганяє в бункер, а потім вилізе то його просто вб'ють або посадять. 

Ну добре, після цього війська Польщі та Литви пройдуть по території білорусі та наступатимуть на росію. Також на росію наступатимуть: Україна, Грузія, Азербайджан, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. 

А в Південної Кореї буде достатньо погана ситуація, бо Північна Корея з росією наступатимуть на неї, і ні в кого не вийде попросити нормальної допомоги, бо з Японією в них таке собі минуле, а поруч країн НАТО нема. Тож, гарно подумавши, Південна Корея вирішить відбиватись самостійно, що у неї прекрасно вийшло через роззосередження російський військ по Китаю та Європі, а армія північної Кореї просто достатньо слабка. По рейтингу армій світу Південна Корея на 6 місці, а Північна приблизно на 30. Але Північна Корея є ядерною державою що є мінусом для Південної Кореї. Але Кім Чан Ин не встиг використати ядерну зброю і Північна Корея буде під контролем південної, яка буде наступати на Китай та росію. 

Ще не можна не згадати про Косово. Це ж повстанець в Сербії і Сербія все хоче і хоче повернути Косово назад. Але Албанія на стороні Косово і коли Сербія все таки нападе на Косово, Албанія втрутиться, закличе сусідні країни та Сербія програє приблизно через 3-4 місяці. 

Також треба згадати про ще дві країни - і це Румунія та Угорщина. Угорщина конфліктує з Румунією через регіон Румунії який називається Трансильванія. Впевнений, що хтось чув про нього, він дуже відомий. Але якось він був частиною Угорщини. Наприклад, в часи угорського королівства чи Австро-Угорщини. Тож, вона розпочне війну але Румунія переможе приблизно через кілька місяців, бо Румунія десь на 30 місці в рейтингу армій, а Угорщина - лише 57. 

Також треба зазначити важливу деталь. Обидві ці країни є членами НАТО, тож під час цієї війни сусідні країни допоможуть Румунії. А з закінченням війни Угорщину засудять. 

Добре, це все по Угорщині, тому перейдемо до країни з поганим становищем на період цієї війни - і це Туреччина! Тому що у неї: ледь чи не почалася війна з Грецію через Кіпр. Також у Туреччини масові повстання, через те, що народ любить росію, але Туреччина на стороні НАТО, а також через те що Туреччині оголосили війну Сирія та Іран. Іран через свій "прекрасний" уряд, який руками і ногами за росію, а Сирія через сильний вплив росії на неї. 

З Сирією проблем не буде, не надто сильна країна, а Іран вже буде конкретною скалкою в дупі. В нього сильна армія, дрони-камікадзе та він майже став ядерною державою! Також не можу не зазначити, що в них ледь чи не рівна по силі армія, бо в рейтингу армій світу Іран на 14 місці, а Туреччина на 13. Тому в Туреччини зараз будуть серйозні бої.

А Пакистану на поміч прийде Австралія, яка висадить війська на сході Індії. Наступ австралійських військ буде дуже швидким і, зрештою, Пакистан зможе трохи прорватись і індійські війська відведуть до півдня Індії. Але Індія втримає блокаду достатньо довго, але через втомленість армії - програє. 

В цей момент наступ Європейських країн та Японії з Південною Кореєю на росію буде йти дуже успішно. Японія візьме Курильські острови та піде на північ ближче до Аляски. А Південна Корея піде ближче до Монголії та до кордону Китаю та росії. 

Буде захоплено ростов, бєлгород та петербург. Війська Балтійських країн, Фінляндії, Польщі та України підійдуть до москви. Вже через деякий час москву розбомблять, спалять та розграбують. росія капітулює. 

Ще лишився Китай, на який наступатимуть Пакистан з Австралією на південному заході, Південна Корея та Японія на північному сході та США, Тайвань та багато країн НАТО на сході. Поки Китай відтягуватиме армію НАТО, армії інших країн швидко просувнуться на Шанхай та Пекін та інші міста, їх візьмуть достатньо швидко і Китай капітулює. 

Хтось міг би вже подумати типу "Ура війна закінчилась, ми знову перемогли", але ще ж залишився Іран. Туреччина вже програє Сирії і Ірану, їхні війська підійдуть до Стамбулу, але прийде допомога з півночі - країни, які наступали на росію в Європі. Туреччині вже легше, але не встигши відбитись повністю від Ірану, прийдуть інші країни і Іран програє. 

І всі щасливі нарешті війна закінчилась, можна святкувати, відбудовувати інфраструктуру та відновлювати економіку. Але зараз ми будемо підсумовувати цю війну. 

Росію розділять, як українці і мріяли, розділять так, як показували на китайському телебаченні. 

Тільки Китай не отримає територій через його програш. Частину Угорщини візьме Румунія. Сербію розділять сусіди. Північну Корею анексує Південна. Японія нарешті забере Курильські острови назад :) Пакистан отримає частину Індії. Туреччина анексує Сирію та отримає частину Ірану. Також в Ірані зміниться уряд. 

Також з важливих змін, Білорусь стане вільною через скидання лукашенка. Але не точно, що вона все таки визволиться, бо цілком можливо, що до них в президенти прийде новий імбецил. Також, межуюч з Китаєм країни отримають більшу частину його територій. А путіна і лукашенка посадять. 

Добре, по територіях наче все, тому розглянемо кількість смертей та тривалість війни. Війна триватиме роки 3-4, бо Китай сильно опиратиметься, як і Індія в момент, коли війська Пакистану та Австралії наступатимуть на південь. А смертей найбільше буде у США, бо в основному саме воно і билося з Китаєм.  

Отже, я наче підсумував всю цю війну, дуже сподіваюсь, що вона трапиться не скоро і ми просто не доживемо до неї, бо 2023 це рік як приклад, а не точна дата Третьої світової війни. 

Але переживати війну ми самі знаємо, що складно, а якщо це світова війна, то навіть уявляти страшно, наскільки вона буде важчою і для народу, і для уряду. 

Але насправді, я дуже сподіваюсь що Третя світова не почнеться і її будуть відтягувати як можна довше, через перемир'я між країнами, і що не буде президентів-імбецилів які вирішуватимуть конфлікти війною.

"Туалетна справа". Перше враження

Маша

Нам в беркошко подарували книжку, її назва "Туалетна справа", авторка Марія Артенеко. 

Насправді книжка цікава тим, що вона не звичайна, нам розповідають про туалетні справи, про які дорослі зазвичай мало говорять, тому дітям цікаво про таке поговорити. Посміятися теж можна, і дізнатися щось нове про те, що вважається невихованим. Тим вона і прикольна. 

Сама книжка оформлена по-туалетному. Цікаві картинки, але вони іноді бувають не дуже цензурними :) А так, я б хотіла купити і подарувати її моєму молодшому братику.

Кирил

Мені здається що це дуже кумедна книжка. Як ходили в туалет єгиптяни, королі, собаки. Ну, блін, - дуже смішно, особливо малюнки. Все про туалетну справу. Як правильно відривати туалетной папір. А для пташок туалет - це ми :)

Прекрасна книжка для читання на унітазі. Коли довго сидиш і медитуєш можна її періодично гортати. А потім мама питає «Чого ти там так довго сміявся?». А ти ідеш трошки підсміюєшся, пригадавши Аладіна, який ходить в туалет в польоті на літаючому килимі, з діркою, щоб могти ходити, тобто, сидіти, левітувати). 

Дуже сподобалося все і всі розділи були цікаві та смішні. Мені здається цю книжку варто читати. І не оцінюй книгу по обкладинці. Ця книга зробила мій день. 

Вася

Сьогодні до нас в школу принесли книгу "Туалетна справа" авторки Марії Артеменко. Книга мені сподобалася. "Всрато", я б сказав би :) 

Вона дуже класно намальована та відкрито все розказує. Там є багато впізнаваних персонажів, та не дуже багато тексту. Вона класно розповідає про еволюцію туалетів та їхнє створення. Також є прикольний тест на 51 сторінці, про те, як ти вішаєш папір. 

Ще на самому початку книги написано зміст, так що ти знаєш, що на тебе чекає. 

Я вважаю що вона буде дуже прикольна для молодших дітей, та водночас пізнавальна.

Федя

Мене тримають у заручниках 

Нам в школі дали по гортати книгу ''Туалетна справа'' Марії Артеменко, і написати відгук. Книга тримається в руках просто, гнучка як журнал, і має своєрідний вміст. Ілюстрації красиві, Максим Паленко, як завжди, старається. І написана книга явно не заради грошей, видно, що Марія Артеменко зацікавилась цією темою, і зробила справжнє розслідування. Але як на мене, можна було б додати ще більше гумору. 

Але сам сетинг не для всіх, проте для дітей шестий років підійде.

Даша

Нашій школі подарували книжку Марії Артеменко, назва якої «Туалетна справа». Мені подобається сама ідея книги, бо на тему про туалетні справи рідко пишуть книжки. І це достатньо дивно, але саме це мені й подобається. Мене трошки збентежило те, що там люди ходять в туалет, але це нормально, просто не звично. Ще мені подобається, що там написано. Що спочатку первісні, а далі - сучасні туалети. Дуже подобаються малюнки, круті. Мені сподобався тест, як ти вішаєш туалетний папір. 

Дуже кльова книжка, я думаю, що варто її прочитати.

Власта

На уроці ми вирішили переглянути книгу з назвою "Туалетна справа"! Мені здається, що цю книгу треба було прямо терміново подивитись всім класом. Я побачила іскри в очах Даші (однокласниці), вона настільки була вражена цією книгою, особливо оформленням! :) 

Якщо чесно, я не дуже люблю щось про книжки на такі теми. Але я правда поважаю будь-яку творчість. Книги, завжди комусь цікаві. 

Поговоримо про оформлення книги. Мені дуже сподобалось, що в такій книзі такі гарні ілюстрації! У книги гарна обкладинка, так як і авторка!

Мені сподобався розділ з епохами туалетів. Було справді цікаво!

Ростик

Сьогодні я писатиму відгук на книгу "Туалетна справа". Як на мене книжка не надто крута. Вона підходить тільки на маленький вік, типу від 5 до 7-8 років. Бо далі такі жарти вже будуть не смішними, а дурнуватими і зацікавленості не буде. От зі мною саме й така ситуація бо мені 13 і якби в мене вдома була така книжка, то вона би стояла й збирала би пил. Але взагалі малюнки достатньо гарні і якраз таки достатньо дитячі. Тому визначати оцінку цієї книжки можна тільки від віку читача. Оцінка буде достатньо поганою, коли читач вже виріс з жартів про лайно і достатньо хорошою, якщо читач ще в перших класах школи. Тому я бажаю Марії Артеменко успіхів, щоб гарно придумувались ідеї та щоб гарно писались книжки.

Ян

Я хочу вам розказати про книжку «Туалетна Справа» авторки Марії Артеменко.

Тема книжки мені дуже сподобалася. Я думаю, що можна показувати цю книгу дітям, щоб вони все знали про історію цього прекрасного пристрою. Книжка мені сподобалася, хоч вона і про какульки. Обкладинка і картинки дуже яскраві і деталізовані. Також круто, що все розписано по часовій лінії і темі. Також багато пасхалок на різні картини, твори, фільми і навіть пісні.  Дякую дуже за таку гарну працю і книгу. Я порекомендую для читання її всім (і доросли і малим).

Есеї про школу

Даша: Присутність кота в школі 

Кіт

На мою думку Кузя (Дашин кіт - прим. редактора) сприймає присутність в школі якось не думаючи про наслідки. Ну наприклад, він знаходиться в незнайомому місці, з незнайомими запахами і перший раз бачить нових людей, які натомість беруть (я не кажу, що це погано) кота на руки і він спокійно собі спить на них. 

Мені здається, що коту подобається в школі. По-перше всі його пестять і обіймають, по-друге він відчуває себе своїм і не лякається всіх (що достатньо дивно). Йому не нудно і не холодно, що буває вдома :) Але його дуже лякає коли хтось гримнув дверима, впустив мат на підлогу, впав з стільця — словом, якийсь гучний несподіваний гуркіт, чи просто якийсь звук. І це великий мінус. А так, за моїми спостереженнями, коли кіт лежить в когось на руках, він відчуває себе богом :) чи якимось царем :)

Одноклассники

Мені здається, що однокласники сприймають кота по-різному. Інколи їм хочеться з ним погратися, інколи почухати (найімовірніший варіант), а інколи — засунути подалі і піти на урок. Не хочу казати за когось конкретно, але мені здається, що Вася і Ростик більше пестять його за інших не помітила)). Я не знаю що ще написати тому просто напишу про себе)

Я

Я достатньо давно хотіла привести кота в школу, навіть, ще до Кузі я дуже хотіла влітку привести інших наших котів на острів 🏝️ чи, просто кудись привести якогось кота, все одно). І як тільки ми знайшли Кузю, в мене з'явились мрія привести його в школу, на початку школи я навіть хотіла зробити вечірку і привести на неї кота, але все обломалося і ми взагалі поїхали в Ізраїль але ось! Він тут! В школі! 

Не знаю, я відчуваю сильну відповідальність за кота коли він в школі, а особливо коли не бачу його і сиджу на уроці, а він бігає десь в низу. А ще дуже радію коли його хтось гладить і йому приємно, це дуже класно. В мене якась сильна прив'язаність до котів і я їх всіх дуже люблю, навіть не наших, в принципі, всіх котів світу. Якщо чесно, то в мене є мрія яка мабуть ніколи не здійсниться, але я хочу привести Кузю в Ізраїль на море бо я помітила що його дуже тягне до води а інстинкт йому каже що це погано вода це фууууу! Мокра гидота! І ще він любить побігати а там такі величезні пляжи, одного. Як тільки ми запускаємо його додому, він майже одразу біжить в ванну і залазить в біде, а потім я чи хтось інший включає йому малесеньку струйку води і кіт 🐱 грається з нею, це дуже кумедно)

_______________________________________

На превеликий жаль, від моменту написання до публікації цього есею, котик трагічно загинув. Висловлюємо свої щирі співчуття усім, хто його любив.

Федя: Тостер в школі

Що в нашій школі робить тостер? Ми ж їм ніколи не користувалися! А він стоїть собі непомітно у куточку. 

Я підійшов до нього і відчув його погане становище: брудний вигляд і противний звук при обертанні ручечок свідчили про те, що цей тостер старий і не працює. Та й якщо він працює, то чому ми його не використовували? 

Тостер спеціально весь цей час був, але його ніхто не помічав. 

Це лише свідчить про те, що  тостер є технологією нового покоління, який дуже не любить альтернативні школи, і працює розвідником на якесь там агентство ЦРУ. Якщо ви не знали, ЦРУ працює на знищення альтернативних шкіл. Не вірите? То чому існує закон про атестацію? До речі, ви знаєте як розшифровується ЦРУ? Церковні, Рожеві, Упирі. І тостер працює на упирів розвідником. 

Доречі, пам'ятаєте як якийсь дурень в 2 класі до нас чіплявся? Думаю він є представником раси рожевих упирів. Доречі, його енергійний голос нагадує голос Адольфа Гітлера. Думаю, той мужик міг бути прапраправнуком Адольфа Гітлера, також його міміка дуже подібна до міміки Адольфа. Думаю логічно, що агенство церковних рожевих упирів було засноване Адольфом Гітлером. 

Даша, мабуть, пам'ятає, що ми знайшли фоточку з монстром у 3 класі. Це був ніхто інший, як рожевий упир, в його істинній формі. І так, він був досить схожим на прапраправнука Адольфа, що теж упир. Думаю, це церковний рожевий упир сказав москалям влучити при обстрілі в 5хатки. А школу розграбували теж рожеві упирі, хто ж ще. 

І виявляється, що весь цей час за нами наглядали упирі через зламаний тостер, і можливо, роблять це прямо зараз коли я це читаю біля пічки.

Власта: Спільний контакт зі своїми однолітками

Дуже складно сприймати те, що зараз відбувається. Справжня повномасштабна війна... 

Коли я була маленька, це було набагато простіше. Ти просто їздиш глухими місцями до безпечного місця, як кажуть батьки. Коли ти молодша дитина - для тебе це як розвага, а коли ти підлітка - твоє сердце розриваєтся на маленькі шматочки, коли ти виїздиш зі свого рідного міста, де ти жила, гуляла, там, де ти знаєш кожне дерево, стежку, ліси, тварин, птахів. Ти відчуваєш, як покидаєш своє місто, сум тебе перемагає, ти плачеш, а вже пізніше - втрачаєш емоції. Можливо, це роблять не тільки підлітки, це залежить від стану людини.

Так ось чому ж все ж таки важко чи легко підтримувати контакт зі своїми однолітками? По-перше, однолітки твого віку можуть бути не завжди добрими, це залежить від того, як виховали цю дитину, її ставлення до друзів. Інколи це може перетворитись у булінг і це буде дуже образливо для підлітків, може перетворитись на великі проблеми. Люди завжди здаються добрими, але не всі такими є. 

Деякі люди добре грають свою роль, навіть можна почути від когось: "Які проблеми можуть бути в 13?". Це може бути одною травмою з мільйонів для людини. Найчастіше це можна почути від однокласників, які можуть добряче познущатися. Але краще говорити про щось хороше. Однокласники бувають різними, можуть бути добрими. Зараз я прийшла в БеркоШко, тут насичений приємний запах дому та дуже смачна їжа. Однокласники тут набагато дружніші, ніж в моїй старій школі, здається, вони полюбляють працювати в компанії як і я. 

Моя стара школа зовсім не така, там так багато людей які мене не розуміють! Якщо ти просто пофарбуєш волосся в якийсь колір, просто для себе і зовсім не для своїх однокласників, вони можуть вигадувати тобі прізвиська на рік та дражнити тебе так постійно без зупинки, матюкатися на тебе так, як вони захочуть. Нічого не зрозуміло було у навчанні, і вчителі, хіба це чесно - за якусь маленьку помилку кричати та занижувати оцінки, підлаштовувати весь клас проти тебе? Людина не винна, вона правда не хотіла робити помилку, до того ж всі помиляються. 

Якщо однокласники не в іншій країні або не в іншому місті, можна спробувати зустрітись "як у старі часи" - так це називають. Найчастіше можна погуляти, щось купити та поїсти, разом обговорити, хто та на скільки і чим змінився, згадати, як було добре раніше, посміятися, поплакати, коротше, просто потеревенити. Ще існують відеозвінки але на них ніколи не можна буде побачити справжню людину та зміни. При тому там легко можна відхилити дзвінок. Насправді я важаю, що зв'язок можна тримати тільки якщо у вас хороші відносини та якщо хочете це ви чи хочуть це ваші однолітки.

"Індо-Пакистанський конфлікт"

Якщо ви прочитаєте есеї, то зрозумієте, чому була обрана така тема :)

Федя

Є декілька Індо-Пакистанських війн. Всі вони велися через один регіон, Кашмір. По суті, він був територією індії, але було багато нюансів. Тому в 1947 році Пакистан ввів свої війська на територію Кашміру, після чого Індія почала там своє ‘’АТО’’, але було трохи складно відбивати міста. Тим не менш, місто Пунч, яке Індія намагалась звільнити більше року, було звільнено. 

В результаті, Пакистан вивів свої війська з території Індії, і більша частина Кашміру залишалась під контролем Індії. Війна закінчилась у 1949, але це була тільки перша Індо-Пакистанська війна.

Ростик

Якось мені закортіло дізнатися, що це за конфлікт між Індією та Пакистаном? 

Звідки я дізнався, що у них там щось між ними  —  я без поняття, але мені було цікаво, що там між ними там. Тому в цьому есеї я і вирішив дізнатися, що там між ними сталося. 

Індо-Пакистанський конфлікт почався в ХХ столітті після Другої світової. Ці країни отримали незалежність після того, як Британія пообіцяла їм незалежність з закінченням Другої світової війни. Як я знаю  —  це територіально-релігійний конфлікт. Проте на момент 2022 року в обох країн є ядерна зброя, а також в Індії 3-4 місце в топі армій світу, а в Пакистану 9, хоча зовсім недавно було 10, але він обігнав Бразилію. 

Самий початок конфлікту стався до незалежності обох держав, поки вони були колонією Британії. Тоді там було 2 колонії з різними релігіями, перша була індуїстська, а друга мусульманська. Коли вони стали незалежними, вони ще не мали географічних кордонів і там вже все це почалося… 

1947 рік, почався конфлікт через приналежність князівства Кашмір, майже все населення було мусульманським, а от уряд  —  індуїстським. Махараджа Кашміру Харі Сінгх  —  індуїстський монарх, захотів приєднати князівство Кашмір до Індії, але пакистанський уряд був не згоден. Після військових дій з 1947 по 1949 рік, це князівство було розділене: 60% до Індії та 40% до Пакистану. Але перемир'я не вирішило конфлікт, а заморозило його. 

І, як на мене, це очевидно, що конфлікт продовжився, бо території розділили не рівно. Або Індії буде мало або Пакистан захоче повернути території чи принаймні урівняти їх. Далі конфлікти продовжились. От в 1984 році вже був малоінтенсивний конфлікт на Сиачені, де помирали більше не через поранення, а через кліматичні умови. Далі в 2003 році на Сиачені оголосили перемир'я. 

Також в 1999 році Пакистан спровокував ще одну війну, та заперечував в тому що він бере в цьому участь. Далі конфлікт загострювався через виготовлення двома країнами ядерної зброї. Також зараз їм постачають зброю: Пакистану  —  США, а Індії  —  росія. Надалі сильно важливих подій не було, але й країни миритися не хотіли. Може коли з'явиться новий уряд, війни і закінчаться.

Вася

Ця історія мала б бути про Індо-Пакистанський конфлікт, але оскільки все, що я знаю про Пакистан це те, що це країна в Азії… Тому сьогоднішня історія не про це, сьогодні я розкажу як я докотився до того що пишу це. Це була середа, 19 жовтня, я безтурботно сидів на уроці, де ми розглядали наші есеї. Я слухав як мої однокласники розказували свої історії, ми розказували есеї про наше літо, і коли вже всі прочитали свої історії, прийшов час голосувати за тему наступного есею. Кожен з нас запропонував кілька варіантів, їх вийшло 8:

• Дерева в minecraft
• Осінь
• Індо-Пакистанський конфлікт 
• Походження Геловіну
• Санта Клауси та Дід Морози
• Чорні діри
• Походження нового року
• Телепорт

І знаєте, мені було багато чого тут цікаво: телепорт, дерева в minecraft, чорні діри… То чому ж я вибрав Індо-пакистанський конфлікт? 

Справа в тому, що людина інколи керується не своїми бажаннями, а людьми які поруч і вибирає не те, що вона хоче  —  так і сталося. 

Мій друг Ростик запропонував цей варіант. Це виглядало безглуздо для мене, але як жарт, я вирішив голосувати за цей варіант. В той день нас було п’ятеро; я, Ростик, Ян, Федько та Маша, ми голосували з закритими очима, щоб керуватися тільки своєю думкою, але після голосування всі знали за що проголосували інші. Я, Ростик та Федько проголосували за Індо-пакистанський конфлікт, Ян за дерева в minecraft, та Маша за осінь. 

Спершу я хотів змінити думку та якось викрутитися з ситуації, та змінити рішення мені не дозволили. І ось я сиджу й пишу цей есей, і мені здається, що навіть добре що так сталося.