"Індо-Пакистанський конфлікт"

Якщо ви прочитаєте есеї, то зрозумієте, чому була обрана така тема :)

Федя

Є декілька Індо-Пакистанських війн. Всі вони велися через один регіон, Кашмір. По суті, він був територією індії, але було багато нюансів. Тому в 1947 році Пакистан ввів свої війська на територію Кашміру, після чого Індія почала там своє ‘’АТО’’, але було трохи складно відбивати міста. Тим не менш, місто Пунч, яке Індія намагалась звільнити більше року, було звільнено. 

В результаті, Пакистан вивів свої війська з території Індії, і більша частина Кашміру залишалась під контролем Індії. Війна закінчилась у 1949, але це була тільки перша Індо-Пакистанська війна.

Ростик

Якось мені закортіло дізнатися, що це за конфлікт між Індією та Пакистаном? 

Звідки я дізнався, що у них там щось між ними  —  я без поняття, але мені було цікаво, що там між ними там. Тому в цьому есеї я і вирішив дізнатися, що там між ними сталося. 

Індо-Пакистанський конфлікт почався в ХХ столітті після Другої світової. Ці країни отримали незалежність після того, як Британія пообіцяла їм незалежність з закінченням Другої світової війни. Як я знаю  —  це територіально-релігійний конфлікт. Проте на момент 2022 року в обох країн є ядерна зброя, а також в Індії 3-4 місце в топі армій світу, а в Пакистану 9, хоча зовсім недавно було 10, але він обігнав Бразилію. 

Самий початок конфлікту стався до незалежності обох держав, поки вони були колонією Британії. Тоді там було 2 колонії з різними релігіями, перша була індуїстська, а друга мусульманська. Коли вони стали незалежними, вони ще не мали географічних кордонів і там вже все це почалося… 

1947 рік, почався конфлікт через приналежність князівства Кашмір, майже все населення було мусульманським, а от уряд  —  індуїстським. Махараджа Кашміру Харі Сінгх  —  індуїстський монарх, захотів приєднати князівство Кашмір до Індії, але пакистанський уряд був не згоден. Після військових дій з 1947 по 1949 рік, це князівство було розділене: 60% до Індії та 40% до Пакистану. Але перемир'я не вирішило конфлікт, а заморозило його. 

І, як на мене, це очевидно, що конфлікт продовжився, бо території розділили не рівно. Або Індії буде мало або Пакистан захоче повернути території чи принаймні урівняти їх. Далі конфлікти продовжились. От в 1984 році вже був малоінтенсивний конфлікт на Сиачені, де помирали більше не через поранення, а через кліматичні умови. Далі в 2003 році на Сиачені оголосили перемир'я. 

Також в 1999 році Пакистан спровокував ще одну війну, та заперечував в тому що він бере в цьому участь. Далі конфлікт загострювався через виготовлення двома країнами ядерної зброї. Також зараз їм постачають зброю: Пакистану  —  США, а Індії  —  росія. Надалі сильно важливих подій не було, але й країни миритися не хотіли. Може коли з'явиться новий уряд, війни і закінчаться.

Вася

Ця історія мала б бути про Індо-Пакистанський конфлікт, але оскільки все, що я знаю про Пакистан це те, що це країна в Азії… Тому сьогоднішня історія не про це, сьогодні я розкажу як я докотився до того що пишу це. Це була середа, 19 жовтня, я безтурботно сидів на уроці, де ми розглядали наші есеї. Я слухав як мої однокласники розказували свої історії, ми розказували есеї про наше літо, і коли вже всі прочитали свої історії, прийшов час голосувати за тему наступного есею. Кожен з нас запропонував кілька варіантів, їх вийшло 8:

• Дерева в minecraft
• Осінь
• Індо-Пакистанський конфлікт 
• Походження Геловіну
• Санта Клауси та Дід Морози
• Чорні діри
• Походження нового року
• Телепорт

І знаєте, мені було багато чого тут цікаво: телепорт, дерева в minecraft, чорні діри… То чому ж я вибрав Індо-пакистанський конфлікт? 

Справа в тому, що людина інколи керується не своїми бажаннями, а людьми які поруч і вибирає не те, що вона хоче  —  так і сталося. 

Мій друг Ростик запропонував цей варіант. Це виглядало безглуздо для мене, але як жарт, я вирішив голосувати за цей варіант. В той день нас було п’ятеро; я, Ростик, Ян, Федько та Маша, ми голосували з закритими очима, щоб керуватися тільки своєю думкою, але після голосування всі знали за що проголосували інші. Я, Ростик та Федько проголосували за Індо-пакистанський конфлікт, Ян за дерева в minecraft, та Маша за осінь. 

Спершу я хотів змінити думку та якось викрутитися з ситуації, та змінити рішення мені не дозволили. І ось я сиджу й пишу цей есей, і мені здається, що навіть добре що так сталося.

"Як я провів/провела літо"

Ян

У  мене є багато цікавих моментів щоб про них розповісти. Спочатку я розповім про те, як гарно починався кожний мій ранок на дачі. Я прокидався в напівтемряві і йшов до теплого приємного душу. Вода ніжно огортала мене своїми обіймами. 

Після цього я, ласкаючи свій ніс запахом, сідав до столу. Я їв кожен день щось різне. Смажена картопля зі скоринкою, сирники, вівсянку з ягодами, котлети і ще багато чого смачного. Чого мені так сподобалося на дачі? Бо там було дуже круто, хоч і працювали ми багато. Ми з молодшою сестрою наглядали за газоном і кущами ягід, збирали яблука і допомагали бабусі. Також ми по черзі мили посуд, іноді мили підлогу і підмітали. 

Але, хоч на дачі і в саду було круто, але було спекотно, тож ми разом пішли на озеро  —  озеро давало приємну прохолоду і там було цікаво грати. Ми з насолодою з стрибали в воду і грали на мілководді. Також іноді ми ходили з дідусем на риболовлю. 

Моїй сестрі це дуже подобалося. Також вона часто часто ходила до подруги. У її подруги на подвір‘ї було багато чого: батути, іграшки, спортивний куточок. Цього літа я був на дачі без друзів, тож не міг піти до них в гості чи пограти з ними цікаві настільні ігри. 

Більшу частину часу я провів вдома і в ліс було не можна. Минулого літа я об’їхав це озеро на електросамокаті, а цього літа так зробити не вийшло, бо там можуть бути розтяжки. 

Я зрозумів, наскільки важливі друзі. Без них тобі нічого робити, ні в що грати, і нічого робити. Вони підтримують в скруті, і допоможуть вирішити проблеми. З ними можна теревеніти вічно. Я зрозумів, що треба більше цінувати друзів і час проведений з ними.

Маша

Усе почалося з того, що я уві сні чую тремтячий голос моєї старшої сестри, я не зрозуміла, що вона каже, бо майже спала, але вуха чули тільки біль і страх, я одразу прокинулася, вона ніжно прибрала з мене ковдру і попросила пошвидше ставати і збирати все, що мені важливо. 

Я не розуміла що коїться, але через секунду я почула вибух, на мене подивилася сестра і сказала "Маша, зараз російські війська увірвалися  на територію України, і почали повномасштабну війну" треба збиратися і їхати. Сестра побігла далі збирати речі, а я ще хвилину не могла рухатися, в мене тремтіли руки та  коліна були м'які, а потім я побігла збирати речі ...я майже нічого не зібрала, тільки труси з малою кількістю речей, бо я гадки не мала що робити в такій ситуації, батьки були за кордоном, тому було ще страшніше. 

Слава богу що в нас була Люда  —  няня мого молодшого брата і Олег  —  водій, тому ми сіли всі разом у машину, забрали кішку, а собаку ми не змогли забрати, бо вона велика і порода дуже активна, ми з нею попрощалися і попросили у тих, хто не виїжджав, за нею приглянути, тому ми сіли і поїхали. Весь цей час, коли ми збирали речі, нам звонили батьки, і у моєї сестри був на телефоні дуже спокійний рінгтон, я його на все життя запам'ятала. Коли він грає, то в мене душу розриває, ці вибухи і спокійна-моторошна мелодія, аж мурашки. 

Так ми за добу доїхали до Кам'янця, в село, в нас там були друзі, але я, моя сестра і мій брат ми хотіли до батьків, тому ми робили план як до них доїхати, пройшло пару годин і батьки знайшли тих людей які нам дуже допомогли, які нас привезли до них дуже обережно та люблячи. Я дуже вдячна цим людям. Ми попрощалися з Людою та Олегом. Ми їх любимо, але треба було йти далі, до батьків. 

Ми їхали дуже довго, нас передавали з рук до рук, і настав час прощатися з старшою сестрою, вона була повинна їхати в іншу країну, а я з молодшим братом до батьків, тому ми теж обцілували один одного і поїхали далі, ми літали самі на літаку, це було страшно і весело, зі мною був мій друг якому стільки ж років, як мені, тому було не нудно. 

Пройшов тиждень з початку війни, і ми нарешті доїхали до батьків, це було щастя. Серце розривало, нарешті я відчула безпеку, але не до кінця, бо знала, що зараз в моїй державі війна, в мене наполовину розум був і там, і там. Пройшов час і ми вирішили їхати, ми побували ще в 5 країнах І приїхали до сестри. А потім нарешті повернулися в рідний дім, в рідну країну. Дуже було цікаво, що багато наших знайомих були поруч в важкий час і це допомогло нам.

Я дуже вдячна всім і всім, адже завдяки тим людям, яких я майже не знала і знала, я зараз пишу цей текст, дякую всім-всім-всім. Просто не знаю як навіть вдячити, люблю. СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Федя

Чи було у вас таке, що ви сумували за двома місцями одночасно? Особисто у мене  —  так. Коли ми були в Луцьку. Спочатку ми були в Чернівецькій області, потім переїхали в Луцьк. 

Будучи в Луцьку я дуже сумував за Києвом, а зараз навпаки. Звісно, в Києві я більше хочу жити, але за Луцьком я теж сумую. Сумую за вуличками, за дорогою, де ДУЖЕ багато камінців, де ми з Дашею надовго застрягали. За грою в румікуб з бабусею, за набиранням води з автомата. За тим фактом, що ми жили в найдовшому житловому будинку в світі(!), а потім, через 2 місяці переїхали в іншу квартиру в Луцьку. За гулянням до села з коровами. 

Трохи шкода, що ми його покинули, але я хочу жити в Києві, але я радий що провів час в Луцьку.

Ростик

Коли почалася війна, через якийсь час ми потрапили у Львів, де зустріли Малюка  —  песика з яким у Львові я провів багато часу. А він був таким смішним, грайливим та неслухняним. Я так любив кидати йому паличку з гори, а він або бігти за нею та приносити її та хоронити між кущів, або плювати на те, що це була його улюблена паличка. 

Я так любив, як він творив всяку фігню: наприклад обмазувався в какашках. В цій ситуації найприкольніше було те, що господар сказав що він пес-пастух і це він інстинктивно почав маскуватись. Мені так подобалось, як він їв травичку на вулиці та намагався познайомитись ледь чи не з кожним поряд проходячим песиком. А як же він швидко розправлявся з іграшками, дав йому клубок з шкарпеток і вже через 10 хвилин ти знаходиш їхні шматки. 

А коли я повернувся до Києва я почав сильно за ним сумувати.

Вася

Чи чули ви звуки ракет? Чи збирали ви рюкзак на найближчі півроку? Я не знаю чи в вас таке було, та в мене було. Тому сьогодні я розкажу вам про перший день війни. Все почалося приблизно о 6 ранку 24 лютого. Я прокинувся від дивного звуку, спершу я подумав що то наша кішка  —  Квасоля дерла моє ліжко, та розирнувшись не побачив її, потім я помітив свою маму, вона сиділа в мене на ліжку та щось активно обговорювала з моїм старшим братом  —  Федьком. І вже коли вона помітила, що я прокинувся промовила:

 —  Привіт Васю, почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну.

До мене враз дійшло, ці звуки  —  ППО, що збивало ворожі ракети, було відчуття ніби російські війська вже зовсім поруч. Як тільки мої батьки прокинулися, мій тато поїхав на Троєщину, до моїх бабуся й дідуся. Слід зазначити, що приблизно за тиждень до 24 лютого ми зібралися всією родиною й обговорили це питання, ми вирішили, що мій тато одразу їде на Троєщину, бо ми живемо в садах, в нас є криниці та ми придбали генератор. 

Та прокинувшись ми чули звуки ракет. Здавалося б, чого вони в цій глушині? Як виявилося згодом, в 10 хв машиною від нас знаходиться Гостомель  —  вантажний аеропорт. Одразу стало ясно, що залишатися небезпечно, тому ми вирішили що наступного ж дня поїдемо. Минали довгі години, всі вже зібралися, й просто чекали. Добре, що ми часто ходили в походи, й вже вміємо досить швидко та досить розумно збиратися. Мені дуже сильно запам’ятався один момент, я лежу на дивані (там було безпечніше), а на мені Квасоля, лежить й муркоче, звучить прикольно, та кожен раз як вона муркотіла я здригався, бо думав, що то летить ворожий літак. Я не міг заснути до години так 2 ночі, і коли врешті почав поглиблюватися в сон, спустився мій тато, й сказав що тут не дуже безпечно, тому ми пішли в підвал до сусіда. 

25 лютого о 7 ранку ми були готові їхати, ми все завантажили в нашу машинку й рушили. Київ нас привітав кислотно помаранчевим сонцем, й червоними хмарами. Багато де я чув, що червоні хмари  —  провісники крові. Спершу ми хотіли поїхати в рандомне маленьке містечко, та потім передумали й поїхали до родичів. 

Мій тато відвіз нас, й одразу пішов добровольцем в ТРО. І от зараз 244 день війни, я сиджу й пишу цей есей, мій брат у Львові, волонтерить й вчиться в УАЛі (Українська академія лідерства), мій тато в госпіталі, адже він наступив на міну ПФМ 1. А моя мама відродила школу, в якій я вчуся. А Квасоля, залишилася найпрекраснішою кішкою в світі ;)

ЧасоЛінія в укриття

Вітання усім! 

Є ідея для тих, хто як і БеркоШко цього року планує відновити навчання вживу. 

Цьогорічні виклики перевершують усі попередні роки, разом узяті. Тож виникло бажання підтримати ті школи, які теж наважились на очне навчання в умовах граничної невизначеності. 

Пропонуємо знижки на наш плакат ЧасоЛінія.

Детальний опис можна почитати тут. 

Ми у себе її, наприклад, почепимо на стіну в укритті, щоб було що роздивлятися перечікуючи повітряні тривоги.

Придбати ЧасоЛінію для школи може будь-хто з учасників - батьки, учні, вчителі, керівники. 

Вартість 100 грн (+доставка).

Для цього потрібно:

1. Поширити це оголошення в себе на сторінці

2. Заповнити форму, де зазначити назву школи, місто і реквізити для відправки Новою поштою 

3. Оплатити 100 грн
Реквізити для оплати  

ПриватБанк: IBAN UA663052990000026004046804775
ІПН 2987611343 Мержиєвська В.В. ФОП. 
(В призначенні платежу зазначте прізвище замовника)  

4. Надіслати квитанцію про оплату на електронну пошту berkoshko@gmail.com 

(не в коментарях фейсбук, не в месенджері, не в телеграм, лише на пошту - інакше загубиться). 
УВАГА! Замовлення без підтверджень не будуть опрацьовані.

Знижка діє лише для шкіл. Для особистого користування ви можете замовити ЧасоЛінію та інші видання БеркоШко тут.

Етапи акції:

17-24 серпня - збирання замовлень від шкіл на ЧасоЛінію

25-27 серпня - замовлення пакування на Новій пошті

28-30 серпня - надсилання замовлень

Форма для замовлення: https://forms.gle/nMQk9a44V38YiJ3Q9 

Навчальний рік 2022-2023

Прийшов час розказати трохи про плани БеркоШко на цей навчальний рік.

Старші учні випустились і в нас залишився тільки 7 клас.

Ще до повномасштабної війни ми ухвалили рішення не набирати додаткові класи, але розширити той, що є (від зараз і до завершення школи). 

Спробуємо навіть в цих умовах реалізувати свій задум.

Тобто, можемо запросити трохи нових учасників, яким відгукнеться наш погляд на освіту.

Зважаючи на обставини, БеркоШко цього року матиме дві гілки:

• навчання в Києві  —  куратор Валентина Мержиєвська (орієнтовна вартість $220-250/міс)
• навчання в світі  —  куратор Надія Молибога (орієнтовна вартість $80-100/міс)

Вартість навчання може уточнюватись в процесі на загальних зборах (прив’язка до долара зроблена для врахування купівельної спроможності, за умов непередбачуваного коливання курсу гривні).

В Києві плануємо змішаний формат  —  з тими вчителями, що на місці  —  вживу. З тими, хто виїхав  —  онлайн.

В світі ж усі учні опинились в різних країнах, частина йде до місцевих шкіл, частина  — навчатиметься лише в українському екстернаті. Тому в БеркоШко для них плануємо вибіркові предмети  —  ті, які складно вивчати самостійно або іноземною мовою (фізика, хімія, біологія), суто українські (мова, література і історія) і об’єднуючі з рештою класу, яка навчатимуться очно в Києві (проекти і теревені), а також географія.

Спільним днем обох гілок буде субота. Тут плануємо такі предмети:

• природничий напрямок (фізика, хімія, біологія)  —  з вчителями БеркоШко, які зараз деінде
• міжнародний проект  —  у контакті з однолітками з інших країн БеркоШколярі будуть досліджувати культурне розмаїття, шукати спільне і виявляти стереотипи
• теревені 
• творчий проект

(детальніше про проекти напишемо згодом).

Решта предметів  —  в будні дні. Для учнів в Києві це буде 3 дні очного навчання, для учнів у світі  —  декілька уроків протягом робочого тижня вечорами (у такий час, щоб після місцевої школи діти встигали відпочити). Навчання розпочнеться в ЖОВТНІ.

БеркоШко  —  це проект, створений батьками для своїх дітей. Тож, робимо все як для своїх: прозорість витрат, спільне ухвалення ключових рішень, максимальний вміст здорового глузду :)

Викладають люди, глибоко зацікавлені в тому чи іншому предметі, які чимало експериментують зі змістом і формою освіти. 

Навчаємось без оцінок. Атестацію діти складають екстерном в дистанційній школі. 

У кожній з гілок БеркоШко свої нюанси, тож якщо вас цікавить можливість долучитися (7 клас)  —  пишіть в telegram:

в Києві  —  @mer_valentine

у світі  —  @nadin_wonderworld

(можемо відповідати не миттєво, але обов’язково)

#SaveBerkoShko

The unique Kyiv alternative school  —  BerkoShko  —  needs your help.

We ask you to support us on Patreon. 

Why do we appreciate BerkoShko so much? It is an experimental school driven by creative teachers, who inspire kids to learn and generously share their pedagogical innovations with educators all over Ukraine.

This school was founded in 2011 and has been operating for 11 years in Kyiv, Ukraine. 

Video shows the exiting educational environment at BerkoShko.

The website features an article about our school describing main principles: why grades and formal assessment are abandoned, why a many teachers in BerkoShko don’t have a pedagogical education, but rather are professionals in a specific field of knowledge. 

This year, 2022, BerkoShko was about to graduate the same kids who started learning the very first year of the school founding. But russia has stolen their graduation.

After the full-scale russian invasion in Ukraine in February, the learning process has been stopped. Teachers and students had to leave their houses and the school premises to find a safe place. They ended up at least in 8 different countries.

Because of the war, many parents lost their jobs and can’t afford the school fees. However we have continued teaching our students online and hope to get back and resume BerkoShko in person soon.

 

The school building survived, despite the shot of the russian missile that destroyed a nearby house.

BerkoShko regularly reflects on the results of its educational practice by publishing articles and methodological materials, presenting at professional conferences and workshops and providing teacher training courses about the reasons for abolishing of marks, and adding non-traditional subjects like mythology, speech development through discussions (named «tereveni» or chitter-chatter), cross-discipline projects, and research projects we call «quests».

Since 2014, co-founders and teachers at BerkoShko have given lots of educational seminars, published textbooks and taken part in numerous education Ukrainian and international education festivals: NEOсвітній Арсенал, VilnOsvita, Horisontals. Educational experiment, Summerhill Festival of Childhood 2021, IDEC & EUDEC 2019 among others.

It's a small school, but it has a huge impact on educational changes in Ukraine.

What are BerkoShko students saying about their school?

Ivanka, 17 years old:  «BerkoShko gave me a diverse education, like when you study not only according to the Soviet system "physics-mathematics-grammar", but also a lot of practical things. For the 10 years that I studied here, there were many projects: the literary prize named “Fluffy Pencil”, the creation of our own YouTube Channel with the possibility to act as an actor, a cameraman or a screenwriter   Each lesson was valuable and interesting! In biology for instance we could discover real animal organs. It was interesting to combine theoretical knowledge with the real world, not just to study from books that there is an aortic artery somewhere in the organism, but to touch it for real. And all these extra classes like “tereveni» (chitter-chatter), mythology, art, economics were really needed. After studying for a year at the Krakow Lyceum and becoming familiar with the Polish education system, I’m deeply convinced that in BerkoShko we learned in a very similar way, but it was even better! :)) And there were really good teachers in BerkoShko. So, I’ve learned to STUDY. I miss Mr. Yuri especially! I miss his math so much.»
	Aliza, 12 years old:  «What I  like about BerkoShko is that we literally have the possibility to make decisions and have a right to choose. We feel that education is our responsibility, and we know that it’s up to us to decide whether we want to attend a lesson or not.  We’ve got a very friendly class! I’m in good or, at least, neutral relationships with my classmates. In BerkoShko teachers help us to resolve conflicts. In my opinion, it’s crucial and up to date. It is also very nice to have many people who take care of us here. There are good teachers, delicious lunches, a very cozy school atmosphere and comfortable learning conditions. I feel so much gratitude for this :) It’s all of such great value for me. I feel home at school».
Illya, 12 years old: «I think that just the fact that such a school exists is unbelievable! I really like that we have a big friendly class and we always decide together what to do. I also like that we have a whole big house for our school - so you feel older and more responsible :) I also appreciate people who study at BerkoShko and I really want to meet everyone together, at least once more. I would be very happy if the war ends relatively quickly and we can resume our studies at BerkoShko. Even if we can no longer walk in our forest (the forest was mined by the russian army when they retreated from Kyiv), or even change the location, I will still be wildly happy! Everything will be Ukraine!!!»
	Nikita, 16 years old: «BerkoShko gave me the understanding that learning can be enjoyable and that school can be fun and rewarding at the same time. We were given interesting education courses of a very high quality. BerkoShko gave us a wide range of knowledge and was extremely creative:  I will remember Catherine's game about the formation of countries as states, for the whole of my life. Thanks to informality, there was freedom, and with its help it was easier to understand the subject, especially science. BerkoShko has a horizontal management, which is cool. At the beginning it feels so unusual, but after practicing it for a while you wouldn’t like to go back to the hierarchy. All people know each other. If there is something you don't like, there is always a place for discussion and looking for solutions. We felt respect and there was always this attitude of equality, which was especially important for me. Also this school is located in a very nice place  —  a private building near the forest. It was a great time! It needs to be continued!»
Yulia, 17 years old:  «BerkoShko gave me this fascinating feeling  of  "having friends close at hand". I was next to the people who gave me lots of attention, opened new worlds to me  and never perceived me as inferior. BerkoShko is an incredible project. One always has an opportunity to ask the most ridiculous questions and discuss fragile issues here, with no fear of losing his or her reputation and each time receiving clear answers (and sometimes even more questions). That's why BerkoShko gave me something like the basis in my studies  —  the ability to think and analyze. This became crystally clear to me when I started studies in another school. Most students there try to drill new information without analyzing and, most importantly, reflecting. One more precious thing about my studies in BerkoShko is that I started speaking Ukrainian here (insofar for a long period Ukraine felt huge russian impact, many people in Ukraine spoke russian). It helps me a lot now. No doubts, BerkoShko must go on! This is a unique project, it gives not just knowledge of  standard academic syllabus, but a broad view of the world. In this school you are trained to communicate with people of a variety of professions which opens your eyes to reality. BerkoShko has its unique presentation of information, especially in primary school, and it will be remembered for a lifetime. Most of all, BerkoShko is formed from incredibly cool people. Students here are as important as teachers. Cool, healthy atmosphere without the humiliation or alienation. And delicious food :)»
	Kate Botvinnik, a co-founder of FreeDome school in Vinnytsia, organizer of International Democratic Educational Conference 2018: «BerkoShko is not just a school. It's the source of light that spreads the rays of awareness, conclusions, reflections, webinars, podcasts, methods, materials and books all over Ukraine. Nowadays, alternative schools produce a lot of experiences, «raw materials» for further rethinking and reforming education of the future. Meanwhile BerkoShko has reenforced the will to create wellstructured products from “raw materials». It inspires others to overcome barriers to starting new educational projects. BerkoShko is an educational change-agent that is admired without envy»

We highly appreciate all sorts of international support provided to Ukraine these days: shelters for refugees, humanitarian aid, as well as military equipment and weapons. All these give us hope to protect our freedom.

While some Ukrainians defend our Motherland from russian invaders and protect us in the present time, there are those of us who have to think about our Future.

We need to save our education for the future rebirth of Ukraine.

Therefore we have one more request.

To #saveBerkoShko and continue studying next year, we need $3200 per month.

We ask you to support us on Patreon. 

Or PayPal: valentyna.merzhyievska@gmail.com 

If you have any question, you can contact us:

email: berkoshko@gmail.com

Patreon: https://www.patreon.com/berkoshko 

Facebook: https://www.facebook.com/berkoshko 

Phone: +38 063 261 9343 (Valentyna Merzhyievska)

Історія від І до Я

 

Отже, інтерактивний семінар «Історія від І до Я» (історія України + та частина світової історії, що стосувалась України).

 Для кого?
Для дорослих, які свого часу не вчили історію, або вчили надто давно. Настільки, що інтерпретації подій встигли змінитися. Адже історія оповідає не те, що було колись, а те, як ми зараз собі уявляємо, що було колись.
 Познайомимо вас з основними тенденціями у вивченні історії України, як історики оцінюють різні події. Розкриємо чому вкорінилась саме така схема історії України, поміркуємо над можливими альтернативами.
Нагадаємо основні історичні події і вибудуємо зв’язки між ними.

 Як і коли?
Це будуть не університетські лекції, де студенти готові слухати 2 години монологу, а більш «шкільний» формат — коли через поєднання розповідей і вправ усвідомлення відбувається майже мимовільно.

 Курс з 9 занять, кожне з яких складатиметься з двох частин: перша — стислий огляд подій історичного періоду, друга — інтерактив, спільна практична вправа (тому особиста присутність є дуже цінною).

 І блок: Сива давнина
1. Доісторія. Дописемні часи, первісні люди і їхня адаптація
2. Античність. Від кочових племен до полісів. Поява цивілізацій
3. Середньовіччя. Поширення релігії і права
4. Русь. Розбудова держави і впливи різних народів
5. Пограниччя. Козаки і націєтворчий міф

 ІІ блок: Модерн, постмодерн та інші пригоди
6. Новий час. Стрімкі зміни, глобалізація
7. ХХ століття, перша половина. Кров і смерть
8. ХХ століття, друга половина. Період напіврозпаду
9. Сучасність. Буття і рефлексія

 Спікери
Ігор Цеунов — історик, кандидат історичних наук, вчитель історії БеркоШко
Валентина Мержиєвська — освітянка, співзасновниця БеркоШко

 Вартість: 2 500 грн

 ⏰ Загальна тривалість: понад 15 годин

 Замовити курс можна тут

Арт-календар на 2022 рік

 Настінний календар на 2022 рік з контурними зображеннями 12 картин.  

Авторка ідеї  —  Катерина Окремова  —  культурологиня, музейна едукаторка та арт-терапевтка. Цей арт-календар є продовженням проекту з популяризації музейного дозвілля, в основі якого є проживання різноманітного досвіду  —  через гру, творчість та обмін думками між учасниками. Що може бути гарним початком для зародження цікавості до мистецтва.

Власне,  в цьому календарі також пропонується дослідити картини через власну спробу відтворити їх в кольорі, або ж вигадати свій унікальний колористичний варіант картини. Дванадцять картин були обрані з умовної категорії "простір"  —  через них глядач має змогу мандрувати в просторі і часі. Серед них представлені різні жанри (пейзаж, натюрморт, портрет, жанровий живопис і навіть японська гравюра).

До кожного зображення є QR-код, що відсилає на сторінку Google Arts and Culture, присвячену цьому твору.

В календарі представлені картини:  

• Пітера Брейгеля Старшого,
• П'єра Огюста Ренуара,
• Яна Вермеєра,
• Дієго Рівери,
• Миколи Реріха,
• Вінсента ван Гога,
• Миколи Пимоненка
• Хоакіна Сорольї,
• Утагави Хіросіге,
• Анрі Руссо,
• Франца Марка
• та Юрія Химича   

Ці автори відрізняються за своєю манерою та малюнки в Арт-календарі дають уявлення про це. Ілюстраторка, що створювала малюнки до календаря  —  Марія Хіміч  —  дуже талановито передала нюанси характеру ліній того, чи іншого автора.

QR-код на останній обкладинці відсилає на youtube-канал, створений для супроводу тих, хто захоче досліджувати мистецтво (і себе) протягом року. На каналі зараз є відеопривітання від авторки календаря, де вона розповідає про свій музейний проект та викладає відеобесіди з іграми, завдяки яким знайомство з мистецтвом стає цікавою пригодою і прекрасним способом провести час з друзями чи родиною. 

Бесіди плануються до кожної з картин (співрозмовник та монтаж відео  —  Платон Хіміч, 11 років). 

• Українське виробництво
• Формат: А4 (230 х 300 мм)
• Обкладинка та аркуші: картон
• Кількість сторінок: 26
• Кріплення: пружина
• Вартість 250 грн

Замовити це та інші видання БеркоШко

ЧасоЛінія від БеркоШко

Готуємо до друку ЧасоЛінію: плакат формату А0 (841×1189 мм) із таймлайном основних подій в Україні і світі.

Форма для замовлення 
Формат: А0 (841×1189 мм)
Вартість: 200 грн (пакування включено)

Пакування вже включено у вартість, ви сплачуєте лише доставку Новою поштою.

Рахунок для оплати:

ПриватБанк: IBAN UA663052990000026004046804775
Мержиєвська В.В. ФОП. (ІПН 2987611343)
або на картку ПриватБанк: 4246 0010 0132 6572
В призначенні платежу зазначте прізвище замовника.
Прохання обов'язково повідомити день і час оплати на адресу berkoshko@gmail.com

Семінари БеркоШко

Погляньте, скільки вже назбиралось семінарів БеркоШко: 

 За запитом: 

🎭 Роль вчителя. Тривалість - 2 години 

👥 Теревені. Частина 1 (розмови зблизька: робота з емоціями, розвиток мислення, виявлення цінностей і культура діалогу - практика). Тривалість - 2 дні (з 10:00 до 19:00) - не раніше кінця жовтня. 

📖 Теревені. Частина 2 (розмови на віддалі: розвиток навичків читання і письма у підлітковому і дорослому віці) - в розробці. Не раніше кінця листопада. 

Якщо бажаєте влаштувати один з цих семінарів для своєї школи чи групи викладачів - пишіть. Виїзд в інші міста можливий. 

 Придбати у записі: 

 🔬 Досліди в молодшій школі (Валентина Мержиєвська) - 2 год 30 хв (200 грн) 

📊 Математика в молодшій школі (Валентина Мержиєвська) - 1 год 30 хв (150 грн) 

☝️ Теревені - розвиток мовлення, мислення і емоційного інтелекту (теорія) - 2 год 30 хв (300 грн) 

🤬 Ненормативна лексика (Ігор Цеунов, Діана Житня-Кебас, Валентина Мержиєвська) - 1 год 45 хв (200 грн) 

🏺 Історія України. Як є (Ігор Цеунов, Валентина Мержиєвська) - 4 год (500 грн) 

🧙 Міфологія (Валентина Мержиєвська) - 1 год 40 хв (200 грн) 

Замовити записи семінарів та інші видання БеркоШко можна тут.

Записи семінарів у вільному доступі: 

📝 Українська мова (Олеся Мамчич, Ганна Остапенко, Галина Ткачук, 2016): частина 1, частина 2, частина 3

🎱 Математика (Дмитро Унковський, Ірина Осіпова, Макс Бакшаєв, 2016): частина 1, частина 2, частина 3  

👩‍🏫 Школа hand-made (Валентина Мержиєвська, Катерина Окремова, Ганна Остапенко, Євген Лапін, 2016):  частина 1, частина 2, частина 3

👩‍👧‍👦 Вікова психологія (Марія Храпачова, 2016):  частина 1, частина 2, частина 3, частина 4

⏳ Ейдетика (Мирослава Білецька, 2016)  

🥰 Емоційний інтелект (Михайло Городок, 2016) 

💡 ТРоВЗ (Аліна Закревська, 2016) 

📮 Англійська мова (Ольга Сивенко, 2017): частина 1, частина 2, частина 3

🏆 Мотивація (Валентина Мержиєвська, Богдан Олександрук, 2017): частина 1, частина 2, частина 3, частина 4

🏫 Власна школа (Валентина Мержиєвська, Богдан Олександрук, 2017): частина 1, частина 2

🚲 Еволюція свободи (Валентина Мержиєвська, 2017) 

👀 Погляд зсередини (учні кількох альтернативних проектів, 2017) 

 🧲 Фізика (Олена Пастовень, Ірина Осіпова, Микола Манько, 2017): частина 1, частина 2, частина 3

🔑 Ключики вчителя (Валентина Мержиєвська, 2018) 

📚 Українська література (Олеся Мамчич, 2018) 

📜 Історія (Андрій Кобалія, Ігор Цеунов, 2019): частина 1, частина 2 

🎨 Мистецтво (Катерина Окремова, 2019)

Фізика. Total Recall

Історія про те, як група підлітків, у здоровому глузді і з власної волі, в останній тиждень літа впродовж трьох днів проходили шкільний курс фізики.
Нон-стоп, з 10:00 до 19:00.
Теорія і безліч задач.
З реготанням і балачками в проміжках.

Розходились зі словами "Завжди би так вчитись" :)