Липнева сесія

Цього разу вже мали відпрацьовану схему. Спершу вирішили кілька життєвих задач, наприклад таких:

• Біля БеркоШко був бетонний круг, діаметром 5 м 10 см і висотою 30 см. Як його позбутися? Розбити відбійним молотком і вивезти. Яку машину потрібно замовити? Рахували об'єм круга, гуглити питому вагу бетону, рахували масу будівельного сміття, гуглили вантажність машин. Результати співпали з реальністю :)
• Миючий засіб коштує: 500 мл - 30 грн, 750 мл - 40 грн і 1 л - 52 грн. Що вигідніше придбати?

Відтак повторили пропорції, відсотки і рівняння в khanacademy.

Ввечері дивились фільм "Щоденник мотоцикліста", обговорювали революції, справедливість, медицину, танці, винахідливість і щирість.

Зранку займались йогою.

На теревенях обговорювали законність пригощання фруктами з сусідських садків, відповідальність за роботу, на яку підписався, і дії на випадок форс-мажору.

А також поділилась враженнями після семінару Юлії Ярмоленко "Як говорити з підлітками на складні теми". Після чого ще півтори години говорили про секс, алкоголь, наркотики, але більше все-таки про секс.

Гуляли в закинутому яблуневому садку, грали в мафію, спостерігали будівництво, бігали по піщаних купах і катались на тарзанці.

Валентина Мержиєвська

Червнева сесія

Хто в Києві, зібрались на літню сесію - 2 дні занять. Вчергове переконуюсь, що дітям, насправді, канукули не потрібні, це лише дорослі хочуть трохи перепочити :)

Зареєструвались в khanacademy, проходимо завдання з повторення дробів, пропорцій, відсотків, потроху підтягуємо англійську, вивчаємо англомовні математичні терміни.

Всі разом готували обід.

В перервах - грали в квадрат і бадмінтон.

Їли шовковицю.
Вирішували завдання для вступу у 7 клас, для повторення (у 8 теж збираємось, трохи згодом).

Вимокли під зливою.

Ловили жуків.

Ввечері - дивились фільм, з обговоренням.
Ночували в школі.
На ранок - займались йогою.
Знову вирішували математику, згадували відсотки.
Подивились перше заняття з фізики за 7 клас (завдання до наступної зутрічі в липні - додивитись весь курс).

Палили димовушки, які лишились після алхімічного квесту.

Я тим часом перевірила зошити - хто доробляв борги влітку. Найбільший прорив у Антона. Якби так працював впродовж року - боргів би й не накопичилось.
Є намір наступного разу зустрітись в липні.

Валентина Мержиєвська

Рухливі ігри

Катерина Окремова

Було три основних мотиви спробувати грати з дітьми в рухливі ігри протягом літньої школи:

• по-перше, давно мріялося пограти зі своїми дітьми в те, що грався, коли сам був маленький (дворові ігри);
• по-друге, цікаво було, як будуть проявляти себе діти, які звикли до домашнього навчання та взаємодії в невеличкому класі 3-6 осіб, - у великій групі дітей 15-20. Хотілося створити простір, де вони могли б отримати певний досвід такої взаємодії, скажімо, - рухлива гра з багатьма учасниками і чіткими правилами.
• по-третє, хотілося підвести дітей до розуміння дисципліни як певних правил гри, які допомагають узгоджувати дії багатьох зацікавлених учасників. Чим правила «прописаніші», тим навіть цікавіше грати. Порушуючи правила, учасник позбавляє себе та інших задоволення від участі в грі (гра «розвалюється). Це іноді складно буває пояснити дитині, проте, переживаючи досвід багатьох ігор з різними специфічними правилами, можна для себе визначитись, як все-таки краще.

Певний час треба було визначитись з «форматом»: вулична дитяча гра виникає і розвивається стихійно, регулюється правилами дитячого колективу (інколи суворими: «порушуєш – ми з тобою не граємо»). Тут ситуація була інша – дорослий є ініціатором гри, «гарантом справедливості», він приймає рішення про припинення гри. Силувати нікого не хотілося, участь добровільна. Намагалась в час затишшя вільної гри невеличкій групі дітей запропонувати одну або кілька ігор, якщо ставало цікаво – решта дітей приєднувалася.

1 день. Кішки-мишки.

Був помітний розподіл дітей на «дослідників меж дозволеного» (переважно хлопчики, які півдня намагалися забити м’яча на дах школи) та дітей, яким більше подобалося щось «більш регламентоване». 

З останніми ми грали в «Тише едешь – дальше будеш» (сколько до меня великанов, лилипутов, кастрюлек?), «Колечко, выйди на крылечко», «Пианино».

2 день. Гарно пішли ігри на завмирання. «Море волнуется раз», «Сторожа».

Якщо враховувати динаміку розвитку дитячої групи (за тиждень як в нашому випадку), то 2 зазначені якраз є непоганими іграми для групи дітей, яка ще на стадії формування: нескладні, нетравматичні, розряджають емоційно, може бути багато учасників, але кожен «сам по собі», є невеличке, але зусилля – не рухатись якийсь час.

Під вечір другого дня діти були перезбуджені, накопичилася взаємна агресія, запропонована перед закриттям дня (в принципі спокійна) гра «Хробачки» (повзання по острівцю з двох матів, можна штовхатися, але без застосування рук та ніг) -  викликала зворотній ефект – діти почали бити одне одного, робити боляче. Вдалося обговорити цю подію на завершенні дня: гра не сподобалась, чому? -  «порушували правила», «відбувалось незрозуміло що, не міг зрозуміти, де я», «занадто багато людей, галасно», «я злякалась»…

3 день. Легалізація бійки – сумо. «Вже не страшно, бо є чіткі правила спарингу».

4 день. Загалом після подолання певної кризи, домовлятися стало значно легше, і можна було пропонувати різні ігри, більш ускладнені. Почали долучатися до гри і ті діти, які поводились відсторонено.

Лисичка. Резиночки. Съедобное-несъедобное. Колечко.

5 день. Вдалося-таки пограти у гру, яка залучила найбільше учасників і яка вимагала максимальної узгодженості гравців (особливо дітей, що утворювали «волок») – ми назвали цю гру «Рибка Немо». Вважаю це своєрідним досягненням у спробах різних дітей та дорослих протягом тижня домовлятись між собою :)

Приємно, що в якісь ігри, які сподобались, діти починали самі зорганізовуватись, відбулося урізноманітнення вільної гри.

Скакалка

Катерина Окремова

Два роки Літньої школи – відкриваю нові можливості цього спортивного снаряду. Крім «фізичних» характеристик – розвиток всіх груп м’язів, «кардіотренажерність», орієнтування в просторі, розвиток периферійного зору -  цей раз актуальними були ще й соціальні. Скакалка допомагає організувати чималеньку групу дітей, адже спостерігати за стрибками і рахувати кількість так само цікаво, як і стрибати самому. Можна порівнювати різні способи стрибання і знаходити більш ефективні: робити проміжні маленькі стрибочки (допомагає тримати ритм), не відхилятися від центрального положення, знаходити правильну міру докладання зусиль (не обов’язково робити гігантські стрибки, можна маленькі – головне вчасні і ритмічні).

Загалом, спробувати себе в цьому виді захотіли майже всі діти. Хто стрибає вже другий сезон – приємно було спостерігати, як значно ускладнилася загальна координація всього тіла.

Після того, як стало стабільно виходити (20-30 разів), захотілося поекспериментувати: стрибки удвох, втрьох, на одній нозі, боком, зі зміною положення…  тощо. Цікаво, якби ми перевідкрили всі «можливі» варіанти стрибання, з яких змагаються в асоціаціях «стрибунів на скакалках». До деяких ми вже дійшли самі цього рокуJ

Про улюблене - міждисциплінарні моменти – дуже допомагає утримувати ритм (і тому, хто крутить, і тому, хто стрибає) співання пісеньки (можна говорити про такти в музиці при підраховуванні кількості стрибків), або проговорювання віршика.

Позгадували лічилки трьома мовами:

One, two, tree, four, five

Once I caught a fish alive…

На золотом крыльце сидели…

Чимало українських. При чому у кожної дитини була своя особлива лічилка, яка допомагає у стрибках.

Знайшла цікаві віршики англійською – саме для гри зі скакалкою, деякі симпатичні можна буде випробувати:

http://en.wikipedia.org/wiki/Jump-rope_rhyme 

Сумо

Валентина Мержиєвська

Там, де збирається кілька хлопців, які намагаються за кілька днів поборотись за лідерство і визначити розстановку сил, неминучі бійки. Найліпшим способом уникнення бійки є її легалізація. Тому вже на другий день Літньої школи ми влаштували сумо.

Принцип дуже простий. На землі є коло, за колом – учасники. За командою двоє супротивників сходяться в середині кола, впираються одне одному в корпус/плечі і намагаються виштовхати одне одного за межі кола.

Завдяки великій кількості учасників кожному знайшовся супротивник близький по силі. Навіть дівчатка, які спершу тихцем сиділи й спостерігали, потім зголосились поборотись одна з одною.

Під час спарингів проявились характерні риси кожної дитини. Хтось явно використовує перший імпульс для перемоги, хтось має добру стійкість, хтось винаходить нові способи в межах правил, а хтось – чекає до останнього і не нападає. Під час спарингів намагались разом виявляти виграшні комбінації і прийоми.

Наприклад:

- ставити опорну ногу на ребро;

- присідати ближче до землі, а не танцювати на пальчиках;

- не кричати зайве, щоб сила йшла не в голос, а в упор;

- раптовим уходом спрямовувати силу супротивника повз себе тощо.

Наступного дня вирішила дещо продемонструвати дітям на прикладі армреслінгу. Попросила Сашка асистувати. Питаю: «Як ви гадаєте, хто зараз виграє?» Всі в один голос кажуть «Він!».

І ми спробували позмагатись. В перший раз я просто не опиралася і одразу поклала руку на стіл – «Він все одно сильніший! І взагалі я – за мир!»

Вдруге – я розплакалась, бо він мені руку стиснув.

В третій раз я чесно опиралася скільки могла (заздалегідь домовилась із Сашком, щоб він перемагав повільно і діти встигли помітити мої зусилля :) ), до тремтіння в м’язах і оніміння в пальцях.

А останній раз я вхопилась за стіл, допомагала собі коліном і кусала Саша за руку – аби тільки перемогти.

Тоді спитала дітей про враження від побаченого. Після цього обговорювати порушення правил чи готовність йти до кінця вже не довелось :)

Ще звернули увагу не те, що якщо людина завжди-завжди перемагає, то, швидше за все, вона обирає надто слабких супротивників. А якщо завжди-презавжди програє, отже не може оцінити свої сили і нападає на сильніших. Тренувались обирати тих, кого вважали більш-менш рівними собі по силі. Переважно виходило.

Вибором супротивників і коригуванням техніки вдалося дати кожному відчути і перемогу, і поразку. Після спарингів дякували одне одному, тиснули руки. Як на мене, це був дуже цінний досвід, особливо для тих, хто ніколи не бився й не ходив на бойовуху.

P.S.: Несанкціонованих бійок до завершення Літньої школи більше не було ;)

Кулінарія

Валентина Мержиєвська

За попереднім планом ми думали щодня готувати з дітьми щось смачненьке. Але прислухавшись до запиту спільноти замість двох днів кулінарії зробили сумо. А готували лише тричі:

- яблучні пончики за рецептом з книги Женев’єви Юр’є про кроленят;

- льодяники на паличці;

- різнокольорове желе.

Пончики в нас вийшли чудові, а от з льодяниками ми надто поспішали, усім хотілося швидше спробувати, тому трохи недоварили карамель і у формочках вона не застигла, а потихеньку витекла на тарелю. Але там їй вдалося затверднути і діти злизали льодяники  просто з тарілки.

Желе ми мали 7 кольорів – хотіли зробити 7 різних шарів. Але мали всього півтори доби на це і не встигли. На майбутнє треба собі запам’ятати робити по 1 шару на ніч. Хочеш 7 кольорів – роби протягом тижня. Компенсували кількістю. Зробили 2 склянки, півлітрове горнятко, великий судочок і найбільшу металеву миску, літрів на 3-4, мабуть.

Як же швидко то все було з’їдено на завершенні Літньої школи! :)

Театр тіней

Валентина Мержиєвська

Була задумка в Літній школі зробити один довгий проект. Так, щоб на початку не було нічого – лише ідея, а наприкінці – показати завершений продукт. Впродовж тижня ми створювали театр тіней.

В понеділок ми поговорили про історію театру тіней, ознайомились із доступними засобами вираження. Пустили проектором промінь на стіну. Поговорили про силуети, подивились різні зображення, звернули увагу на характерні риси, які дозволяють за обрисами впізнавати людей або предмети. 

Намалювали кілька силуетів дітей.

У вівторок ми ще трохи побавились із тінями – відтворювали руками обриси різних тварин.

До цього часу діти вже трохи перезнайомились між собою і можна було братися до спільної роботи – розробки сюжету і персонажів майбутньої вистави. 

Спершу ми обмежили кількість персонажів до 4 з тим, що встигнути їх всі виготовити. Під час мозкового штурму кожний називав персонажа, який міг би бути йому цікавий. Зрештою, їх вдалося згрупувати за схожими типажами: 

фея-принцеса-балерина

відьмака

хлопчик із надзвичайними можливостями

і дракон

Таким чином всі розділились на 4 команди з розробки кожного персонажа. Поки малювали ескізи, почалось обговорення особливостей характеру, поведінки героїв і прокладення перших сюжетних ліній.

В середу ми проаналізували спільні риси персонажів на кожному ескізному малюнку, звернули увагу на ті особливості, які неодмінно треба передати у силуеті. Кожна команда отримала шмат картону і взялась до малювання. Коли персонажі були намальовані, ми трохи підвели фломастером основні лінії і вирізали.

В четвер розробка сюжету тривала вже повним ходом, персонажам додали рухомих деталей, виготовляли декорації та реквізит.

В п’ятницю завершили виготовлення декорацій, розподілили ролі. Кожного персонажа рухала одна людина, а озвучувала інша. Записали сценарій. За чернетками попередніх днів я писала текст, зачитувала його дітям, вони підправляли, доповнювали. Зрештою сценарій був готовий.

В суботу відбувся перший й останній, тобто єдиний можливий показ театру тіней. Виставу назвали «Пригоди хлопчика з нашого світу». 

Власне, вистава була одноразовою через те, що частина декорацій під час показу знищувалась – розбивався кристал, спадали чари - руйнувались грати і замок розвалювався навпіл.

Ідея проведення вистави без репетицій передбачає певні нестиковки і незлагодженості під час показу, але натомість зберігає свіжість сприйняття дітьми, бо численні репетиції вбивають цю новизну. А дитяча вистава більше спрямована на дітей, які її створюють, ніж на дорослих, які її дивляться.

Водночас в умовах форс-мажору діти швидко об’єднуються в єдину команду. Там, де на репетиції виникають суперечки, під час показу всі працюють на результат.

На мою думку, ідея поетапної розробки спільного проекту була втілена в повній мірі. В умовах формування команди (оскільки більшість дітей не були знайомі на початку проекту), вдалося розподілити діяльність, зробити кожну частину роботи із повним або частковим залученням учасників (деякі діти відвідували не всі заняття, тому приймали участь лише у певних етапах).

А ось, що з цього вийшло:

Сюжет

В далекому-далекому королівстві жила люта Відьмака, яка постійно робила якісь погані справи.

Вона лякала маленьких дітей, заселяла в закинутих будинках привидів, розвела у навколишніх лісах вампірів, запускала в нічному небі НЛО.

Всі її боялися і не любили. Одного разу вона перекинулась на гарну дівчину і підманила місцевого дракона, напоїла його зіллям, вдягла ошийник й змусила допомагати в усіх її поганських справах.

Ніхто не хотів більше жити в тій місцині, люди повтікали в сусідні королівства, тварини розбіглись у інші ліси, навіть дерева зникли і утворилась величезна пустеля, посеред якої стояв її замок.

Але в сусідньому королівстві жила добра Фея-принцеса-балерина, вона допомагала людям і звірятам, вирощувала квіти, а у вільний час взувала пуанти і танцювала балет.

Саме до неї збіглися усі ті, кого образила зла Відьмака. Феї-принцеси-балерини дуже хотілося їм допомогти і вона почала шукати спосіб, щоб позбутися Відьмаки.

В одній старовинній книзі Фея-принцеса-балерина знайшла згадку про чарівний кристал, з якого беруть силу усі злі істоти.

Цей кристал був схований у замку Відьмаки, тому вона й була така сильна, бо мешкала зовсім поруч з кристалом.

Але треба було такому статися, що Відьмака дізналася про плани Феї-принцеси-балерини і відіслала Дракона викрасти її.

Дракон приніс полонянку до відьмачого замку і кинув за грати.

І Відьмака щовечора допитувала Фею-принцесу-балерину, де схований кристал, але Фея-принцеса-балерина відважно мовчала. А коли Відьмака йшла спати, Фея-принцеса-балерина бралась за добрі чари.

Їй вдалося викликати собі на допомогу хлопчика з нашого світу і наділити його надзвичайними здібностями. Фея-принцеса-балерина взяла грудочку землі, краплинку води, запалили сірничка і дмухнула. Так хлопчик Джек отримав магію чотирьох стихій і вирушив рятувати Фею-принцесу-балерину.

Він довго йшов пустелею в пошуках замку Відьмаки і зрештою відшукав його.

Але вхід був закритий гратами. Тоді хлопчик застосував магію води, перетворився на калюжку і просочився крізь грати.

У довгих коридорах підземелля Джек натрапив на провалля.

Але тут йому стала в пригоді магія землі. Він підняв гору, закидав провалля. Й рушив далі.

Але раптом за поворотом зі стелі й підлоги вистромились загострені дерев’яні шипи й кілки.

Але й тут Джек не розгубився, застосував магію вогню і спалив перешкоди.

В підземеллях замку ставало все темніше і прохолодніше, факели горіли тьмяно, ставало моторошно. Хлопчик зрозумів, що він вже близько.

Раптом підлога під ним провалилась і з-під землі вискочили зубці величезної фрези.

В останню мить хлопчик встиг відскочити назад.

Щоб здолати перешкоду йому довелося викликати смерч, на це пішли усі сили його магії повітря.

Смерч підхопив хлопчика й переніс далі по коридору.

Попереду він побачив Фею-принцесу-балерину, що сиділа за гратами.

Він тихенько підійшов до неї і каже:

- Я вже тут. Як тебе визволити?

- Треба визволити не лише мене, а усе королівство! Знайди чарівний кристал і розбий його! Оцей компас вкаже тобі шлях.

- Добре, я зроблю це! Можеш покластись на мене.

І Джек відправився на розшуки. Він проходив одну залу за іншою і зрештою дійшов до самого темного підземелля, посеред якого зберігався чарівний кристал.

Тільки-но Джек спробував розбити його, тільки замахнувся молотком як…

-У-у-у, чую людським духом пахне.

Джек спершу злякався, хотів заховатись, але навколо були тільки голі стіни. Джек зрозумів, що відступати нема куди, розвернувся обличчям до входу, і приготувався до зустрічі з ворогом.

Чекати лишалось недовго. Відьмака увійшла до підземелля спираючись на свій чарівний посох.

Джек не став чекати поки вона роззирнеться і збере усі свої сили. Він вдарив першим.

Серце Джека стискалось від страху, бо Відьмака була дуже сильна і вже згубила стільки людей, втім відступати було нікуди. Якщо він програє, то загине сам, загине Фея-принцеса-балерина і все королівство.

Одним ударом молоту Джекові вдалося збити відьмачого капелюха,

Відьмака відволіклась і настала мить для рішучого удару. Джек поцілив у чарівний посох і той зламався навпіл.

Відьма впала без пам’яті.

Джек був виснажений після битви, але йому вистачило сил ще раз замахнутись молотом і розбити кристал.

І в ту саму мить: зламались грати у тюрмі і Фея-принцеса-балерина опинилась на свободі; впали кайдани у дракона; і весь відьмачий замок тріснув навпіл і розвалився.

В королівстві настав мир і спокій, в пустелі знову виросли дерева, кущі, повернулись звірі, оселились люди.

Айський семінар

Принцеса Не-Бажаю та принц Бажаю

Мультик, зроблений учнями БеркоШко за тиждень Літньої школи.
Куратор проекту: Катерина Окремова.

Літня школа-2012

Впродовж одного тижня в липні в БеркоШко діти:
- стрибали через скакалку:

 - ліпили з глини:

- грали в пантоміму:

- плели гаманці:

- досліджували математичні ймовірності:

- знімали ляльковий мультик:

Більше фотографій тут:

Літня школа