Есеї про виставу "Світ у горіховій шкаралупі"

Ян

Я просто пишу цей есей, і присвячую його Саші з вистави. Я хочу розповісти вам про театр і Сашу, бо не знаю, чи знаєте ви його.

Отже, ми з класом беркошколяриків пішли на виставу в театр на Печерській. Назва вистави була "Світ у горіховій шкаралупі". Мені дуже сподобалася вистава, бо там був він - дуже енергійна, весела і в той же час трохи дивна людина - Саша. Мені він дуже сподобався, особливо через його міміку та постійну веселу енергію. Крім Саші, мені сподобалася вистава через її трохи незвичайну подачу. Кожна сцена весела і одночасно зрозуміло пояснює фізичні явища. Я розумію, що не всім таке до смаку, але в цьому є щось. Я хочу, щоб цей театр відвідав хоча б читач цього есею, щоб зрозуміти, про що я кажу.

Дуже прикольним був момент, коли вони показували всю історію всесвіту порівняно з нашою. Ще мені сподобалася тканина, яка пружинить. Вони показували, чому планети крутяться тільки в одну сторону і як працює гравітація і антиматерія.

Мені навіть в одному з номерів майже дали пиво, але ні, бо я ж дитина. Тож бажаю вам відвідати цей шедевр і отримати його!

Федір

Вчора ми були на виставі, присвяченій фізиці, і вона була доволі дивною. Проте, на мою думку, там було більше плюсів, ніж мінусів.

Так, ми тепер знаємо, куди пропадають корови - їх Порошенко краде, перемелює та заливає у цукерки. Проте це далеко не всі плюси вистави. Ця вистава надає ненав'язливе пояснення фізики, і тепер я знаю, що мій день народження - 17 квітня.

Ще плюсом є поява тихохідки, вона ж водяний ведмідь. Проте автори на мою думку мають доволі дивне уявлення про світ. Вони вважають, що нам дуже пощастило жити так якісно і добре, кажуть, що шанс на настільки хороше, навіть ідеальне життя був дуже малий, не враховуючи того, що ми можливо живемо дуже примітивно порівняно з тим, як могло б бути.
Ще мінусом є заборона на стриптиз. Загальна абсурдність може комусь не сподобатись, а комусь сподобатись.

Під час вистави я думав, що вона мені не подобається, проте коли я повернувся додому, я все ж вирішив, що вона мені подобається. Це щось зі сфери сюрреалізму. Також постійно застосовують метод ламання четвертої стіни, власне, що і призвело до страшної правди про корів...
Проте всю правду можна було дізнатися і раніше, коли чоловік у картатій сорочці розсипав корівок.

Доволі незвичайна вистава, рекомендую.

Вася

Нещодавно ми були в театрі і, відверто кажучи, це була найкраща вистава в моєму житті. Це була вистава про Стівена Хокінга, хоч про самого Хокінга було на сцені всього лише хвилин п'ять.

Коли ми увійшли до зали, помітили на кожному стільці горіх, про який я розкажу згодом.

Спочатку, нам показали експеримент, де кидали м'яч і пір'я з однакової висоти, але спочатку просто так, а потім в вакуумі, але було не так цікаво, адже ми це вже бачили на уроках фізики.

Мені також дуже сподобалося, як демонстрували те, що у нашій сонячній системі немає планет, які крутяться в зворотному напрямку. Актори натягнули шматок еластичної тканини і поклали важку кулю в центрі - так було зображено Сонце. А всі інші планети пускали крутитись в різні сторони по тканині. Через кілька секунд половина планет притягнулися до Сонця, адже зіткнулися одна з одною. А ті, що залишилися – крутилися в одному напрямку.

Також не можу не згадати ігри, в які грали актори з глядачами, постійно розпитуючи якісь питання. За деякі питання навіть роздавали призи, наприклад, батончик "Марс" або "Мартіні".

Взагалі вистава вийшла чудова, весела та пізнавальна. Пам'ятаєте ті горіхи на стільцях? Отже, після вистави можна було проголосувати горіхом за два дуже цікаві варіанти: чи людство виживе на Землі ще 100 років, чи ні. Але завдяки тому, що поруч зі мною було вільне місце, я зміг проголосувати двічі – і за те, і за інше.

Бажаю кожному та кожній прожити довге життя.

Даша 

Мабуть, я ніколи не була на подібних виставах. Коли всі заговорили про "театр", я подумала про велику сцену з багатоярусними сидіннями, щось на зразок кінотеатру, тільки замість екрану - сцену. Я була тільки на типових виставах дитячих казок. Можливо, я щось забула, але саме так я собі уявляла театр. Коли Іра сказала, що ця вистава мене зацікавить, я дуже здивувалася. Але, коли я прийшла на виставу, все зрозуміла.

Приміщення було невелике порівняно з тим, що я собі уявляла. Якщо я не помиляюся, там виступало всього 5 людей, але вони дуже круто все розказували і показували з великим гумором. Коли ми зайшли в залу, на кожному сидінні був волоський горіх. Я думаю, що це було зроблено не просто так, оскільки театр називався "Світ у горіховій шкаралупі", і це створювало класну атмосферу. О, я згадала, що вони інколи заповнювали залу спеціальним димом, і це було дуже круто. Вони постійно сварилися між собою (особливо з Сашою), і це було прикольно, оскільки Саша був то "занадто дитячий", то "занадто гарячий". Мені здається, що вони часто імпровізували, і це було дуже смішно.

Я, взагалі-то, не розповідала про те, про що була вистава. Назву я вже називала (сподіваюся, що ви не забули, хоча все можливо, тому я краще нагадаю, бо у мене самої пам’ять не ідеальна, не те що у Федька). Назва вистави - "Світ у горіховій шкаралупі", якщо я не помиляюся. Вистава була про фізику і дивовижно цікава та жартівлива.

Усі актори дуже добре грали свої ролі і надзвичайно захоплююче розповідали про фізику. Коли я кажу "щось", я маю на увазі дуже багато чого, адже вистава тривала десь одну годину сорок хвилин, і протягом всього цього часу вони розповідали нам щось цікаве (мені було цікаво, не знаю, як там іншим). Не було жодної хвилини, секунди, щоб я нудьгувала.

Я потроху починаю повторюватися, і це підтверджує мені, що я, мабуть, вже все розказала. Дуже класна вистава, всім раджу на неї сходити, якщо, звісно, вона буде повторюватися. На цьому буду закінчувати. Всім пока.

Рост

Минулого тижня ми з класом (усім) сходили в театр на виставу, яка називається "Світ в горіховій шкаралупі". Вистава цілком про фізику. Хоча я і не фанат, мені було цікаво і не шкода кинути кілька монеток в баночку на адронний колайдер. Я не сказав би, що у мене є улюблений чи неулюблений момент в виставі, бо або їх просто не було, або я погано пам'ятаю виставу. Ну вже тиждень пройшов, а в мене не така вже й хороша пам'ять.

Ще на початку вистави на кожному стільці був один волоський горіх, а в кінці він знадобився для голосування, чи помре людство за 100 років, чи ні. Тому сподіваюсь, що його ніхто не з'їв.

Але для мене особисто був проблемою час вистави, бо вона закінчується майже о 8 годині вечора, а тоді був вівторок, і о 8:10 вечора мав бути літ. проект, на який я дуже хочу потрапити. А на літ. проекті ми читаємо історії інших учнів про уявних персонажів. І коли люди читають історії, вони вмикають демонстрацію екрану. А в метро, яким ми добирались назад, вже є більш-менш нормальний інтернет. Тому я приєднався до літ. проекту з метро і міг читати історії інших через демонстрацію екрану. Коли хтось з моїх однокласників побачив, що я приєднався до літ. проекту, то дивився на мене як на божевільного. Я, звісно, не міг повноцінно бути на занятті, бо метро не така вже й тиха штука. Але тоді я на нього прийшов, і це все, що мені було потрібно.

Що ще можна було би сказати? Класно, що там був кролик. На жаль, я не зміг його погладити, але це було компенсовано цукеркою "Корівка", які були краденими коровами з людських полів і ділянок. Що ще... Головний герой вистави - тихохідка. Нічого про неї сказати не можу, вона просто головний герой.

А точно! Я забув розказати про те, який Саша гарячий. На виставі був актор, ім'я якого Саша. Він, в принципі, постійно творив якусь фігню. Три рази танцював стриптиз, чи два, я вже не пам'ятаю. Ще пускав дим з вейпу в бокал і тримав його там. І всяке інше, що я вже погано пам'ятаю. Але це і все.

Два найкращих актори - це Саша та тихохідка. Однозначно.

Але мені вже нічого додати, бо я вже видавив зі своєї пам'яті все, що міг, тому швидкий підсумок: вистава клас, людство буде жити, бо, як я бачив, голосів більше було за життя. Саша дуже гарячий. Якщо він помре ми всі замерзнемо. Та це і все, тому сподіваюсь що сходжу на більше класних вистав в тому театрі і в інших, з класом чи без.