Коли батьки сваряться

На теревенях була складна тема про батьків. У частини дітей батьки розлучені і діти це переживають, самі попросили про це поговорити. Але щоб розширити тему ми говорили не лише про розлучення, а взагалі про відчуття, коли батьки сваряться і не можуть порозумітись. Діти видали весь спектр переживань, які згадують в цьому контексті: сум, жалість, самотність, бажання втекти й не чути-не бачити, почуття провини - ніби це все через тебе, страх, бажання втрутитись і мирити, приймання чийогось одного боку, сподівання, що колись батьки помиряться і все буде як раніше. Більшість дітей вже може назвати свої непрості переживання. Дуже допомагає те, що ми зовсім не розбираємо факти, що саме відбувається, а тільки внутрішні переживання кожного.

Для дітей стала несподіваною думка про те, що це тільки для дітей батьки рідні-рідні люди, від самого початку і назавджи, але самі батьки між собою колись взагалі були незнайомі, потім могли затоваришувати і зрештою одружитися. Але їхні стосунки - це як стосунки кожного зі своїм другом, тобто можуть бути і сварки, і навіть таке, що колись ти з одним другом близько товаришуєш, а тоді щось змінюється і в тебе вже інший найкращий друг. І навіть не обов'язково сваритися, просто так стається.

Тож, зрештою ми дійшли до того, що:
1. Двоє дорослих людей сваряться не через тебе, а тільки тому, що вони не вміють або не можуть зараз домовитись. Це не твоя вина, що вони цього не навчились.
2. Їх можна попросити сваритись не в твоїй присутності. Звісно не під час сварки, а після. Можна підійти до кожного і розказати як тобі сумно/боляче/страшно, коли ти чуєш сварку. І попросити, якщо це так необхідно, робити це наодинці.
3. І твоя мама, і твій тато, назавжди залишаться твоїми мамою і татом, незалежно від того, які у них стосунки між собою, чи будуть вони разом. І кожний з них тебе любить, і ти можеш любити кожного з них. І мати стосунки з кожним з них, які хочеш ти. Для цього важливо говорити про свої почуття.

Батьки, розмовляйте зі своїми дітьми, розказуйте про свої почуття (тільки не образу на свого партнера), а стільки, скільки вони можуть сприйняти, висловлюйте свою любов до них,  створюйте відчуття безпеки, визнавайте свої помилки. Діти навіть самі складні ситуації в житті можуть сприйняти, якщо з ними говорити і створювати відчуття, що їх не покинули, що через все можна пройти разом. Навіть коли трапились всі можливі негаразди, коли самі не знаєте, як дати цьому раду, знайдіть хвилинку обійняти дитинча і сказати про свою любов, незважаючи ні на що.

Валентина Мержиєвська