А ввечері - ночівля в лісі.
Це була ціла пригода, особливо для деяких учасників. Нажаль Макс і Андрій прихворіли і не змогли бути, а от решта, зібравши намети, спальники і каремати рушили на галявинку, яку пригледіли минулого четверга. Вирушили у густих сутінках, а поки дійшли до лісу вже геть стемніло. Йти вночі з ліхтариком через ліс, коли навколо шугають тіні і раз по раз хрумають обабіч стежки гілочки... могло б бути трохи лячно, але наша банда всю дорогу розгадувала данетки, тож особливого мандражу ні в кого не було.
Варі, яка трохи затрималась на тренуванні, вдвох з мамою йти темним лісом у невідомість було значно драматичніше :) але й вони знайшлися і Варя змогла приєднатись до решти.
Навпомацки поставили намети. Юля порядкувала як справжній знавець цієї справи. Клим з Федьком зібрали дрів і розвели вогонь, попередньо обкопавши кострище рівчачком. Словом, ці діти вже такі вправні, що ходити з ними в ліс суцільне задоволення. А тоді сиділи біля багаття, смажили на патичках смаколики, їли пиріжки, що принесла Варя. (У Варі вийшла ініціація як у справжньої Червоної Шапочки - нести пиріжки через темний ліс, хоча в її випадку не до бабусі, а від бабусі, але це в даному випадку не важливо :) )
Спершу ми думали, що будемо з Надійкою травити їм різні похідні байки, а де там! Вони самі знали що робити - врізнобій переповідали одне одному смішні епізоди - починаючи від "Ну, погоди!" до "Вартових галактики", розказували анекдоти, які я не стану тут переповідати але реготали до сліз:)
Трохи повили на місяць, як справжні вовчики і кричали з усіх сил, бо ж в лісі. А викричавшись - повкладались спати. Дівчата всі вмістились у більший намет, а хлопці - у менший. Але, власне, до сну було ще далеко. "Шу-шу-шу" і "хі-хі-хі" ще довго висіло над галявинкою:
- Дівчата, скільки ліхтариків у вас горить?
- Три. А у вас?
Це були останні слова, під які я засинала того вечора :)
А на ранок всі прокинулись ледве по шостій. Почали збирали дрова щоб готувати сніданок.
Довелось їх розчарувати поверненням в БеркоШко.
