Спочатку обговорили перший тиждень навчання - чи сподобалися нові предмети і нові вчителі.
Традиційно виміряли зріст (дехто за літо витягнувся досить відчутно 🙂 )
А потім фантазували на тему, яка виникла під час сьогоднішнього уроку біології - «що було б, якби в клітинах людей не було закладено механізму старіння»
Лунали різні наслідки. Перша думка була про перенаселення планети. Тоді люди мають колонізувати космос, а ще якось розподіляти ресурси, яких забракне (хтось сказав, що оскільки буде нестача кисню, люди почнуть задихатися), а ще лімітувати народженність. Була думка, щоб відслідковувати, коли хтось помре, і видавати ліцензію на народженння дитини першому в черзі 🙂
Якщо буде багато людей і мало ресурсів, то буде багато воєн (і суспільство буде сприймати війни інакше - позитивніше, оскільки тоді смерть означатиме дозвіл народити дитину).
Інша лінія роздумів стосувалася тривалості життя. Якщо довго жити, то може стати нудно, і будуть з’являтися самовбивці. Правда потім вийшли на те, що життя таке цікаве і неосяжне, що і тисячі життів може не вистачити, щоб пізнати все і знудитися. Цікавий з цього вийшов висновок - про те, що наука має зробити великий крок вперед. Адже, людина, яка розібралася в різних сферах, отримала знання із різних галузей науки, скоріше за все, зможе робити нові відкриття, синтезуючи свої знання і досвід.
А чи вистачить людської пам‘яті для цього? Спогади, які не відновлюються час від часу, поступово затираються. Подумали, як то, мабуть, моторошно не пам’ятати свого дитинства або перші 100-200 років життя.
Тут виникла думка, що на допомогу знову стане прогрес. Люди будуть вживляти собі додаткову пам’ять у вигляді чіпу або використовувати комп’ютер.
Сміялися, що люди будуть хизуватися, хто скільки прожив і брати участь у змаганнях.
Надя Молибога
Немає коментарів:
Дописати коментар