Про ситуації коли "іноді краще жувати ніж говорити", і про те, як можна добирати форму висловлювання, щоб з одного боку не лукавити, але з іншого - не образити.
Про небезпечні таємниці, про приховування і наклепи. А також про "якщо хочеш, щоб дізнались усі - скажи комусь одному по-секрету". Несподівано - про обтяжливість зберігання чужих таємниць і що краще не випробовувати друзів на вірність таким чином.
Говорили про те, що треба мати хоча б одну дорослу людину, якій можна довіритись. Чудово, якщо це батьки, але навіть якщо не батькам, то можна знайти кому розказати - тренеру, вчителю тощо. І про те, що розказувати про труднощі краще тим, хто зможе допомогти, а не тим, хто від цього лише засмутиться.
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар