Обговорювали залученість у спільні ігри. Спершу - про добровільність участі. Приклади наводжу навмисно дзеркальні, так дітям смішно і ніхто не згадує минулі обрАзи. Наприклад, "ловлять Соломійка, Маша і Даша якось Макса, закривають його в дровітні, тримають двері і не випускають. А Макс "дівчата, ну відпустіть, я не хочу в це грати" і ледве не плаче". Домовляємось, що правило "мені неприємно" поширюється і на ігри теж.
А потім - про ті випадки, коли тобі хочеться в гру, а не беруть. Згадуємо коли таке було. Дуже неочна трапилась ситуація: Платон каже "я хотів будувати з Васєю дім, а він сказав, що хоче сам". І одразу за ним Вася каже: "я хотів грати з Федьком, а він поїхав до Андрія". Питаю, то як ти почувався в цей момент. Каже, стало сумно. Але те, що, Платонові в тій ситуації теж було сумно - це відкриття :)
А загалом, у дітей вже є чимало форм поведінки - не чекати, а попроситись в гру, запропонувати вдосконалення або закрутити свою, альтернативну - актуалізували різні варіанти.
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар