Ази сумо

Сумо - це традиційні змагання в БеркоШко, які час від часу проводимо в різному віці (починалось все так).

Оскільки ми прибрали елемент змагальності в навчанні - ніхто не міряється оцінками, чи в кого малюнок кращий, але хочеться навчити дітей вступати в змагання і гідно примати як перемогу, так і поразку.

Тому влаштовуємо лише спортивні змагання - де можна реально поміряти довжину стрибка, засікти час бігу чи побачити заступ за лінію обома ногами.

З маленькими дітьми це завжди непросто, оскільки програш приносить чимало горя і образ, але якщо потім про це поговорити, то можна знайти вихід. Тож ми поступово вчимося.

У випадку перемоги:

1. Порадіти своєму успіху (так, це важливо, якщо цьому не навчитись, то може розвинутись така форма перфекціонізму, коли успіх ен приносить задоволення, а тільки відчуття "можна було б і краще").

2. Подякувати супротивнику за те, що вступив з тобою в спаринг - саме завдяки йому ти зміг пережити це відчуття.

3. Подумати де ти робив помилки, як їх уникнути наступного разу і далі - пошукати ускладнення - наприклад, більш сильного супротивника.

У разі поразки:

1. Спочатку - посумувати. Це справді прикро, коли викладаєшся з усіх сил, а не виходить.

2. А тоді неодмінно пошукати - завдяки чому супротивник переміг. Що він вміє таке, чого не вмію я.

3. Подумати як цьому можна навчитись.

По можливості для дітей ми проговорюємо ці моменти - як краще поставити ногу, розподілити вагу.

Діти значною мірою добре справлялись з цим викликом. Спершу зголосились взяти участь ті, хто вже пробував: Макс, Вася, Платон. Потім двоє найменших дівчат - Нона і Варуся - обидві виявились дуже бойові і спаринг вийщов захопливий. Після того вже й інші дівчата, які досі ховались за спинами погодились спробувати. У Даши і Алізи сили виявились майже рівні. Маша і Фєдя цього разу не захотіли брати участь, проте були спостерігачами і допомагали вирівнювати мотузочку. Зазвичай я намагаюсь дати спробувати кожному і виграти, і програти, але за короткий час це не завжди виходить. Так, наприклад, Макс двічі виграв, а Ден двічі програв. Наступного разу спробуємо це виправити. Але це не завжди головне, от наприклад Соломії також цього разу довелося двічі програти, але дуже по-різному. Спершу вона боялася, тоді наважилась, от тільки викликала Алізу, яка крупніша за неї. Дуже швидко програла і розплакалась. Тоді я запропонувала їй трохи допомогти. Спершу з вибором супротивника, більш-менш рівного по силі - попросили Нону. Тоді показала як зручно поставити руки і впиратись в плечі, відштовхуватись ногою.

І Соломія погодилась спробувати ще раз. Цього разу їй знову не вдалось виграти, зате протрималась вона значно довше, виходило в неї значно краще, тому сліз вже не було.

Валентина Мержиєвська