Слухняність

Читали розділ книги Оскара Бреніф'є "Чи завжди треба слухатись батьків?"
Багато питань викликали жваві обговорення. Наприклад, момент про покарання. Виявилось, що покарання бувають дуже різні, чомусь діти спершу завжди говорять про шльопання чи ставлення в куток, але далеко не всі батьки таке практикують. То що, виходить немає покарань? Але ні - покарання це і коли кричать, або навпаки не розмовляють, і коли позбавляють чогось бажаного.
Попросила пригадати саме сильне покарання, яке діти пам'ятають в житті і за що воно було. Дивовижно, але лише одиниці змогли пригадати власний провтик, хоча саме покарання пам'ятали усі. У свідомості дітей причинно-наслідковий зв'язок від шкоди до покарання зовсім не вибудуваний. Тому сподіватись, що вони чогось навчаться у такий спосіб, схоже, марно :)

Друга хвиля пожвавлення обговорень була спричинена запитанням "А якщо вчителі кажуть те, що суперечить словам батьків?". Довелося доводити, що і вчителі люди, і батьки люди - і ті, і інші можуть помилятись, а окрім того, існують можуть існувати різні погляди на одне питання :)
"І як тоді правильно?" - розгубились діти. Так прийшло усвідомлення, що рано чи пізно таки доведеться думати самим :)

Валентина Мержиєвська