Чимало з тих дослідів, що ми вже робили в БеркоШко 3-4 роки тому, більшість не бачила, а ті, хто бачили - вже встигли підзабути. Тому дещо захотілось повторити.
Згадали різні варіанти рівноваги: стійку, нестійку і байдужу. Вмощували горішка то зовні напівсферичної мисочки, то всередині, то на столі, виводили його з рівноваги і спостерігати що відбувається по тому.
Потім для простих фігур (круг, квадрат, прямокутник, рівносторонній та різносторонній трикутник), вирізаних з цупкого картону, шукали точку, в якій фігура може балансувати на пальчику. Кожний позначав на фігурі свою версію.
Для круга всі одразу відчули, що цією точкою буде центр. В квадраті також казали про "центр", але у квадрата немає центра як такого, тож питаючи, що вони мають на увазі під "центром квадрата", зрештою дійшли до перетину діагоналей. Аналогічно вирішили перевірити з прямокутником - перетин діагоналей також припав у сукупність експериментальних точок.
З рівностороннім трикутником також впорались швидко, оскільки у нього і висоти, і медіани, і бісектриси перетинаються в одній точці. А з різностороннім довелось перевірити всі три версії - будувати бісектриси, висоти, медіани і виявити, що точки, в яких трикутник балансував, майже точно припадають на перетин медіан.
Знайшли ще кілька практичних способів ділити відрізок або кут навпіл - згинаючи аркушик на просвіт, суміщаючи сторони кута або крайні точки відрізків.
Відтак перейшли до більш видовищних дослідів на рівновагу, в яких точка опори розташована вище від центру ваги.
Наприклад точкою опори є вістря олівця, а центр ваги зміщений ближче до ручки перочинного ножика.
Або конструкція з зубочистки, корку і двох виделок, що балансує на пляшці. Точка опори - вістря зубочистки, а виделки утворюють умовний трикутник. "У нього центр ваги всередині пляшки!" - радісно здогадався Федько.
Напринікці заняття трохи поговорили про рівновагу людини. Роблячи балансуючі вправи спробували відчути власний центр ваги (приблизно в сонячному сплетінні). Поговорили про принцип ходіння, як постійного виведення себе з рівноваги, фактично, падіння вперед і підставляння ноги. Пробували вставати зі стільця не нахиляючись вперед, зміщуючи центр ваги над стопами, а беручи в руки важкі предмети. Ходили з книжками на голові, навмисно змішуючи центр ваги вище.
Валентина Мержиєвська
