Міжрічинський парк

Впродовж року беркошколярики вивчали різноманітних травин України і на завершення навчання пані Катерина запросила всіх у Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, щоб мати нагоду скористатись набутими знаннями.
У селі "О, трохи!" нас зустрів пан Андрій - директор парку і повів на екскурсію.

Спершу в музей, де можна побачити як виглядала традиційна поліська хата, яку складали з дощок так, щоб можна було розібрати і перевезти на нове місце.
Запалити лучину, спробувати чи гарячий її вогонь.

Розказав про традиційні лісові промисли: мисливство, рибальство, бортництво... розбійництво :) земля для вирощування будь-чого не дуже підходяча, а шлях з варяг у греки - ось поруч. У сусідньому селі Моровськ підозріло багато лишилось людей на прізвище Соловей.

Роздивлялись роги оленів і лосів. На перший рік у лося виростають роги на одну гілочку, як у бичка, на другий - на дві, на третій - три, і так далі, але після п'яти - вже ця послідовність збивається.

Роги оленіям потрібні лише на шлюбний період, а на зиму вони їх скидають.

Маша: - О, то у оленів Санта-Клауса не повинно бути рогів?
Виявляється, що у північних оленів все інакше, у них роги є і у самців, і у самичок, для викопування ягелю з-під снігу. А в наших оленів тільки самці рогаті - красуватись перед самичками.

Перемірявши одяг і зброю, зрештою розібрали біноклі і вирушили у пошуках тварин.

Федько: - Ластівка міська в селі! Це взагалі законно?!

Але тварини - істоти обережні, а беркошколярі - істоти шумні, тож побачити ми могли лише тих, хто далеко не втік, наприклад, мурах:

 Роздивились ісландський мох

 Побачили як проростає з жолудя дубочок

 Дізнались, що береста загорається навіть мокрою, завдяки високому вмісту дьогтю.

 Побачили, як бортники захищали бджіл від ведмедя

 Як заночувати в лісі і приготувати вечерю на одному чурбачку - "фінська свічка".

 Знайшли сліди лося

 Трохи перекусили і пішли далі

Пробували розпізнавати плахів за їхніми голосами

Болота в цих місцях підживлюють Десну, а отака плівочка на поверхні - через високий вміст заліза

Милуватись красотами боліт вже не рано, орхідеї півники, тобто іриси, вже зацвіли.

 Роздивились як відкладає личинок слинявка-пінниця

Вдалося побачити кількох платіх: зозулю, диких качок і кількох баранців. Пташка- баранець називається так через звук, якай вона отворює, але не голосом, а вібрацією пір'їнок, російською вона називається "бекас", а англійською "snipe". Слово "снайпер" походить звідси - той, хто міг влучити в цю пташку.

 Роздивились зуби вовка, доволі тупі на дотик

 І зуби бобра - дуже гострі.

 Зловили ящірку

Розпізнавали черепи: корову й коня впізнали легко. А от кабана не так просто.

 Роздивились будову бобрової хатки

Клим знайшов гніздо, вимощене лосиним хутром. Хутро в лося трубчасте, завідяки цьому дуже тепле, але й ламке, тому люди його не використовували. Лише з шкіри лося шили штанці - лосини.

 Перекусили ще разок :)

 Побачили жовторотих синиченят :)

 Дізнались як з гриба-трутовика зробити трут

 Роздивились солонець, дізнались навіщо підгодовувати диких тварин сіллю.

А далі почалась неочікувана пригода на Святому Озері. Тобто Святим Озером це місце називається на картах а місцеві звуть Чортовим топилом.

 Екіпірувались, озброїлись шестами

 І вирушили у трясовину

 Це болото унікальне для України верхове болото, на якому росте мох сфагнум.

Фактично по поверхні води плаває острів з торфу, переплетеного корінням рослин. Цей острів можна проштиркнути.

 Де-не-де цей поверхневий шар має дірки, в які можна провалитися, або застромити ногу

І все це коливаться, як водяний матрас 

Машка, щоб зменшити тиск, намагалась збільшувати площу, розставляючи ноги вшир. Виявилось що є межа, далі якої вже це стає незручно :)

 І було б дивно, якби ніхто не провалився :) Федько встиг скупатись по пояс у Святому Озері :)

 Вибрались на тверду землю.

 І вирушили на Київ.

 Дорогою додому грали в "Контакт". Мітя - тато Томи - загадує слово, вже дізнались три літери "НАС...". І тут Федько запитує:
- Це коли багато наставлено різної їжі?
Антон кричить "Контакт". Ми з Марічкою і Мітєю спантеличено перезираємось, допоки Федько з Антоном в один голос не вигукують:
- НАСТІЛЛЯ!
Отак з ними грати :)

Дякуємо, пану Андрію за таку цікаву екскурсію, а ще більше - Катерині, за таку пригоду і цікаві враження :)

Більше фото тут.

Валентина Мержиєвська