Різноманіття

Зранку-раненько торкнулись однієї теми про гру за правилами і встановлення своїх правил. Про стан учнівства і готовність дослухатися. Про можливість вчитися у людини, яка може в чомусь знати менше за тебе, але в чомусь іншому - бути більш вправною. 

Про те, що якщо ти долучаєшся до спільноти, де діють свої правила, то маєш їм слідувати. Якщо не хочеш - маєш піти і встановлювати свої правила деінде, збирати свою спільноту. Якщо ж ти вважаєш, що можна вдосконалити існуючі правила, можна вносити пропозиції, краще в формі запитання.

Потім несподівано перейшли до теми ідеологічного розподілу. Наприклад, якщо людина вважає певну світоглядну позицію вірною, то в неї дуже часто виникає негатив до тих, хто притримується іншого погляду. Так здорова ідея фемінізму як поваги прав жінок, може перекинутись у радикальні крайнощі - неприйняття позиції, коли жінка є умовно "берегинею сімейного вогнища". Але є жінки яким хочеться так проживати своє життя, так само як є жінки, які хочуть професійної чи творчої реалізації. І мають право на існування всі погляди. 

Трохи торкнулись в обговоренні книги "Майя та її мами" - що загалом так, книга покликана виховувати терпимість до особливих випадків, але серед усього розмаїття описаних ситуацій немає родини, в які є тато, мама, пара-трійка діточок і в них все ок. Не факт, що ця ситуація більш поширена. Але чомусь все рівно ми розділяємо на нормальне і ненормальне. А завжди, коли є протиставляння, то є підсвідоме бажання якусь одну сторону вважати більш правильною, а іншу - засуджувати.
Але світ різноманітний, в ньому для всього знайдеться місце :)

Гадаю, що в нас ще буде продовження цієї розмови.

Валентина Мержиєвська