Теревені були присвячені непростій темі запропонованій дітьми "вибір без вибору". Коли часом вони опиняються в ситуації, де мають обирати з двох варіантів дії, але обидва варіанти не виглядають привабливими. Пригадали кілька ситуацій з життя кількох з них. Пересвідчились, що вони справді мають спільну картину - часто така ситуація виникає у зв'язку з виконанням домашнього завдання і отриманням задоволення (прогулянки, ігри, кіно тощо). Справді ситуації виявились подібні.
Тож ми спершу шукали можливий вихід. І виявилось, що можна не просто обирати з двох варіантів, а запропонувати свій, третій варіант, який влаштує обидві сторони. Але, щоб на цей варіант погодились, необхідно мати довіру, тобто підтвердження вчинками даного слова. Тож першим кроком все рівно має бути дотримання домовленості, а тоді вже можна пропонувати свої варіанти.
Додатково розібрали - чому батьки часом мають вдавадись до таких кроків. Оскільки до певного віку саме батьки несуть відповідальність за дитину, і за її навчання зокрема, а безпосередньо виконувати навчальні завдання має дитина, то їхні взаємини чимось схожі на керівника-підлеглого. Керівник має так простроїти підлеглих, щоб робота була виконана вчасно, якісно і у встановлені терміни. А якщо підлеглий не надто сумлінно ставиться до своєї роботи, то його необхідно заганяти у жорсткі рамки. Втім, зі зростанням відповідальності, свободи стає дедалі більше.
І ми знову підійшли до того, що спершу варто зробити крок на зустріч, довести, що тобі, як виконавцю, можна довірити відповідальну справу, а тоді вже висувати взаємовигідні умови.
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар