"Челюсть"

Вивчення природи впродовж року буде розділено на три блоки: восени - людина, взимку - нежива природа і навесні - жива природа). Таким чином не виникає відокремлення людини від природи, бо зазвичай курс «Природознавства» людину не розглядає. Окрім того, дозволяє спрямувати увагу людини на пізнання себе. Малята насправді так і роблять – досліджують на смак свої пальці, тоді перевіряють власні можливості переміщення, і лише потім увага переходить на ті об’єкти, до яких зміг дотягнутись :) Спершу досліджуємо як побудоване наше тіло і спробуємо дізнатись як воно працює.

З минулого досвіду першого класу пам’ятаю, що маленьким дітям краще починати вивчати людину «цілою», без розтинів. Не показувати внутрішню будову на плакатах, а спершу дослідити те, що можна безпосередньо побачити, чи відчути. Зрештою, ніхто не скасовує історичний принцип пізнання – пробувати відкривати явища таким само шляхом, яким їх відкривало людство. Необхідно ставити перед дітьми такі задачі, щоб вони самі виводили закономірності чи винаходили пристрої.

Тож, перші розтини тіл почали робити ледве в XVII столітті, а до того лише мацали пальцями і прислухались де бурчить чи пульсує, тож і ми підемо цим шляхом. 

Сьогодні розбирали частини тіла і скелет, намацували кісточки, суглоби, трохи замальовували. Досліджували, що в яких напрямках рухається, а в яких ні.

Спілкуємось двома мовами:

- А як називається оця частина?

- Челюсть!

- Правильно, російською мовою «челюсть», українською буде «щелепа».

Так у дитини зв’яжеться те, що міг знати раніше з новим знанням, по суті. Все решта – лише домовленість яким словом це називати. Так само можна додавати, наприклад, англійські назви, але на мою думку, не перевантажувати з першого класу. Необхідно дати час на адаптацію.

Валентина Мержиєвська