Бачити Серцем

Пообіді до БеркоШко завітала Олеся Яскевич з фонду "Бачити серцем", розказувала дітям про людей з вадами зору, про правила спілкування і особливості взаємодії, про тифлофільми і ехолокацію, про білу тростину і собак-поводирів. 

Познайомила зі шрифтом Брайля, діти спробували написати своє ім'я. 

Пробували читати руками - відчутно бракує чутливості пальців. Роздивлялись карту України. 

Цікаво, що з незрячими цілком коректно вживати слово "дивитись", одні дивляться очима, інші - руками.

Дуже цікавило питання кольорів. Машка придумала, що можна говорити про "теплий" і "холодний" колір. А Олеся каже, що справді вони колись так малювали. Наприклад, жовту фарбу розводили теплою водою, а в синю - кидали крижинку.

Але апогеєм заняття стало, коли Олеся запропонувала відчути світ інакшим. Всі отримали чорні пов'язки на очі і завдання, спуститись з другого поверху, взутися і вийти на двір.

Кажуть, що коли блокований зір, то підсилюється слух. У наших деяких товаришів підсилився голос :) Можна, звісно, спробувати списати цей гвалт на ехолокацію :) Але мене вразило наскільки меншим видається світ, коли його не видно. Здавалося б, знайомий простір, а все геть інакше. З взуванкою склалось не у всіх :) хтось забув де її лишив, хтось переплутав, хтось просто не знайшов. Але на двір всі вибрались.

Коли зібрались до купи, зняли пов'язки, виявилось, що Юля ще затрималась і тільки виходить зі школи. То почали їй допомагати, плескати в долоні, щоб йшла на звук, пояснювати, де вона знаходиться, попереджати про перешкоди. Одразу виявилось, що частину слів немає сенсу застосовувати. Наприклад, "там" чи "сюди" - це слова для зрячих. І ще одне цінне спостереження: у людей з вадами зору має бути порядок, все на своїх місцях. Для одних це напряг, а для інших - життєва необхідність.
Загалом, зустріч була дуже емоційною, цікавою і натхненною. Побачимось ще, вже скоро, на Книжковому Арсеналі.

Валентина Мержиєвська