На теревенях обговорювали ті ситуації, які у дітей в житті часто повторюються і в яких стає незатишно. Хтось засмучується, хтось ображається, злиться, дратується, хтось соромиться тощо. Намагаємось подивилось на них інакше і знайти вихід. Те, що злить одного, зовсім не зачіпає іншого. Намагаємось шукати чим відрізняється сприйняття світу цих людей.
Наприклад, Іванка розказала, що її напрягає годувати котика. Але після обговорення того, а хто хотів котика завести, який розподіл обов’язків в родині і що кому під силу, виявилось, що це навіть прикольно – дбати про когось. За тиждень перевіримо – чи справді перестало напрягати.
Маша згадала, що їй образливо, коли вона помиляється біля дошки і всі їй кричать, що помилка. Поговорили про те, що помилки – це необхідна умова навчання, що тільки припускаючись помилок і виправляючи їх люди і вчаться. Не знати, що ти зробив помилку гірше, аніж знати, бо тоді її можна виправити. Тож якщо тобі вказують на помилку – це добре, навіть якщо тобі не дуже подобається як саме це робиться. Водночас всі разом спробували придумати необразливі форми повідомлення людям про їхні помилки. Вирішили перевірити чи спрацює наступного разу, коли Маша піде до дошки.
Макс казав, що йому важко прокидатись зранку. Всі одразу вирішили, що справа не в прокиданні, а в засинанні. Гуртом радили як висипатись, лягати раніше, гуляти перед сном на свіжому повітрі і таке інше. Попросили впродовж тижня спробувати дотримуватись порад і перевірити – чи допоможе :)
Варя зачепила цікаву тему, що вона дуже любить спілкуватись із старшою сестрою, але їй дуже сумно, коли та їде. Це питання ми не встигли обговорити вповні, але на наступний раз вирішили подумати про тих людей, з якими разом дуже прикольно, а без них – вже не так. У кожного є такий друг чи родич. Тож завдання додому – подумати, що такого прикольного вміють робити ці люди і чого не вмієш ти.
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар