Повага

Валентина Мержиєвська

22 і 29.03.13

Останнім часом у дітей виникало чимало ситуацій, які дорослі трактували як вияв неповаги. Тому вирішили присвятити обговорення повазі. Говорили про те, що любов – безумовна, люблять просто так, а от повага – за щось, за якісь досягнення, якості, вчинки, за те, що інша людина може робити щось краще за тебе або здатна на більше. Говорили-балакали, а як дійшли до конкретних прикладів – забуксували. Маша каже: «Я поважаю Іванку, бо вона вміє гарно робити шпагат». Федько каже: «Я поважаю Машу, бо вона гарно малює». Так, вони обрали ті навички, які перевершують власні досягнення в цьому напрямку, але якось дрібненько. Я намагалась перевести їх на більш тонкий рівень – шляхетності вчинків, здатності до пізнання, цінностей і відчуття краси. На що вони зрештою сказали, що не розуміють що таке «повага» :) Отакої, «я знаю те, що нічого не знаю». Думаю, це хороший результат, зрозуміти, що за простим словом стоїть щось більше, поки що тобі недоступне. Але й нам знак – як можна від них вимагати поваги, якщо для них наразі це порожній звук?

Поговоримо ще. На домашнє завдання отримали попитати батьків: чи є люди яких вони поважають і за що. Спробувати подумати самим – за що можна поважати людину.

В другій половині заняття розбирали життєві ситуації, які їх турбують, бентежать. Злять, дратують чи засмучують. Дуже цікаво і продуктивно розбирати ситуації, які виникають між дітьми в БеркоШколі. І дуже складно, а часом й неможливо, розбирати сімейні ситуації – стосунки з батьками і молодшими братиками-сестричками. Тому що кожна родина має свої звичаї і цінності, в які я не дуже хочу втручатися. Намагаємось для розбору обирати ситуації, в яких було багато свідків, вислуховуємо різні точки зору. Буває дуже цікаво.