Режим дня

Існує безліч рекомендацій і порад із дотримання режиму дня для дітей і, зокрема, школярів. Вчасно прокидатись, їсти, відходити до сну. Лікарі, психологи і педагоги одностайно наголошують на тому, наскільки це важливо для здоров’я, впевненості і привчання до порядку дитини. 

Я цілком погоджуюсь з тим, що дитині потрібно вчасно відсипатись, їсти здорову їжу і дихати свіжим повітрям. Єдине, що для мене є дуже значимим – «вчасність» будь-якої дії має визначатись станом і потребами (бажаннями) дитини, а не даними довідника з догляду за дітьми.

  Одного старця якось спитали:

- Скажіть, в чому секрет вашого довголіття?

А він відповів:

- Все життя я спав коли хотів і їв, коли хотів.

- Так просто?

- Просто? А ви спробуйте…

Не все так просто. Чи багато людей може собі дозволити вставати не з будильником, а за власним відчуттям виспаності? Чи багато людей їсть тоді, коли хочеться, а не коли на це є час, а також їсть те, чого дійсно хочеться, а не те, що пропонують. Чи часто людина обирає час для прогулянки зважаючи на погоду за вікном і власне бажання прогулятись, а не на наявність вільного часу? Навряд чи. 

В сучасному світі, особливо в містах, люди живуть у жорсткому ритмі, часто-густо їм не притаманному. Від дитинства ми змушені підлаштовуватись під зовнішні ритми, а не дослухатись до внутрішніх. 

Починаючи з дитсадочку, а далі й в школі, дитина прокидається у встановлений час – на перший урок, часом діти прилаштовуються вставати вчасно й самі, але зовсім не завжди. (До того ж, люди постійно розвиваються. Одна і та сама дитина в 6 років може легко прокидатись о 7:00, в той час як в 12 років для неї це буде нестерпно.) 

Вставши, дитина снідає, незважаючи на те, чи тіло вже прокинулось і готове до приймання їжі. Далі – уроки. Обід за розкладом, знову ж таки без права вибору – що їсти. Трохи вільного часу після уроків – і вечір за домашнім завданням. Вечеря і, якщо завдань не багато, ще трохи вільного часу. Потім - в ліжко. 

Можливо у когось є відмінності в такому розкладі – гуртки, секції. Можливо, але більшість дітей, і вже не перше покоління, живе саме в такому ритмі. І я так само жила все життя, допоки не народила дітей і не зрозуміла, що може бути все інакше… 

У Гришківця є прекрасна замальовка на цю тему у виставі «Как я съел собаку». Як мама будить хлопчика в школу, він встає, починає вдягатись, завтикує посеред вдягання з одною вдягненою брючиною… І далі, з до болю знайомими кожному пригодами, він нарешті йде до школи, в зиму, в мороз. Намагається йти так, щоб руки не торкались холодних рукавів пальта… Пам’ятаєте? 

Я таке дуже добре пам’ятаю. Як мама будила мене, я вставала не розплющуючи очей, йшла вмиватись і лише там, після кількох сплесків холодної води відкривала очі. Спершу ліве око, світло немилосердно пробивалось крізь вії, потім із зусиллям праве око. Доброго ранку! 

Уявімо далі. Зима. Перший урок. Небо за вікном сіріє, в класі зудять лампи денного світла. Писати при такому освітленні якось особливо неприємно. Відсиджуєш кілька уроків – в їдальню на обід. В їдальні пропонують корисний і поживний гороховий суп/морквяні котлети/манну кашу/какао/тефтелі з підливою/ячку (потрібне підкреслити) – те саме, що ти терпіти не можеш. І ніякого вибору. Я не кажу, що має бути вибір як у елітному ресторані, але хоча б проста альтернатива – одне з двох, має бути. Рідко доросла людина не може обирати що їй їсти, хіба що в тюрмі. Але діти позбавлені вибору, позбавлені власних бажань навіть в такому простому. 

Наскільки прекраснішим є ранок, коли прокидаєшся за власним бажанням – бо виспався. У сонячний день прокинешся раніше, у дощовий – можеш трохи заспатись. Без поспіху встаєш, займаєшся ранковими справами, а коли зголоднієш – ідеш снідати. Самопочуття при цьому дуже приємне, бо людина слідує своїй природі. І в такому разі легко робити винятки – деколи вставати рано-раненько, якщо зазвичай живеш в своєму ритмі. 

Звісно, загальна освітня система не може враховувати індивідуальні потреби людини. Не може урок в школі для одних дітей розпочинатись о 8:00, для інших о 9:00, а для ще когось – об 11:00. Якщо ти вже є частиною системи, ти мусиш діяти за законами цієї системи. 

Тому мені більше до вподоби не слідувати за більшістю, не бути частиною системи. 

Я можу порівнювати, бо мій старший син три роки ходив до дитсадочка, потім – не ходив туди, а тепер – не ходить до школи, і я бачу відмінності у його способі життя, настрої. І зміни на краще. 

Часом батьки ведуть дитину рано вранці до дитсадка, а вона капризує «не хочу», то буває чутно у відповідь щось на кшталт: «Всі ходять на роботу, і ти повинен. Це така дитяча робота – ходити в садочок». Тобто батьки не об’єднуються з дитиною, не розділяють його труднощі в доланні власної природи, а стають на бік системи – змушують підкорюватись непереборним обставинам. Втім, дуже ймовірно, що батькам самим не подобається щоранку вставати на роботу, але вони не бачать інших варіантів. А дитина ще поки бачить варіанти (наприклад – не ходити до дитсадка), але не може їх втілити. 

Іноді аргументом на захист встановленого розпорядку дня є те, що дитина таким чином привчається до неминучого розпорядку в майбутньому. Так от мені здається, до цього не треба привчатись. Доросла людина, яка усвідомлює свої задачі, розуміє, чого вона хоче досягти, може заради досягнення мети долати труднощі, слідувати жорстким вимогам. Але потрібно розуміти – заради чого ти це робиш. В такому випадку людина не «мусить» дотримуватись вимог, а «хоче» виконувати певні вимоги заради мети. Дитина ж не має далекоглядних цілей і дотримання графіку для неї – мука. 

Не буду глибоко вдаватись, але є ще один момент – коли дитина нездужає. На самому початку хвороби (наприклад, коли нежить вже є, а температури ще немає) є два шляхи – лишитись вдома і не розхворітись або піти до школи і наступного дня злягти. Тут вже проти дитини діє не одна, а, принаймні, дві системи – школа і мамина робота, яка вимагає лікарняний лист. 

Наприкінці трохи ближче до школи. Якою є головна ідея школи? Дати дітям можливість здобути знання. І обраний спосіб освіти повинен сприяти, а не перешкоджати отриманню знань. Дитина має перебувати в гарному гуморі і самопочутті, щоб ніщо не відволікало. Тому, як на мене, більш гармонійним буде слідувати природнім потребам дитини, а не затискати в жорсткий кимось встановлений режим дня. 

Це був ще один аргумент на користь домашньої освіти :)