Маю намір найближчим часом грати з першачками в якомога більше незнайомих для них ігор, щоб вони вчилися схоплювати "умови гри", переключатися з одних правил на інші, дотримуватись домовленостей всередині певної гри. Спочатку перевіряли чи сховаються всі-всі першачки під одну ковдру, щоб нічого-нічого не виглядало?
Потім грали так - двоє дорослих піднімають і опускають ковдру (вогняна річка), а двоє однакових звіряток, яких називає дорослий, мають помінятися місцями вчасно пробігши під ковдрою (усі пари звіряток сидять по різні боки річки).
Василько вигадав гарну приповідку під це "раз-два-три, пухнасті кролики, рятуйте свої хвости". Цікавою виявилася підготовка до гри - розділитися на дві однакові за кількістю групки, це я доручила дітям зробити самим. З цим впоралися добре і швидко, а от домовитись хто з ким буде в парі і якою тваринкою - виявилось складніше. Почали вередувати, частина дітей і самі домовитись не могли й від запропонованого дорослими відмовлялись. Тому довелося почати гру з тими, хто таки домовився. Виходило доволі весело, тому тим, хто ще не приєднався, запропонували швиденько знайти такі собі звірятко-пару й приєднатися. З другого заходу вже все "запрацювало".
Потім грали в гру "Стрілець", коли хтось один відвертається, а решта намагається до нього наблизитись і доторкнутись.
Якщо стрілець повертається - всі завмирають, відвертаються - знов намагаються наблизитись. З усіх видчутно вирізнилися стратегії Макса і Нонни. Макс - добіг до стрільця за один "ривок", Нонна підповзала по міліметру. Була останньою, всі вибули з гри, а вона таки вполювала :)
Катерина Окремова
Немає коментарів:
Дописати коментар