Всі знають, що влітку треба ходити в панамці, особливо тим, в кого темне волоссячко. А чому? - Щоб голову не напекло! А хто пробував ходити босоніж, де найбільше в п'яти пече? - На асфальті, на рубероїді. А де менше? - на траві, на бетонних доріжках.
Тобто діти вже мають досвід того, що чорний асфальт на сонці розпікається сильніше, ніж світлий бетон. Тож перевіримо це дослідом.
Беремо шестигранну скляночку, фарбуємо грані через одну чорною і білою гуашшю. Зовні на маленьких пластилінових кульках приліпляємо намистинки. Всередину ставимо свічку.
Чорні грані нагріватимуться швидше, пластилін розплавиться і намистинки відпадуть. Поки дослід триває, хвилююся, щоб справді вийшло так, як ми припустили. А раптом щось піде не так :) Але все гаразд, перша намистинка відвалюється таки від чорної грані.
Згадуємо минулорічний дослід про поширення тепла. Металевий прутик сильно розпікається біля вогню, а з іншого кінця - ледве теплий. Пластилін, на якому тримаються намистинки поступово плавиться і намистинки відпадають, починаючи від тих, що ближче до свічки.
Також говоримо про побутове застосування. Пробуємо знімати гарячу каструльку з плити сухим і вологим рушничком.
Вологим гарячіше. Отже, вода, яка є між ниточок мокрого рушничка, краще проводить тепло, ніж повітря рушничка сухого.
І на останок завжди хотілось закип'ятити воду у паперовій каструльці. У розвиток вчорашнього заняття з орігамі, виготовляємо паперову коробочку.
Цікаво, що папір не загоряється, бо вода відбирає в нього тепло і нагрівається сама. Вода закипає при температурі 100°С, а папір загорається при 451°С.
Так-так, саме Цельсія, а не Фаренгейта. Рей Бредбері помилився зі шкалою, коли називав свій роман :)
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар