19.11.13

Музей медицини

Сходили з беркошколяриками до музею медицини. Взагалі-то вони з третьокласниками справи не мають, починають водити на екскурсії з 8-9 класу. Але ми таки напросились. І не пошкодували.
Екскурсовод молодчинка, спитала, на кого більше орієнтуватись - на дітей чи дорослих і всю екскурсію витримала у зрозумілому дітям обсязі. 
Музей дуже цікавий, багато діорам, відтворені фігури людей в натуральну величину, які інсценують різні епохи в історії медицини.



Діти задавали багато питань, взагалі відчувався живий інтерес, і до експонатів, і до механіки самого музею. Там весь час розсувались стіни, піднімались завіси, переміщувались цілі інтер'єри.
Позаду макету корпусу Києво-Могилянської академії на стіні намальовано схематичний краєвид Києва із визначними спорудами. Діти впізнавали і почали вигукувати назви місць, де вони були: 
- О! Лавра!
- А цю арку я навіть рукою мацав!
- А цю дівчину я знаю, це на Майдані (стела Незалежності)...
Доволі багато вже всього знають - класно :)
Одна зала викликала найбільш суперечливі відчуття - із висушеними фрагментами тіл. Комусь було просто цікаво, комусь трохи неприємно. 
Хлопці тримались доволі непогано. Клим впізнав засушене серце, чим дуже здивував екскурсовода. 
Взагалі, діти чутливі. Не просто питання задають заради цікавості, а й співчувають персонажам. Після перегляду діорами, де сільський фельдшер намагається врятувати хлопчика від дифтерії, усі питали екскурсовода, чи він його вилікує.
Бачили діораму присвячену обороні Севастополя під час Кримської війни - Машка впізнала море: "Я тут була!"

Коли дійшли до зали ХХ століття, екскурсовод питає:
- А ви знаєте, що таке голодомор? - щоб знати чи розвивати тему.
А наші чи не в один голос перепитують:
- Що-що? Волдеморт? - саме зараз читають Гаррі Поттера :) Кому що, а курці - просто :)
Вони чули про те, що була "голодовка", але в медичні подробиці занурюватись не стали.

А діорама часів Другої світової війни незвичайна - всередину неї можна зайти - праворуч сходами спуститись у бомбосховище. Мене вона вразила найбільше, мабуть через те, що найбільш близька по часу. Та й розповідей про війну від бабусі й діда чула багато, ще й нещодавно почитала кілька статей про визволення Києва і про долю жінок на війні. Якось так, зачепило.

Біля стенду, присвяченому Амосову стоїть апарат для перекачування крові на час операції на серці. Як раз чудова ілюстрація дивовижності природи: щоб відтворити функції серця, яке розміром з людський кулак, людям довелося зробити пристрій розміром з чималу скриню.

Взагалі, ми лишились задоволені відвідинами. Діти поводились з одного боку розкуто, а з іншого - доволі чемно, трохи під кінець розгулялись, але в цілому - молодці. Комусь лишились теми для переосмилення. Комусь - закинули нові зерна цікавості. Дуже вдала ідея - завершувати епоху якоюсь яскравою подією.
Музей медицини
Валентина Мержиєвська

Немає коментарів:

Дописати коментар