12.08.13

Театр тіней

Валентина Мержиєвська
Була задумка в Літній школі зробити один довгий проект. Так, щоб на початку не було нічого – лише ідея, а наприкінці – показати завершений продукт. Впродовж тижня ми створювали театр тіней.

В понеділок ми поговорили про історію театру тіней, ознайомились із доступними засобами вираження. Пустили проектором промінь на стіну. Поговорили про силуети, подивились різні зображення, звернули увагу на характерні риси, які дозволяють за обрисами впізнавати людей або предмети. 
Намалювали кілька силуетів дітей.


У вівторок ми ще трохи побавились із тінями – відтворювали руками обриси різних тварин.


До цього часу діти вже трохи перезнайомились між собою і можна було братися до спільної роботи – розробки сюжету і персонажів майбутньої вистави. 

Спершу ми обмежили кількість персонажів до 4 з тим, що встигнути їх всі виготовити. Під час мозкового штурму кожний називав персонажа, який міг би бути йому цікавий. Зрештою, їх вдалося згрупувати за схожими типажами: 
фея-принцеса-балерина

відьмака

хлопчик із надзвичайними можливостями

і дракон

Таким чином всі розділились на 4 команди з розробки кожного персонажа. Поки малювали ескізи, почалось обговорення особливостей характеру, поведінки героїв і прокладення перших сюжетних ліній.

В середу ми проаналізували спільні риси персонажів на кожному ескізному малюнку, звернули увагу на ті особливості, які неодмінно треба передати у силуеті. Кожна команда отримала шмат картону і взялась до малювання. Коли персонажі були намальовані, ми трохи підвели фломастером основні лінії і вирізали.


В четвер розробка сюжету тривала вже повним ходом, персонажам додали рухомих деталей, виготовляли декорації та реквізит.

В п’ятницю завершили виготовлення декорацій, розподілили ролі. Кожного персонажа рухала одна людина, а озвучувала інша. Записали сценарій. За чернетками попередніх днів я писала текст, зачитувала його дітям, вони підправляли, доповнювали. Зрештою сценарій був готовий.

В суботу відбувся перший й останній, тобто єдиний можливий показ театру тіней. Виставу назвали «Пригоди хлопчика з нашого світу». 


Власне, вистава була одноразовою через те, що частина декорацій під час показу знищувалась – розбивався кристал, спадали чари - руйнувались грати і замок розвалювався навпіл.

Ідея проведення вистави без репетицій передбачає певні нестиковки і незлагодженості під час показу, але натомість зберігає свіжість сприйняття дітьми, бо численні репетиції вбивають цю новизну. А дитяча вистава більше спрямована на дітей, які її створюють, ніж на дорослих, які її дивляться.

Водночас в умовах форс-мажору діти швидко об’єднуються в єдину команду. Там, де на репетиції виникають суперечки, під час показу всі працюють на результат.

На мою думку, ідея поетапної розробки спільного проекту була втілена в повній мірі. В умовах формування команди (оскільки більшість дітей не були знайомі на початку проекту), вдалося розподілити діяльність, зробити кожну частину роботи із повним або частковим залученням учасників (деякі діти відвідували не всі заняття, тому приймали участь лише у певних етапах).
А ось, що з цього вийшло:


Сюжет
В далекому-далекому королівстві жила люта Відьмака, яка постійно робила якісь погані справи.
Вона лякала маленьких дітей, заселяла в закинутих будинках привидів, розвела у навколишніх лісах вампірів, запускала в нічному небі НЛО.
Всі її боялися і не любили. Одного разу вона перекинулась на гарну дівчину і підманила місцевого дракона, напоїла його зіллям, вдягла ошийник й змусила допомагати в усіх її поганських справах.
Ніхто не хотів більше жити в тій місцині, люди повтікали в сусідні королівства, тварини розбіглись у інші ліси, навіть дерева зникли і утворилась величезна пустеля, посеред якої стояв її замок.
Але в сусідньому королівстві жила добра Фея-принцеса-балерина, вона допомагала людям і звірятам, вирощувала квіти, а у вільний час взувала пуанти і танцювала балет.
Саме до неї збіглися усі ті, кого образила зла Відьмака. Феї-принцеси-балерини дуже хотілося їм допомогти і вона почала шукати спосіб, щоб позбутися Відьмаки.
В одній старовинній книзі Фея-принцеса-балерина знайшла згадку про чарівний кристал, з якого беруть силу усі злі істоти.
Цей кристал був схований у замку Відьмаки, тому вона й була така сильна, бо мешкала зовсім поруч з кристалом.
Але треба було такому статися, що Відьмака дізналася про плани Феї-принцеси-балерини і відіслала Дракона викрасти її.
Дракон приніс полонянку до відьмачого замку і кинув за грати.
І Відьмака щовечора допитувала Фею-принцесу-балерину, де схований кристал, але Фея-принцеса-балерина відважно мовчала. А коли Відьмака йшла спати, Фея-принцеса-балерина бралась за добрі чари.
Їй вдалося викликати собі на допомогу хлопчика з нашого світу і наділити його надзвичайними здібностями. Фея-принцеса-балерина взяла грудочку землі, краплинку води, запалили сірничка і дмухнула. Так хлопчик Джек отримав магію чотирьох стихій і вирушив рятувати Фею-принцесу-балерину.
Він довго йшов пустелею в пошуках замку Відьмаки і зрештою відшукав його.
Але вхід був закритий гратами. Тоді хлопчик застосував магію води, перетворився на калюжку і просочився крізь грати.
У довгих коридорах підземелля Джек натрапив на провалля.
Але тут йому стала в пригоді магія землі. Він підняв гору, закидав провалля. Й рушив далі.
Але раптом за поворотом зі стелі й підлоги вистромились загострені дерев’яні шипи й кілки.
Але й тут Джек не розгубився, застосував магію вогню і спалив перешкоди.
В підземеллях замку ставало все темніше і прохолодніше, факели горіли тьмяно, ставало моторошно. Хлопчик зрозумів, що він вже близько.
Раптом підлога під ним провалилась і з-під землі вискочили зубці величезної фрези.
В останню мить хлопчик встиг відскочити назад.
Щоб здолати перешкоду йому довелося викликати смерч, на це пішли усі сили його магії повітря.
Смерч підхопив хлопчика й переніс далі по коридору.
Попереду він побачив Фею-принцесу-балерину, що сиділа за гратами.
Він тихенько підійшов до неї і каже:
- Я вже тут. Як тебе визволити?
- Треба визволити не лише мене, а усе королівство! Знайди чарівний кристал і розбий його! Оцей компас вкаже тобі шлях.
- Добре, я зроблю це! Можеш покластись на мене.
І Джек відправився на розшуки. Він проходив одну залу за іншою і зрештою дійшов до самого темного підземелля, посеред якого зберігався чарівний кристал.
Тільки-но Джек спробував розбити його, тільки замахнувся молотком як…
-У-у-у, чую людським духом пахне.
Джек спершу злякався, хотів заховатись, але навколо були тільки голі стіни. Джек зрозумів, що відступати нема куди, розвернувся обличчям до входу, і приготувався до зустрічі з ворогом.
Чекати лишалось недовго. Відьмака увійшла до підземелля спираючись на свій чарівний посох.
Джек не став чекати поки вона роззирнеться і збере усі свої сили. Він вдарив першим.
Серце Джека стискалось від страху, бо Відьмака була дуже сильна і вже згубила стільки людей, втім відступати було нікуди. Якщо він програє, то загине сам, загине Фея-принцеса-балерина і все королівство.
Одним ударом молоту Джекові вдалося збити відьмачого капелюха,
Відьмака відволіклась і настала мить для рішучого удару. Джек поцілив у чарівний посох і той зламався навпіл.
Відьма впала без пам’яті.
Джек був виснажений після битви, але йому вистачило сил ще раз замахнутись молотом і розбити кристал.
І в ту саму мить: зламались грати у тюрмі і Фея-принцеса-балерина опинилась на свободі; впали кайдани у дракона; і весь відьмачий замок тріснув навпіл і розвалився.
В королівстві настав мир і спокій, в пустелі знову виросли дерева, кущі, повернулись звірі, оселились люди.

5 коментарів:

  1. :) так-так, величе-е-езної :)

    ВідповістиВидалити
  2. Це не фреза, Мітя сказав, що то циркулярна пилка. Хоча "фреза" звучить страшно і загадково. )

    ВідповістиВидалити
  3. :) Уявімо, що зубчики трохи загинаються, тоді буде фреза http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B0

    ВідповістиВидалити