Письмо

Не знаю, чи є така людина, якій подобалось писати прописи в школі. Для мене це було дуже складно. І хоч як це було давно, все одно пам'ятаю якусь тягучу нудоту і неможливість зосереджуватись на рисочках і гачечках. Тому коли постало питання вчити сина писати прописними літерами, я ні на хвилину не вагалася чи купляти прописи. Ні, ми почали вчитись не тому, що так треба, а тому що в цьому виникла потреба. 

Спершу виявилось, що треба підписувати малюнки. Кілька днів ми вчились писати ім'я. Потім потрошку почали писати один одному куці записочки, далі - трохи більші листи. Завели собі в хаті коробку - "поштову скриньку". На якийсь час цього вистачило, але звісно запал згодом згас. Тоді ми взялись за книжки :) Ось яка в нас написалась книжечка. Ми писали без поспіху, у вільний від інших занять час впродовж першого півроку навчання (мій син не ходить до звичайної школи, ми займаємось у БеркоШко та вдома). 

Спершу син надиктовував мені текст, я набирала його на комп'ютері, тоді він сідав і переписував прописними літерами. Виявляється дітям дуже складно і придумувати і записувати одночасно, тому ми робили це по черзі. Часом автор коригував текст під час переписування. Або слово видавалось йому задовгим і він замінював його більш коротким, або забував як пишеться якась літера і також оминав її. Але змушувати його писати не доводилось, це ж бо не прописи.

Свій досвід навчання письму в форматі домашньої освіти я описала в брошурці "Письмо".

Замовити можна поштою many.pure@gmail.com або за телефоном (063) 261-9343