Чи можна вчитись без вчителя?

З філософії читали продовження новели Метью Ліпмана про Гаррі Стоттлмаєра. Цього разу зачепило питання, чи можна навчатись без вчителя.
Найпершим згадалось навчання шляхом спроб і помилок, але Юля зауважила, що таке навчання часто безладне, хаотичне. Антон наполягав, що зворотній зв'язок від вчителя важливий, це найкоротший шлях дізнатись де схибив. А Федько казав, що вчитель мав не лише прожити певний досвід, а ще й осмислити його, винести досвід з прожитого, тільки тоді він може стати вчителем.
Після цього торкнулись питання навчання за книгами. Чи ти вчишся сам, чи автор є твоїм вчителем, а може - всі ті, на кого автор посилається, чи у кого сам вчився.

Антон розвинув думку про те, що не досить лише почути інформацію, потрібно "декодувати" її, збагнути, зробити своєю: "Це як растрова картинка і векторна. Якщо ти тільки почув інформацію від вчителя, то це схоже на зображення, але варто почати його наближати, воно розсипається на купку незрозумілих пікселів. А якщо ти вже "декодував" цю інформацію в своїй голові, ніби перевів її в вектор і тепер можеш безкінечно наближати, віддаляти, змінювати елементи".
А для Федька вчитель виявився не стільки джерелом інформації, як джерелом натхнення і мотивації - чим ці знання прикольні, що їх варто вивчати, для чого це або чим тут можна захоплюватись. Коли вчишся сам, це не завжди очевидно.

Валентина Мержиєвська