Шукали у книжках три речення: в одному щоб був додаток, в другому - означення, в третьому - обставина. Завдання було груповим, я запропонувала розбитися на пари і трійку. Тут почався тупняк - Іванка, Юля і Тома одразу збіглися в трійку і хутко справилися із завданням - я їх відпустила на перерву.
Федько з Климом і Максом трохи повідволікавшись у нові книги, досить швидко повернули увагу на урок і сіли працювати. Андрій був готовий до праці й зосереджений, але Варя відволікалася активно, бігаючи й щось говорячи, а Маша занурилася цілком у себе й нічого не чула. Я хвилин десять просила їх долучитися до Андрія й працювати у своїй міні-групці. Зрештою, Макс не витримав і вирішив Андрія виручити, приєднавшись до нього в пару :) Вони запрацювали зосереджено і, хоча разів три спершу добирали речення помилково, все наприкінці зробили правильно.
А Маша з Варею ще витали у хмарах, аж поки Маша не повернулася з глибокого занурення і не повела свою пару. Я ходила від міні-групки до міні-групки і консультувала. Клим, при тому, що пише геть нерозбірливо, дуже швидко схоплює логіку лінгвістики й різні правила, завжди ледь не першим. Федько теж любить погляд на правило як на логічну задачу, тому вони вдвох працювали досить гармонійно.
Премія: читали рецензії, хоча, знову ж, дехто не зробив - тому матиме наступного разу принести вже дві рецензії плюс анкету на нову книжку. Юля чомусь посоромилася читати свій відгук, може, тому що це була "Стильна книжка для панянки"? Як не вмовляли - вона не розколювалася :) Тоді ми її не примушували, але я попросила наступного разу мати на увазі, що наші рецензії - це радше вправа, ніж інтимна творчість, тож вони пишуться з думкою про публічне озвучення надалі.
Загалом рецензії вже починають вдаватися. Федько переживав, що у нього надто коротка - але коли зачитав, то виявилося, що він вказав на багато деталей і це цілком повноформатний відгук. Андрій зачитав свій, але сам захотів на наступний тиждень його поглибити. Мене це втішило - коли без жодної критики збоку діти вже можуть, порівнюючи із роботою товаришів, вирішити, що їхню працю слід вдосконалити. А взагалі, обмін книжками й відгуками про книжки йде бурхливо, діти накидаються на нові видання, як голодні, і (привіт командній роботі!) самі розподіляють примірники так, щоб усім вистачило. Поки розподіл щоразу був продуктивний, швидкий, і без ексцесів - жодного разу не було образ, якщо двоє хотіли ту ж таки книжку - хтось обов"язково поступався і брав іншу собі.
Олеся Мамчич
Немає коментарів:
Дописати коментар