Письменники продовжують надсилати й передавати свої книги, тому ми: обговорювали вже прочитане, розподіляли примірники, Іванка читала свої дві вже зроблені рецензії, решта дітей минулу домашку провтикали наполовину, заповнивши тільки анкети, у яких за різними параметрами оцінюють конкурсні книжки, але позабувавши про рецензії.
Виникло перше проблемне питання: ось у Юлі "Гарбузовий рік" 2015-го року, вона пропонує книжку до розгляду. А у Клима - той же "Гарбузовий рік", але 2014м. Що робити?
Після певних вагань діти вирішили: якщо книжка зазначена 2015-м, але це - додрукований наклад, а вперше вона з'являлася на ринку раніше - то беремо тільки ті видання, які вперше побачили світ у 2014-му, і мають додрук 2015го. Федько резонно помітив, що, наприклад, "Кобзар" перевидають щороку, слід обмежити умови потрапляння книжок на розгляд.
Узагалі мене тішить, як по-дорослому серйозно й занурено діти сприйняли премію. Вони діляться враженнями, пропонують свої улюблені книги і, головне, досить уважно ставляться до правил, які самі ж і розробили, уточнюючи їх, стежачи за їх виконанням.
У вівторок був окремий незапланований урок на заміні, який я цілком використала для премії. Спершу роздала дітям роздруківки двох рецензій на дитячі книжки із поважних сайтів: одна рецензія розгромна, інша радше схвальна. Завдання: взяти ручки двох кольорів і уявити, що ви - автор цих книжок. Усе, що вам приємне у статтях, підкреслюйте однією пастою. Що неприємне - іншою. Діти дуже увійшли в роль, дедалі більше обурених вигуків: "Та як цей критик посмів сказати, що у мене бідна мова! От я йому дам!". Під кінець вони були вже дуже гучні й накручені.
Я: "А тепер уявіть, що я той критик, який усе це написав. І ви зустрічаєте мене на вулиці, що би ви мені сказали?" У відповідь - купа емоцій smile emoticon І діти самі дійшли до висновку, яка це складна праця, бути літературним критиком - пересваришся з усіма. Ще були пропозиції тільки хвалити, потім подискутували на тему, чи чесно би це було - вихваляти, навіть якщо книга не сподобалася, аби тільки не посваритися з автором.
Клим додав, що він ще не зустрічав жодної книги, яка би йому видалася поганою, але я його запевнила, що погані книги у світі точно бувають smile emoticon
А потім наступне завдання, щоб уявити себе по інший бік ситуації: написати розгромну рецензію на вигадану книгу. Було кумедно, справилися всі, Андрій придумав у певних місцях натискати клавішу на синтезаторі, яка символізувала "пі-ііііі" замість дуже негарних слів smile emoticon, як у озвучці фільмів. Здається, діти дуже добре прониклися процесом і усвідомили, що відгуки на книжки можуть бути різними.
Олеся Мамчич
Немає коментарів:
Дописати коментар