Обговорювали живлення тварин, людини, рослин. Чому дітям хочеться
їсти цукерки. Вони швидко витрачають енергію, тому її треба швидко поновлювати,
а найшвидший спосіб – підкинути одразу цукру, який швидко розчиняється і
надходить в кров.
Той цукор, який ми звикли вживати
в їжу називають сахароза. Поживні речовини, які утворюються в рослин під час
фотосинтезу – також цукор, тільки інший – глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза
(фруктовий цукор).
Коли ми його з’їдаємо цукор
(цукрозу), в шлунку він розпадається на фруктозу і глюкозу. Саме глюкоза дає
найбільше енергії для життя. Іноді під час хвороби або отруєння людині для
підтримання сил вводять глюкозу крапельницею.
Проводимо дослід - плавимо цукор на свічці - утворюється карамель.
Є ще інші види цукрів, є такі, що
навіть не всі солодкі – галактоза, мальтоза (солодовий цукор), лактоза
(молочний цукор) та інші.
Цукор (цукрозу) виготовляють з рослин:
- цукрового буряка (Україна);
- цукрової тростини (найбільше в світі – Америка, Індія);
- цукрового клену (з кленового сиропу – Канада);
- кокосової пальми (пальмовий цукор називають ягре - Індія, Шрі-Ланка);
- сорго (Китай).
А ще кажуть, що цукор викликає залежність, як цигарки, наркотики. Звучить мрачненько, але цілком може бути. Солодкоїжкам складно відмовитись від солодощів.
А що ж таке крохмаль? Під час фотосинтезу в листочках рослин утворюється цукор (глюкоза), частину його рослина споживає і отримує енергію життя, а решта – перетворюється на крохмаль. Так рослина створює собі запас поживних речовин. Крохмаль зазвичай накопичується в бульбах, плодах, насінні. Тваринки також накопичують поживні речовини. Частина енергії, яка надходить з їжею, одразу споживається, а надлишок – зберігається на скрутні часи у жировому прошарку. Так перед сплячкою тварини нагулюються собі побільше жирку, щоб пережити зиму.
Отже, крохмаль – це такий собі «жир рослин».
Зазвичай крохмаль виготовляють з:
- картоплі
- кукурудзи
- рису.
Пропоную дітям дві баночки з
крохмалем: одна з картопляним, інша – з кукурудзяним. Пропоную дослідити його
за допомогою власних органів чуттів: на зір, дотик, нюх, смак.
Спробувати
визначити який з чого. Звісно, визначити не змогли, бо єдина відмінність, яку
змогли знайти без допоміжних засобів – відмінність кольору.
Картопляний
крохмаль дещо сіруватий, а кукурудзяний – білосніжний. Пробували на смак – не
сподобалось, нюхали, але найбільш приємно було рипіти ним між пальців. Тома
навіть повністю засунула руку в банку :)
Спробували розчинити крохмаль у
холодній воді. Спершу здалося, що він розчинився до білої каламутної водички,
але трохи постоявши, випав в осад. А ось у гарячій воді розчинився і загуснув.
Обговорити технологію варіння киселику і клеєння шпалер.
Відтак проводимо класичний
кольоровий експеримент. Крапаємо краплинку коричневого йоду на зріз картоплини
– вона набуває темно сірого кольору.
В усіх підручниках пишуть про фіолетовий,
але на жовтій картоплині він виглядає сірим. Тоді розводимо крохмаль у колбочці
з водою і крапаємо краплинку йоду туди. У колбі колір виходить чистий –
темно-синій, фіолетовий.
Далі нагріваємо колбу з
водно-крохмально-йодним розчином над свічкою. З часом він стає прозорим. А при
охолодженні – знову фіолетовим.
Так виходить тому, що елементи
крохмалю закручені у вигляді спіральок і молекули йоду «ховаються» всередину
тих спіральок, і виглядають при цьому фіолетовими. Під час нагрівання пружинки
«розкручуються» і фіолетовий колір втрачається. З охолодженням пружинки знову
закручуються і колір відновлюється.
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар