Пережили хвилю захоплення
плетінням японських традиційних шнурків куміхімо.
З мого досвіду – починати
краще з найпростішого варіанту: сім ниточок – вісім зарізів на станочку.
Виготовлення станочку – окремий бонус цього виду рукоділля - окреслити циркулем коло, розділити на вісім
частин (хто як здогадається).
Для мене було
здивуванням, що відрізати 7 ниточок однакової довжини – теж виявилося певним
викликом. Впоралися – приміряли, відрізали, притримували ниточки сусіду,
рахували…J
Принцип плетіння
наступний – верхній заріз на станочку завжди вільний (це – сторожовий пост
самурая), туди направляється третій справа самурай, якому чергувати (третю
нитку справа, рахуючи від вільного зарізу нагорі, перемістити до цього пустого
зарізу). Якраз в цей день в БеркоШко вперше з’явився
графік чергувань – так що тема ще хвилювала.
Плели першу годину в
школі – далі ідучи пішки додому, в машині, в метро. Вийшли гарні округлі
шнурочки – браслети, стрічки для лялькових зачісок, у Марусі – на пеналі з двох
відділів мотузочка маркує відділ з ручками.
Дійшла висновку, що
плетіння куміхімо актуалізує певні математичні категорії в практичному досвіді.
Наприклад, розділити коло на певну кількість частин (дроби) – 8 або 32 в більш
складному варіанті. Відміряти певну кількість мотузок однакової довжини – 7,
або 4 мотузки 4 кольорів (всього 16) в більш складному варіанті.
Гарно пропрацьовується
орієнтація в просторі – верх-низ, право-ліво.
Є можливість знайомитись
з поняттям центральної симетрії (схема на 16 мотузок), а також самостійно
програмувати візерунок, виходячи з послідовності закладення мотузок певного
кольору. На майбутнє J
 |
| Куміхімо |
Катерина Окремова
Немає коментарів:
Дописати коментар