Катерина Окремова
***Місіс A з маленькою донечкою міс a чемненько прогулювалися осіннім парком. У маленької донечки був дуже радісний настрій, вона підстрибувала, вигукуючи слова jam! mat! Pan! Man! – в цих словах був такий приємний, широкий, добре їй знайомий звук. Назустріч крокували також мама з дитинкою – місіс E та міс e.
- Мамо, мамо! Ти чуєш, як гарно екає ця дівчинка! – вигукнула маленька міс е. – Можна я теж трошечки поекаю?
- Але ж доню, подивись, ця дівчинка – маленька міс а, екати для неї цілком природньо! А ти маєш пам’ятати, хто ти така і що тобі належить робити.
- Доброго дня! Вибачте, що втручаюсь у вашу розмову, Місіс Е. – мовила місіс А. – Але мені здається, що великої шкоди для вашої репутації не буде, якщо дозволити дівчинці трошечки побавитись.
- Ну, добре, якщо дозволите…
І маленька е заголосила pet! Pen! Men! Вона екала прекрасно! Не так широко як міс а (приблизно в половинку, мабуть, щоб не засмучувати матусю), і, що цікаво, слова ці мали зовсім інший смисл.
***
Мама місіс I була дещо занепокоєна поведінкою своєї маленької донечки i. Вона росла дуже сором’язливою, багато чого боялася, часом від зніяковіння в маленької починалася гикавка. От, наприклад, коли їй треба було утворити слово little, від потреби стояти між велетенськими сусідніми приголосними, вона так соромилася, що забувала себе. Єдине, що вона могла виголосити – слабеньке, ледь чутне [i]. Матусі було прикро це бачити, але доброзичлива подруга місіс А втішала її словами:
- Не засмучуйся, люба, прийде час і вона виросте, набереться впевненості, стане в повний зріст і всі почують це прекрасне I! Недарма саме цю голосну англомовні люди обрали, щоб казати на самих себе - I, завжди пишучи її великою, прямою.
I am…
Немає коментарів:
Дописати коментар