Дідьки – міфічні істоти, добрі або злі духи. За стародавніми українськими міфами вони колись жили на небі і були ангелами, та за гріхи Бог скинув їх з небес. Ото і розлетілись вони по усьому світові. Ті, що впали на людське житло, стали домовиками, на воду-водяниками, в ліс – лісовиками.
Лісовик (Полісун)
Дідько, який уособлює небезпеку і що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід, хоча лісовики бувають і чоловіками, і жінками. На відміну від людей лісовик не має тіні. Карає мисливців, які вбивають дичину для розваги, охороняє диких тварин. Лісовик може збивати людей з дороги, «водити» по лісу. Щоб цього не сталося, люди приносять йому пожертву (хліб, кашу тощо) і лишають на лісовому перехресті чи на галявині. А коли вже заблукав, то треба вивернути навиворіт сорочку або вдягнути черевики не на ту ногу – тоді повернеться пам’ять.
У Карпатах Лісовика називають Чугайстер, він грає на сопілці, і змушує зустрічного чоловіка танцювати. Але незважаючи на свою дивакуватість вважався добрим духом.
Домовик
Дух домівки, родини, який живе за піччю або під порогом хати. Домовик невидимий, але іноді він показується маленьким дітям. Його перевозять у нову хату, щоб охороняв родину. Коли родина живе у злагоді зі своїм Домовиком, він навіть намагається допомагати по господарству. Домовик має Доманю (Домасю, Домаху, Домцю), що означає "пані, господиня дому". Вона інколи допомагає жінкам прясти. Домовики люблять домашніх тварин, особливо кішку й козу, але бояться сороки. Домовика не можна залишати, коли переїздять у нову хату, слід покликати його з собою, підставивши черевик: "Домовик, Домовик! Ось тобі сани — сідай, їдь з нами!" або й просто: "Хазяїне, ходи з нами до нової хати!" Інакше він образиться. Якщо Домовик залишиться у хаті, яку покинули господарі, Домовик починає шкодити новим хазяям: стукає вночі, розкидає речі. Таке ж відбувається, якщо до хати випадково впустять чужого Домовика.
Скарбник
За одним з повір’їв, Скарбник — це вірний охоронець скарбів свого господаря, а також помічник в усіх його справах. За іншим – охоронець закопаних та заклятих скарбів. Ці скарби поділяються на чисті та нечисті. Чисті закопували люди у скрутну годину, під час нападів, пограбувань. А решта – під охороною нечистої сили, Скарбника і взяти їх може лише той, для кого вони призначені. Коли ж це буде стороння людина, то скарби перетворяться на черепки, вугілля, гадюк або жаб. А раз на сім років закопані та закляті скарби пересушуються й горять.
Дворовик
Дворовий дух – повелитель худоби та всього господарства, який має помічника — спориша.
Водяник
Водяник-міфічний цар, якому належить увесь водний світ:річки, озера, болота, моря та океани. Уявлявся як старий довгобородий дід, який панує над Русалками. Якщо людина необережно втручається до його царства, Водяник може дуже зашкодити, навіть утопити, перевернути човен тощо. Тому моряки і рибалки завжди намагалися умилостивити Водяника: в давнину йому приносили в жертву чорну тварину (півня, козла). Існував звичай тримати на кораблях чорну кішку, яка також вважається оберегом і для мірошників водяних млинів.
Вірили, що Водяник може показуватися людині у вигляді сома, щуки або іншої риби. Водяник ніколи не розлучається із золотим тризубом, за допомогою якого добуває із землі джерельну воду, щоб поповнювати свої водні багатства, живити рослини та усіх водних жителів. Під час дощу він сміється і плескає у долоні. Дощ для нього наче мед, який він із задоволенням поглинає у своє велетенське черево. Взимку, коли холод “ замикає дощі і сковує води кригою ”, водяник спить. Тому на початку весни прокидається голодним та злим. Спересердя він ламає кригу, підіймає води, які виходять з берегів, і руйнує все на своєму шляху.
Польовик
Польовик – дух, який береже хлібні поля і який має тіло чорне, як земля, очі різнокольорові; замість волосся на голові росте довга трава. Одягу він не має. Його поява супроводжувалась сильним поривом вітру. Збиває людей зі шляху, кружить їх, веде до ярів і боліт. Тому Польовику також приносили данину, щоб вберегтись від його забав.
Мавки
Мавки (Навки, Нявки) – духи, на яких перетворюються померлі до хрещеня діти.
Русалки
Ймовірно слово Русалка походить від русла річки. Гарні дівчата із довгими розпущеними косами, заквітчаними запашним зіллям, квітами, травами, що живуть на дні водойм. Як правило, русалками ставали дівчата, які втопились від нещасного кохання або були потоплені мачухами. В українських Русалок риб'ячого хвоста не було. Вночі вони граються на поверхні води, сідаю на колесо млина. Русалки можуть залоскотати парубка на березі річки, заманити його у вир. Русалка може вийти заміж за людину, але цей шлюб завжди невдалий.
Перелесник
Літаючий дух – гарний, палкий юнак, який зваблює жінок та дівчат й забирає силу та вроду, хоча натомість лишає коштовні подарунки.
Берегиня
Богиня-захисниця народу, яка зберігає прадавні звичаї.
Пропасниця (Моровиця)
Лихий жіночий дух, що приносить хворобу.
Вовкулака (Вовкун)
Людина, що має здатність первтілюватися на вовка або стане ним за важкі провини, або від чар злого відьмака.
Потрапивши до вовчої зграї, вони добувають вовкам їжу: нападають на худобу, але не з’їдають її. Він їсть лише хліб, плоди та ягоди і часто сам стає жертвою вовків.
Вовкулаки не виють, як вовки, а лише стогнуть і плачуть, як людина. Впізнати вовкулаку можна по тому, що задні ноги в нього не такі, як у вовка, а колінами вперед, як у людини. Крім того, к вовкулаки завжди на шиї висить мотузка, як цю мотузку розірвати, то вовкулака стане людиною або ж кинути на землю пояс, і, переступивши через нього, вовкулака вмить стане людиною.
Злидні
Дрібні заморені істоти. Як з’являться у хаті, то хоч хазяїн найбагатшим був – збідніє, бо злидні – діти недолі. Оселялись вони, якщо господиня лишала на ніч немитим посуд або якщо в хаті з’являлась крадена річ. За народними повір’ями вони жили у хаті в запічку або під піччю, там, де мав жити домовик. Від злиднів оберігали вінки, сплетені з останніх польових трав та квітів.
Мара (Потороча)
Злий жіночий дух, уособлює хворобливий, тривожний, неспокійний сон. Мара нічним привидом насідає на сонну людину, а коли та прокидається, то мара миттю зникає.
Песиголовці (Сироїди)
Жорстокі людожери, схожі на вкритих шерстю людей із собачими головами, одним оком посеред чола, іноді з рогом. Пересуваються вони дуже швидко, чіпляючись один за одного. Є уособленням небезпеки від чужоземних ворожих народів.
Доля (Талан)
Щаслива доля — приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла й неохайна. За народною уявою, кожна людина має свою долю, яка фатально визначає її вік, добробут тощо. Під якою планетою та в яку годину народиться людина - така й її доля. Щаслива доля з'являється у людини на ниві та дбає про добре ведення всіх господарських справ. Доля ж убогої людини найчастіше байдикує, гойдається на верболозі або спить. Отже, за всієї своєї вродженості та невідворотності доля все ж залежить від характеру та здібностей людини: щоб зажити успіхів, вона мусить знайти свою долю.
Щасливу долю слід приймати із вдячністю, а не з погордою, бо інакше втратиш її.
Немає коментарів:
Дописати коментар