20.11.16

WorkShop: Мозок і навчання

Цієї суботи відбувся воркшоп від БеркоШко, присвячений роботі мозку. Формат був дещо незвичний: цього разу було не троє спікерів з різними підходами, а двоє – Віктор Комаренко і Сергій Данилов, які висвітлювали одну широку тематику з різних сторін.
Стільки цікавого, дивного, бентежного і вражаючого дізнались про самий енергонеефективний орган в тілі людини (має всього 2% ваги, але потребує 20% енергії). 
Говорили про формування пам’яті і вигадані спогади, про встановлення прив’язаності і її вплив на психіку людини в подальшому, про вивчення мов. Дививижно, що дитина з 8 до 12 місяців може вивчити фонеми будь-якої мови, але тільки у спілкуванні з живою людиною, а слухаючи мультики чи аудіозаписи не виходить. Як сказав мій син, коли я йому це переповідала: «Свинка Пепа не працює!» :)

Говорили про компенсаторні якості мозку. Якщо надмірно розвивати якусь одну функцію, то це відбуватиметься за рахунок якоїсь іншої. Наприклад, інтенсивний розвиток мовлення може пригальмувати розвиток, наприклад, орієнтування в просторі.  
Мозок сам постійно прагне навчатися, це його основна функція і потреба, і якщо правильно створити умови, то не потрібне зовнішнє заохочення. (А отже, якщо потрібен примус і мотивація, то щось робиться не так).

Принципи мозок-орієнтованого навчання (деякі принципи, які не встигла записати на воркшопі, відшукала в мережі):
1. Всі процеси в мозку відбуваються одночасно: думки, уява, емоції, взаємодія з навколишнім світом. Тому необхідно під час навчання задіювати усі ці аспекти.
2. Навчання фізіологічне, так само як дихання і серцебиття, але йому можна сприяти, а можна перешкоджати. Необхідно враховувати впливи фізичної активності, стресу, харчування, сну та інші на процес навчання.
3. Потреба пошуку сенсу і осмислення світу – вроджена. Навчальне середовище має сприяти тамуванню цієї цікавості до світу, бути захопливим і варіативним.
4. Пошук сенсу відбувається паттернами – логічно пов’язаними і значимими для учня блоками. А безглуздому набору інформації мозок опирається.
5. Емоції є ключовими для формування паттернів. Отримані знання впливають на почуття, самооцінку, очікування, особисті уподобання і упередження.
6. Мозок має частини, але працює як ціле. Відомо, що призначення і функціювання правої і лівої півкулі різні, але вони постійно взаємодіють між собою. І під час навчання необхідно задіювати кожну з них. 
7. Навчання охоплює як зосереджену увагу, так і периферійне сприйняття. Під час навчання можна використовувати супутні запахи, аудіосупровід, візуальний ряд, зміни простору, щоб підкреслити якісь аспекти.
8. Навчання завжди передбачає усвідомлені і несвідомі процеси. Не все розуміння може прийти негайно. Іноді рішення задачі може прийти під час прогулянки чи дрімання, коли начебто на ній вже не зосереджуєшся, проте процеси осмислення в мозку відбуваються.
9. Є принаймні два шляхи пам’яті: сприймаюча пам’ять і система запам’ятовування. Сприймаюча пам’ять зберігає те, що з нами відбулося, вона завжди задіяна, невичерпна і зав’язана на новизну. Але можна також навчитись прийомам навмисного запам’ятовування.
10. Розуміння і запам’ятовування значно ефективніші, якщо ґрунтуються на сприймаючій пам’яті. Чим більше чуттів буде задіяно під час вивчення, тим краще відкладеться знання. Необхідно проводити дослідження, ставити експерименти, інсценувати сценки, описувати історії. Можуть бути і лекції, але вони повинні бути лише однією складовою навчання.
11. Комплексне навчання посилюється в умовах збільшення викликів і зменшення загроз. Тобто створення безпечного середовища для роздумів, разом із спокійною пильністю є найбільш ефективним.
12. Кожний мозок унікальний. І чим більше ми дізнаємось, тим більш унікальними стаємо.
Окремим блоком було про усвідомлення приналежності до статі, про те, як відрізняється мозок чоловіків і жінок – і за будовою, і за функціюванням. Про формування нетрадиційної орієнтації. 
І дуже цікаво про властивості поведінки, про відмінності гри. Навіть якщо діти гратимуться однаковими іграшками (палками-копалками), то хлопці зазвичай будуть грати в маніпулятивні ігри- щось тою палкою колупати, будувати, а дівчата – в соціальні - палка буде уособлювати людинку, з якою щось відбувається.
Окрім того у чоловіків і жінок різний спосіб мислення, справді різний, сигнали в мозку мають різну траекторії. У чоловіків більше імпульсів крутиться в межах однієї півкулі, що зумовлює здатність мислити доволі консервативно, не перемикаючись на різні питання, і вирішувати складно поставлені задачі. А у жінок більше імпульсів проходить між півкулями, що робить їх більш пристосованими до новизни, легше даються задачі, які мають певний алгоритм вирішення. І водночас підвищують конформність – здатність підкорюватись впливу іншої людини чи групи, що, вочевидь, було необхідне для виживання, а разом з тим дало високу ретельність і сумлінність у виконанні задач.
Втім, спосіб мислення не має прямого впливу на рівень IQ. І чоловіки і жінки можуть вирішувати задачі однакової складності, тільки чоловіки більше користуються просторовим мисленням (асоціативна кора), а жінки – вербальним (мовний центр). Загалом є цікавий графік:
Всередньому жінки мають більш високий IQ ніж чоловіки. Але серед дуже обдарованих людей, з високим IQ, чоловіків більше, втім як і серед обділених також. Та й загалом, чоловіки один від одного відрізняються сильніше, ніж жінки одна від одної.

Але соціальні задачі, незалежно від статі, люди вирішують значно краще за абстрактні і фізичні (маніпуляції з середовищем).

Дуже цікаво було про формування моралі, які аспекти закладені біологічно, як виживання виду, а що є соціальним, культурним кодом. Про брехню, її необхідність і функції, а також про те, що покарання і залякування брехню тільки примножують, а от сподівання на щирість – зменшують. Про релігійність, яка закладається близько 5-6 років. Про ритуальну поведінку (з точки зору біології ритуал – це дія, в якої змінилась ціль. Наприклад, секс – не для розмноження, а для задоволення, усмішка – не захисна функція, а вияв дружнього ставлення).

Далі про самоконтроль і "зефірний тест", і кореляцію рівня самоконтролю з подальшою успішністю людини в різних сферах. Про задоволення від навчання, про гру і нейромедіатори. Чим складніше і різноманітніше життя у тварини, тим вона розумніша, і тим довший у неї ігровий період в дитинстві, а люди – то взагалі можуть грати все життя.
Про будову сну і його роль. Цікаво, що гормон сну, мелатонін, гальмує до певного моменту статевий розвиток. Власне тому, маленькі діти сплять багато, а підлітки менше. Передчасний статевий розвиток може виникати через брак сну.

Говорили про зони найближчого розвитку за теорією Виготського:
Зона актуального розвитку – це те, що людина опановує самостійно, якщо почати в цьому допомагати – відпаде бажання навчатись. 
Зона найближчого розвитку – це те, що може опанувати за допомогою вчителя. 
Зона потенційного розвитку – те, що людина в принципі може опанувати.
А також – про вивчену безпорадність, в контексті навчання – це коли після певного періоду заскладних або неможливих задач, людина вже не робить спроб вирішення навіть тих, які були під силу.

Дуже приємно було почути наукове обгрунтування деяким моментам в процесі навчання, які ми впроваджуємо в БеркоШко. Про неодмінну ранкову руханку, початок занять після 9ої, про створення емоційно значимих переживань і прагнення зв'язати нову інформацію з тим, що вже є у світосприйнятті дітей.
А самим приємним відчуттям після воркшопу лишилось - скільки в світі є ще цікавого, що ще тільки може бути пізнаним :)
Дуже дякую, це було надзвичайно цікаво і цінно!

Валентина Мержиєвська

1 коментар: