Ботаніка

Поліна поділилась своїм поглядом на викладання живого світу в БеркоШко цього року:
"Ну ось нарешті так склалися зірки на небі, що в мене з’явився час та натхнення розказати, що ми робимо з дітворою на наших уроках… (не пам’ятаю як вони насправді називаються в школі), я називаю їх ботанікою (а взагалі біологією), діти – живий світ.

Трохи хочу приділити уваги питанню: чому я (не маючи педагогічної освіти та досвіду роботи в школі) захотіла викладати біологію в школі. А тому що по-перше сама дуже люблю цей предмет (мені пощастило з вчителькою в школі) і по-друге – вважаю, що вивчення біології може допомогти дітям справлятися з життям зараз і в майбутньому.

Яким чином? – бути уважними та спостережливими; бути відкритими до всього нового; бути здатними відкинути геть всі свої напрацьовані знання та почати роботу з чистого листа та порожньої голови і зробити безліч власних відкриттів! Радіти цьому! Отримувати задоволення від вивчення, знаходити численні асоціації та паралелі у світі та природі, і не сприймати це як збіг, а розуміти, що це і є закон природи.

Чому у п’ятому класі я вирішила дати дітям ботаніку (а не «тваринок», як всі вони просили)? Мені здалось, що саме ботаніка відповідає  природі п’ятикласника. Краса та гармонійність рослин зачаровує. Лихе ставлення до них щиро обурює (свідомо) і надихає на ідеї. Закони рослин дуже чисті і очевидні. Саме це зараз потрібно дитині, яка шукає краси, чесності та справедливості в світі. 

А ще в мене є один хитрий план. Один викладач сказав: «Якщо правильно дати ботаніку дітям у п’ятому класі, то питання статевих відносин між чоловіком та жінкою у підлітковому віці, у цих дітей, будуть вирішені морально та правильно». Хочу перевірити вірність цього твердження. Тому з нового року почну зі школяриками вести розмови про маточки та тичинки, красу квітів і роль вітру у перехресному опиленні. 

А зараз я трохи розкажу з чого ми стартували і чим закінчили в минулому (2015) році. Спочатку був гербарій, який ми зібрали з усіх околиць Берківців, розсортували як змогли та обережненько розклали по книжкам. Тепер, якщо виникає потреба у демонстраційному матеріалі – він в нас завжди напоготові.

Далі ми виясняли в чому різниця між травами, кущами та деревами. 

Малювали їх. Спостерігали та обговорювали як ці рослини поводять себе у різні пори року. Об’єднували все це у різні барвисті кола.

Потім почали говорити про дерева. Спочатку про стовбур – про ще що добре видно і є дуже стабільною частиною дерева. Коли ми дійшли до цієї теми, я не стала нічого пояснювати дітям. Замість цього я попросила кожного принести з першого поверху по дровенячці і уважно її помацати з заплющеними очима, поділились враженнями, здивувались. 

Потім ми малювали ці дровенячки в альбомах, уважно спостерігали їх. Після цієї роботи ми розповідали про свої відкриття. Виявилося, що мені вже нічого не треба пояснювати – діти все зробили за самі. 

Єдине, що лишилось викладачу – ввести терміни та попіклуватись, щоб діти їх добре запам’ятали.  

Про корені дерев мені діти теж багато чого самі розказали. 

Під час досліджень та вивчень у них навіть виникла така теорія, що корінь і крона у одного того самого дерева виглядають однаково. А іще, що в листочках також захована крона дерева. Я заперечувати не стала, але повністю правдою ми це не назвали. 

Спостерігаємо і вивчаємо далі. Можливо згодом це питання спливе знову та ми знайдемо нові відповіді. 

Історія була з кроною дерев була така. Ми малювали гілку дерева у два етапи. Гілочку я обирала дуже ретельно, щоб на ній були всі елементи, про які я хотіла дітям розказати. 

Отже, перший раз учні малювали гілку здалеку, лише контур. А другий малюнок був дуже детальний, зблизька. Потім – порівняння, обговорення, відкриття самих дітей. 

Так, ми дуже багато малюємо на наших уроках. Для цього є окремі альбоми. Я з радістю помічаю як поступово удосконалюються малюнки учнів, а альбоми стають схожими на атласи. Роботи стають дуже змістовними, у них з’являються підписи, коментарі. Під час самостійних робот я дозволяю дітям користуватись конспектами і альбомами. Це чудовий стимул вести їх охайно та уважно. 

Іще один маленький секрет. Кожен урок я закінчую маленьким подарунком для дітей. Це може бути гарна гра або цікава історія. Школярята добре про це знають і кожен урок починається з питання: «А сьогодні буде історія?». Заради такого кінця діти стараються завершити всі завдання точно, швидко та старанно. Щоб обов’язково залишився час на історію."

Малюнки з альбомів Юлі Гуз, Маши Химич і Тамари Школьної