На дослідах спершу трохи поговорили про атмосферу, точніше чому вона тримається біля Землі, про взаємне притягування всіх-всіх тіл у всесвіті і залежність сили притягування від відстані і маси тіл. Відтак потроху перейшли до атмосферного тиску.
Спершу на собі пробували відчути як виникає атмосферний тиск. Один лягав на парту і уособлював собою об'єкти на поверхні земної кулі. Зверху клали мат - це атмосфера.
А ще четверо бажаючих відігрували притягування атмосферного повітря земним тяжінням. І мат рівномірно притискав добровольця до парти.
Трохи згадали як поводяться молекули газу, заповнюючи весь об'єм і постійно рухаючись. Спробували уявити, як молекули в повітряній кульці постійно буцькаються у гумові стіночки і відстакують, а нам цього навіть не помітно.
Відтак зробили дослід, в якому з перевернутої склянки не виливається вода і папірчик не падає (по секрету скажу, що атмосферний тиск тут відіграє свою роль).
А оскільки мали повний таз води, то ще й виміряли приблизний активний об'єм легенів усіх присутніх. Набирали повну баклажку води, перевертали догори дригом, зануривши горлечко в воду. Дивувались, що вода не виливається, хоча спершу все скидалось схожим на сполучені посудини. Самі здогадались про відмінність - дно баклажки закрите.
Потім заводили трубочку під водою в баклажку, набирали повні легені повітря і видихали в трубочку, виштовхуючи з баклажки відповідний об'єм води. Позначали кінцевий рівень води. А тоді перевертали баклажку, наповнювали водою по мітку і вимірювали об'єм мірною ємністю. Звісно, такий метод має велику похибку - і втрати води, і стискання повітря, і неточність вимірювальних приладів, але уявлення скласти можна.
По завершенні вишикувались в порядку, відповідному об'єму легенів :)
Влентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар