Відволікання і зосередження

Часом спілкуємось з дітьми про те, що їм заважає зосереджуватись, відволікає від занять, від домашніх завдань. Причини вони називають різні:

- Мрії, власні думки;

- Ігри молодших братиків, сестричок, їхні запитання;

- Споглядання у вікно;

- Раптове бажання поїсти;

- Пошук будь-якої роботи, навіть прибирання, аби тільки не уроки.

І тоді всі разом намагаємось шукати способи як не відволікатись, зосереджуватись на обраній справі. 

Спершу треба зрозуміти, для чого мені це зараз. Не в далекому майбутньому, коли виростеш, а от просто зараз. Навіть іноді можна зачепитись за те, що "зараз все швиденько зроблю і буду вільний".

Можна обрати з усіх завдань те, що хочеться, принаймні те, що хочеться більше за решту. Або зробити спершу саме велике й складне завдання - щоб воно опинилось в минулому, а тоді потроху завершувати легші.

Взагалі, дуже добре навчитись знаходити в собі бажання робити якісь справи, завдання, саме не змушувати себе, а вміти захотіти цього.

От наприклад, якщо просять щось зробити, а не хочеться. Можна спершу подумати, чи буде для мене щось в цьому хороше. А також - зробити приємне тому, хто просить. 

Наприклад, мама просить прибрати в кімнаті. Спершу уявити, чи буде мені приємніше гратись у чистій кімнаті? Так, буде вільніше, більше місця, нічого не загубиться, і просто гарно. А окрім того - мамі теж буде приємно.

Іноді варто спробувати пошукати спосіб, яким може бути прикольно щось робити. Змінити обставини так, щоб було приємно займатись - на вулиці, під деревом, писати зеленим кольором чи на жовтому аркуші, вчити вірші наспівуючи, малювати малюнки на полях :) 

Якщо настрій дуже непосидючий, то добре спершу набігатись, перед тим як сідати за заняття. Наприклад, так спланувати собі день, щоб погуляти перед тим, як сідати за завдання. Але важливо наперед визначити час. Наприклад, прогулянка на півтори години, але так, що б вона не розтягнулась на 3 години чи весь день.

Завжди обирати одну справу, якою займатимешся - прогулянку, навчання, їжу, гру - і робити її із задоволенням, не відволікаючись.

Якщо щось може заважати - якийсь шум, інші люди будь що, то перед тим як братися до справи необхідно влаштувати собі такий простір, де не буде перешкод. Дати меншим братикам-сестричкам іграшки, зачинити двері в кімнату, вимкнути музику тощо. Передбачити все, що може відволікти, усунути перешкоди і тоді тільки починати. Бо якщо відволікаєшся, то щоразу витрачатимеш час, щоб пригадати на чому зупинився, суть завдання, свої думки. А в будь-якій роботі можна увійти в смак, розкачатися. На почаку працюєш повільніше, а в серединці більш продуктивно. Тому чим повніше приділяти увагу кожній справі, тим швидше і якісніше її робитимеш. Не варто розпочинати кілька справ одночасно або намагатись щось робити між ділом.

От зараз ми говоримо про те, як не відволікатись, а один хлопчик (не будемо показувати пальцем) не слухає, а грається. От і виходить, що гратись спокійно не може, бо весь час шугається, що зараз робитимуть зауваження, і водночас не слухає про що йдеться. То обери вже щось одне. Або відклади гру до перерви, або скажи, що не готовий бути на занятті та йди гратись.

- Я не насмілююсь так казати, бо мені здається, що я тебе ображу.

- Так, я тебе розумію, часом справді складно сказати так, як воно є, як ти відчуваєш. Бо не хочеш цим зачепити людину, зробити боляче. Але все рівно, зрештою це виходить на краще. 

Тому, ти виріши, що насправді хочеш. Якщо на кожне заняття, ти будеш казати, що не хочеш цим займатись, то ти й нового не вивчиш і з вчителем стосунки зіпсуєш. Якщо ти вже прийшов на заняття, то займайся. А інші справи - на перерві. Така вже домовленість в школі. Якщо не можеш дотриматись її - ліпше не приходь, щоб не відволікати інших. 

Хоча в будь-яких справах іноді буває так, що чомусь не йде. Ну ніяк немає натхнення. Тоді, якщо можливо, варто спробувати домовитись і відкласти, наприклад, до завтра, але потім дотримати слова і таки зробити. Добре вміти планувати свої дні так, щоб було і корисно, і з задоволенням.

- Але я іноді не можу собі спланувати день так, як мені хочеться, бо є багато такого, що я маю робити, а не хочеться... От є такі справи, які іншим не нашкодять.

- Ну які наприклад?

- Не знаю... Ну от, чистити зуби - це ж тільки моя справа, вона нікому не нашкодить?

- Як тобі сказати, в цей день - так. Але якщо ти не чиститимеш зуби, то з часом вони почнуть псуватись, треба буде їхати до стоматолога. Батькам треба буде витратити на це час, запланувати собі похід у поліклініку, витратити гроші на пломби... Тому не можна сказати, що ця справа, яка начебто лише для тебе, не шкодить іншим.

Тому у кожної справи, від якої ти збираєшся відмовитись і не робити, необхідно оцінити всі можливі наслідки, все, що втрачаєш.

Валентина Мержиєвська