28.03.14

Гостинність Авраама

Почали ми з того, що подивились уривок фільму «Старик Хоттабыч», де джин підказує Вові на іспиті з географії, демонструючи «передові знання» давньої науки. Вчителька вирішує, що хлопчик захворів і дбайливо проводжає його до дверей класу. Він дуже засмутився, на що Хоттабич каже: «Я вначале усомнился, что учительница была удовлетворена глубиной твох познаний, о Волька, если бы не увидел, какое почтение она оказала тебе, проводив тебя до двери».
Дотепна ілюстрація різних картин світу.
Що ж таке особливе побачив Хоттабич в поведінці вчительки?

В житті давньої людини багато моментів поведінки були обумовлені ритуалом. Зокрема як поводитись з гостями.
Спитала у дітей, як вони розуміють, що таке проявляти гостинність. «Це коли ти приймаєш в гості родичів та друзів». «А як щодо незнайомих людей?»
В давнину, коли життя людини було сповнене багатьох небезпек, до чужинців ставилися дуже вороже. Проте така закритість маленьких спільнот робила неможливим спілкування, обмін, торгівлю. Люди стали шукати інші форми взаємодії. Наприклад у негрів заведено в кожному з племен, між якими подорожуєш, мати особливого друга kala, який може поручитися за тебе. У черкесів – є схожа традиція куначиства.
В давній Греції та Римі договори про гостинність, від яких залежав розвиток торгових відносин, укладалися через обмін символами (уламками якогось предмету, розділеними
між учасниками).
До речі слово «гість» (гость) походить від давньоруського «гостьба» - що означає торгівля (звідси – гостинний двір).

Згадаємо, як в казці:
Пристают к заставе гости
Князь Гвидон зовет их в гости,
Их он кормит и поит
И ответ держать велит:
«Чем вы, гости, торг ведете
И куда теперь плывете?»
А. С. Пушкин. «Сказка о царе Салтане»

Іван Білібін «Гості», ілюстрація до Казки про царя Салтана, 1905

Поступово статус гостя стає недоторканим: його намагаються привітно приймати, обігріти, приготують з останніх запасів якомога розкішніший обід, можуть поступитися власним ліжком, а при від’їзді обдарують подарунками та проводять до меж своїх володінь (ось воно – про епізод з Хоттабичем).
Існує цікава залежність: чим більш ризикованими є умови життя в певній місцевості (пустеля, гори, приморські території), тим більш гостинним є народ, що там проживає. Славнозвісна «східна гостинність».
З опису побуту киргизів: «Як тільки приїжджає в аул гість, особливо здалека, то всі одразу ж збираються слухати його й за пригощання не вимагають жодної плати, окрім розповідей». Є така приказка: «гість в дім – бог в дім».
Герой давньогрецького твору Софокла Тезей каже:
«Я не забыл, что провел свое детство в чужой земле, и какие опасности претерпел, блуждая за пределами своего отечества; не отвергну я, поэтому, никогда того, кто попросит у меня гостеприимства».
Сучасним проявом гостинності як певної домовленості між людьми є всесвітня мережа CouchSurfing.

Так от, в Старому Заповіті теж є сюжет, де людина, звали її Авраам, гостинно приймає трьох гостей. 
Бартоломео Естебан Мурільо «Авраам та три ангели», полотно, олія, 1670-1674

Антонелло да Мессіна «Авраам та три ангели», 1455

Пресвята Трійця, ікона, XVI ст.

Марк Шагал «Авраам та три ангели», 1966

Андрій Рубльов, Ікона Пресвятої Трійці, дерево, темпера, XV ст.

Катерина Окремова

Немає коментарів:

Дописати коментар