«Делу – время, потехе – час»

От чим мені подобаються заняття з дітьми – буває не знаєш наперед, до чого дійдем. Якось почула у них в розмові приказку «Делу – время, потехе – час». Захотіла обговорити, як вони її розуміють.

Спершу кожний висловився, переважно тлумачення було таке «Важливі справи треба робити завжди, а розважатись – трошки».  Поки не вдаючись в саме тлумачення, пробуємо розібрати,  що для кожного означає «справи», а що – «розваги».

Кажуть, справи – це те, що робити треба. А розваги – те, що хочеш. Була ще версія, що справи – це те, що корисно, а розваги – те, що приємно.

- А чи може бути так, що людина робить корисну справу і водночас отримує від цього задоволення?

- Так, може.

Це буває тоді, коли людина робить те, що хоче. А якщо не хоче, то навіть сама цікава справа не принесе задоволення. Хіба смачно буде їсти морозиво, якщо тобі його не хочеться, а хочеться, наприклад, смаженої картоплі?

Розпитую, чи доводиться комусь робити те, чого вони не хочуть?

Юля каже, що ні, її ніколи не змушують нічого робити.

Федько сказав, що не любить робити домашку з англійської. В такому разі прошу всіх допомогти Федькові знайти якісь приємності у вивченні англійської. І ми знаходимо, що, наприклад, на занятті цікавіше, якщо підготувався вдома. А якщо добре вивчити мову, то можна легко подорожувати. А ще вчитися в будь-якому університеті, саме тому, що буде найбільш цікаво. Насправді можна продовжувати пошук приємностей, але ми рухаємось далі.

Маша не змогла згадати. Я провокативно питаю, може я її змушую рахувати приклади в математиці  (їй не дуже легко вдається)? Ні, каже, не змушуєш. Ну гаразд.

Іванка також відмовчалась. Останнім часом вона взагалі мало висловлюється на заняттях, навіть коли питаю напряму, обмежується куцими реченнями. Ну то я не стала напосідатися, може такий період.

А Клим сказав, що йому не подобається займатись музикою. Дивно, – кажу, – коли ти приносив віолончель і грав друзям, мені здалося, що тобі подобається. Каже, що грати подобається, а до конкурсу готуватись – не подобається. А навіщо тоді в ньому брати участь? Так вирішила мама. Думаю, варто з мамою поговорити про це, чому вона вважає, що в ньому варто брати участь, може це справді важливо. А ти їй поясниш чому ти не хочеш. Спробуйте домовитись. Бо якщо частенько  робити не те, чого хочеш, то на справжні бажання не вистачить ні сил, ні часу.

Діма також сказав, що айкідо і плавання йому подобається, а музика – ні. Обговорюємо ще один спосіб змінити своє ставлення – поспілкуватись з тією людиною, якій подобається.  Наприклад. Якщо мама дуже любить фортепіано, то попитати її, що саме їй подобається, як вона отримує задоволення від гри.

Далі розкриваємо тему задоволень.  Наприклад, якщо дозволено дивитись мультики без перерви, то скільки насправді захочеться переглянути? Ну, дві години, ну три, але після чотирьох годин це вже точно буде не в радість, захочеться погуляти, порухатись. Або ось одна моя знайома, дуже любила згущенку. І одного разу переїла її і тепер до кінця життя їсти не захоче. Тобто  отак за один раз можна втратити задоволення. А ще приємність зникає, якщо почати змушувати людину робити те, що вона досі робили із задоволенням, зробити це її обов'язком.

Тож зрештою ми дійшли до того, що класно проживати життя так, щоб справи робити із задоволенням, і не перебирати із розвагами, щоб вони не псувались :)

Валентина Мержиєвська