Травлення і виділення

Почали заняття із обговорення, яке, на перший погляд, не стосувалось анатомії. Говорили про зосередженість, про вміння поринати у ту справу, якою займаєшся. Якщо вже вирішив позайматись фізичними вправами, то займайся, дихай правильно, слідкуй за точністю виконання. Якщо обрав гру, то грайся, і не думай про те, що ти ще маєш доробити домашку. Якщо сів пообідати, то їж, а не дивись мультики, щоб відчути усі тонкощі запахів і смаків. Бо інакше - навіщо? Істи, не відчуваючи смаку, а лише завантажувати в себе їжу. Тренуватись не розтягуючи чи навантажуючи м'язи, а лише смикатись і втомлюватись. Читати книгу, бігаючи очима по рядках, але не розуміючи змісту. Якщо не поринати в ту справу, якою займаєшся - то лише гаяти час. Але коли навчитись збирати всю свою увагу, всі думки навколо одного заняття - щоб це не було, навіть просто миття посуду, то від кожної дії можна отримувати велике задоволення. Якщо миєш посуд - гріти руки і теплій воді, слухати як порипують під пальцями чисті тарілки, відчувати, як ця маленька частинка світу у твоїй мийці стає кращою :)

А коли йдеться про їжу, то питання зосередження на процесі є визначальним для ефективності травлення. Якщо хтось зібрався поїсти, кладе собі їжу на тарілку, дивиться, відчуває її запах... і вже починає виділятись слинка. Їжа ще не потрапила до рота, а організм уже готується до її перетравлення.

Потім поступово простежуємо пригоди їжі у тілі. Ось її подрібнили зуби, язик переміщує, підсуває їжу до зубів, змочує слина. Тобто їжа починає перетравлюватись вже у роті, тому важливо пережовувати ретельно, без поспіху.

Далі їжа проходить глоткою, яка має різні відділи - носоглотка, ротоглотка. Далі, вже знайомий нам надгортанник, який не пускає їжу в трахею. І їжа потрапляє у стравохід. Стравохід - це доволі довга трубка для проведення їжі. Кожний пошукав, де у нього шлунок, а де глотка, подивились, що відстань доволі велика. Їжа не може сама проповзати стравоходом, її треба підштовхувати. Для демонстрації цього нам знадобились дитячі колготки, які відтворювали стравохід і клубочок ниток, які зображали грудочку їжі. Я заштовхнула клубок у колготину, спробувала потрусити, погойдати - не рухається. А тоді охопила колечком з пальців "стравохід" позаду "їжі" і проштовхала її до виходу. От приблизно так це й відбувається у стравоході і отаке явище - хвилеподібного скорочення м'язів називають ніжним словом перистальтика.

Але пройшовши стравохід, їжа не просто булькається у шлунок, на вході у шлунок є м'язові ворітця, які чекають поки їжа підтягнеться, а тоді відкриваються і пропускають порцію до шлунка. Такі ворітця називають "сфінктер" і насправді їх є декілька, в різних місцях.

Шлунок - це місце, в якому їжу розчиняє кислота. Під час травлення у шлунок виділяється шлунковий сік, який містить соляну кислоту. Але як шлунок не розчиняє сам себе? В нього є спеціальний "скафандр" - внутрішній шар, який захищає стінки шлунку від перетравлення. Але інші частини травного тракту не мають такого захисту, тому на вході й виході зі шлунку й потрібні ворітця. Іноді відбувається, що вхідні ворітця у шлунок працюють у зворотньому напрямку.
Наприклад, якщо людина переїла або їжа була неякісною, шлунок намагається позбавитись зайвого і виштовхує неперетравлену їжу назад через стравохід. Це - блювання.
Якщо ж їжі небагато, але під час перетравлення утворилось багато газу, і газ виривається через сфінктер назовні до стравоходу й далі. Це - відрижка.
А коли, з якихось причин, у шлунку накопичується багато шлункового соку, який починає підтікати через ворітця у стравохід - кислота роздратовує стравохід. Це - печія.

Шлунок зморщений всередині, щоб мати можливість розтягуватись, а також, щоб його внутрішня поверхня була якомога більшою (ми вже говорили про аналогічну розвинену поверхню легенів для якісного газообміну).

Далі їжа потрапляє у 12-перстну кишку. Поговорили про походження назви. "Перст" - старовинна назва пальця. Звідти ж походить і "перстень". То ця кишка називається просто по її довжині, яка складає приблизно 12 поперечин пальців людини.

Далі згадуємо про печінку. Взагалі, печінка складний орган для розуміння функцій. Вона і кров очищує від шкідливих речовин, і жовч виробляє, і енергію накопичує. Жовч, яку виробляє печінка, накопичується у жовчному міхурі, вона потрібна, зокрема, для перетравлення жирів.

Далі їжа потрапляє у тонкий кишківник. Більшість поживних речовин всмоктується саме тут, тому й довжина в нього така (до 5 метрів у дорослої людини), щоб все встигло всмоктатись. Внутрішня поверхня кишківника вкрита ворсинками, які збільшують поверхню всмоктування. Всередині ворсинок розташовані кровоносні капіляри. Під час травлення ворсинки постійно пульсують, завдяки чому поживні речовини просочуються крізь їхню поверхню і розчиняються у рідині крові - плазмі, яка далі розносить їх по організму. Діти також помітили аналогію з диханням, коли кисень просочувався крізь поверхню альвеол і потрапляв у кров, де його "схоплювали" еритроцити.

Далі - товстий кишківний. Він також довгенький - до 2 метрів у дорослих. Товстий кишківник - це місце, де всмоктується вода. Ось наприклад, коли роблять яблучний сік (без соковижималки). Яблучко натирають у кашицю, а тоді відтискають її через марлю. Рідина - окремо, жмих - окремо. Так, власне, після всмоктування води в товстому кишківнику з отого "жмиху" формуються грудочки-ковбаски, добре відомі кожному як "какульки" :) а офіційно називається кал. Коли в поліклініці, наприклад, у людини беруть аналіз калу, то можна визначити, зокрема, чи правильно відбувається травлення у людини, чи всі потрібні речовини перетравлюються і всмоктуються.

А наприкінці кишки також є ворітця - ще один сфінктер. Якби його не було, какульки могли б випадати у будь-який момент, а це було б не дуже зручно, тому ворітця відкриваються лише час від часу, коли назбирається їх достатня кількість. Тоді мозок отримує сигнал, який ви вже розумієте як "хочу в туалет" і маєте ще трохи часу, щоб добігти до нього :)

Але це не єдине, що виводиться з організму. Через кишечник виводяться лише неперетравлені рештки їжі. Але ж кров несе поживні речовини до клітин, і потім забирає вже непотрібні решки, їх також треба вивести назовні. Для цього в тілі людини є спеціальні органи - нирки, вони фільтрують кров і все зайве - продукти життєдіяльності та надлишок води. Таку суміш зайвої води, солей та інших вже непотрібних речовин називають сеча. Сеча від нирок потрапляє у сечовий міхур - це такий м'язовий бак для накопичення сечі, також обладнаний ворітцями-сфінктером. Коли сечовий міхур заповнюється, мозок отримує сигнал "треба попісяти" і тоді учні тікають із заняття :) Тіло зовсім маленьких дітей, а іноді і зовсім старих людей, не вміє керувати цими ворітцями, тому сеча виливається раптово. Щоб уникнути наслідків цього люди придумали підгузки.
Взагалі, довго терпіти із походом до туалету шкідливо, тому треба навчитись передбачати ситуації, коли немає можливості збігати до туалету і дбати про звільнення тіла від непотрібних речовин завчасно.