21.05.18

Міжрічинський парк

Впродовж року беркошколярики вивчали різноманітних травин України і на завершення навчання пані Катерина запросила всіх у Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, щоб мати нагоду скористатись набутими знаннями.
У селі "О, трохи!" нас зустрів пан Андрій - директор парку і повів на екскурсію.
Спершу в музей, де можна побачити як виглядала традиційна поліська хата, яку складали з дощок так, щоб можна було розібрати і перевезти на нове місце.
Запалити лучину, спробувати чи гарячий її вогонь.
Розказав про традиційні лісові промисли: мисливство, рибальство, бортництво... розбійництво :) земля для вирощування будь-чого не дуже підходяча, а шлях з варяг у греки - ось поруч. У сусідньому селі Моровськ підозріло багато лишилось людей на прізвище Соловей.
Роздивлялись роги оленів і лосів. На перший рік у лося виростають роги на одну гілочку, як у бичка, на другий - на дві, на третій - три, і так далі, але після п'яти - вже ця послідовність збивається.
Роги оленіям потрібні лише на шлюбний період, а на зиму вони їх скидають.
Маша: - О, то у оленів Санта-Клауса не повинно бути рогів?
Виявляється, що у північних оленів все інакше, у них роги є і у самців, і у самичок, для викопування ягелю з-під снігу. А в наших оленів тільки самці рогаті - красуватись перед самичками.
Перемірявши одяг і зброю, зрештою розібрали біноклі і вирушили у пошуках тварин.
Федько: - Ластівка міська в селі! Це взагалі законно?!

Але тварини - істоти обережні, а беркошколярі - істоти шумні, тож побачити ми могли лише тих, хто далеко не втік, наприклад, мурах:
 Роздивились ісландський мох
 Побачили як проростає з жолудя дубочок
 Дізнались, що береста загорається навіть мокрою, завдяки високому вмісту дьогтю.
 Побачили, як бортники захищали бджіл від ведмедя
 Як заночувати в лісі і приготувати вечерю на одному чурбачку - "фінська свічка".
 Знайшли сліди лося
 Трохи перекусили і пішли далі
Пробували розпізнавати плахів за їхніми голосами
Болота в цих місцях підживлюють Десну, а отака плівочка на поверхні - через високий вміст заліза
Милуватись красотами боліт вже не рано, орхідеї півники, тобто іриси, вже зацвіли.
 Роздивились як відкладає личинок слинявка-пінниця
Вдалося побачити кількох платіх: зозулю, диких качок і кількох баранців. Пташка- баранець називається так через звук, якай вона отворює, але не голосом, а вібрацією пір'їнок, російською вона називається "бекас", а англійською "snipe". Слово "снайпер" походить звідси - той, хто міг влучити в цю пташку.

 Роздивились зуби вовка, доволі тупі на дотик
 І зуби бобра - дуже гострі.
 Зловили ящірку
Розпізнавали черепи: корову й коня впізнали легко. А от кабана не так просто.
 Роздивились будову бобрової хатки
Клим знайшов гніздо, вимощене лосиним хутром. Хутро в лося трубчасте, завідяки цьому дуже тепле, але й ламке, тому люди його не використовували. Лише з шкіри лося шили штанці - лосини.
 Перекусили ще разок :)
 Побачили жовторотих синиченят :)
 Дізнались як з гриба-трутовика зробити трут
 Роздивились солонець, дізнались навіщо підгодовувати диких тварин сіллю.
А далі почалась неочікувана пригода на Святому Озері. Тобто Святим Озером це місце називається на картах а місцеві звуть Чортовим топилом.
 Екіпірувались, озброїлись шестами
 І вирушили у трясовину

 Це болото унікальне для України верхове болото, на якому росте мох сфагнум.
Фактично по поверхні води плаває острів з торфу, переплетеного корінням рослин. Цей острів можна проштиркнути.

 Де-не-де цей поверхневий шар має дірки, в які можна провалитися, або застромити ногу
І все це коливаться, як водяний матрас 

Машка, щоб зменшити тиск, намагалась збільшувати площу, розставляючи ноги вшир. Виявилось що є межа, далі якої вже це стає незручно :)
 І було б дивно, якби ніхто не провалився :) Федько встиг скупатись по пояс у Святому Озері :)
 Вибрались на тверду землю.
 І вирушили на Київ.
 Дорогою додому грали в "Контакт". Мітя - тато Томи - загадує слово, вже дізнались три літери "НАС...". І тут Федько запитує:
- Це коли багато наставлено різної їжі?
Антон кричить "Контакт". Ми з Марічкою і Мітєю спантеличено перезираємось, допоки Федько з Антоном в один голос не вигукують:
- НАСТІЛЛЯ!
Отак з ними грати :)
Дякуємо, пану Андрію за таку цікаву екскурсію, а ще більше - Катерині, за таку пригоду і цікаві враження :)

Більше фото тут.
Валентина Мержиєвська






Немає коментарів:

Дописати коментар