Семінар БеркоШко: Підлітки

Валентина Мержиєвська: "Це не звіт про семінар, а особисті враження :)
Дуже дякую Віктору Комаренку і Євгенію Мірошниченку за змістовний і наповнений семінар!

В багатьох аспектах отримала підтвердження власних інтуїтивних відкриттів, а також кілька яскравих інсайтів.

Перш за все, більш глибоке розуміння біологічних процесів дорослішання дозволило прийняти і примиритися з деякими особливостями поведінки підлітків. Вони говорять і діють не всупереч, не назло, і не тому, що зіпсуті сучасним світом, а лише тому, що поки не відросла необхідна "щупальця", якою вони могли б адекватно коригувати власну поведінку. Навіть збіднення словарного запасу і нічний спосіб життя має своє пояснення на рівні біохімії. Знову ж таки, це знімає напряг у відповідальних батьків - це не ви десь провтикали, це просто треба трохи почекати, дати мозку дитини час остаточно сформуватися.

Далі яскравий момент про увагу. Умовно є три види - мимовільна, дозвільна і післядовільна увага. Я так зрозуміла, що мимовільна, це коли ми реагуємо на яскраве світло, гучний звук, раптову зміну у навколишньому просторі. Довільна - це свідомий намір на чомусь зосередитись. А післядовільна увага - це захоплення, коли якась дія "затягує", і утримує певний час без відволікання на зовнішні подразники. Як може захопити цікава книга, чи будь-яка дія, яка пре - від малювання до катання на скейті.
(Для мене ці два останні види уваги співзвучні з йогівськими поняттями дхіани і дхарани :) )
Так от, власне, у підлітків ще не сформована та частина мозку, що відповідає за довільну увагу. Свідомо формувати намір зосередження їм поки що нічим, тому вимагати цього просто безглуздо. Підліток успішно буде займатись лише тим, що його пре, тобто завдяки післядовільній увазі. Або, якщо дорослий все ж таки прагне щось донести, можна також вдаватися до привертання мимовільної уваги і створення нових яскравих вражень, яких підліток також прагне.

А другим моментом, який найбільше запам'ятався, стали складові авторитету вчителя.
Авторитет грунтується не лише на обізнаності в певній темі. Для мене до цього моменту було загадкою, як можна залишатись авторитетом для підлітків, якщо у них з'являються цілі пласти зацікавлень, яких ми не можемо збагнути, не кажучи вже про досягнення достатнього рівня крутості.
Справді, обізнаність, досвід і професійність є однією зі складових авторитету. Якщо дорослий має знання в певній галузі, то для підлітка він буде авторитетом, але, знову ж таки, тільки якщо ця галузь є для нього значимою.
Але є ще друга складова - підтримка. Можна не розбиратися в суті питання, але підтримувати підлітка в його інтересах, заохочувати до спроб і допомагати пережити невдачі.
А третьою складовою є встановлення границь. Тобто прийняття тих рішень, яких підліток ще прийняти не може, дрпомога в розруленні скрутних ситуацій, встановлення правил і відстеження їх дотримання доти, доки у підлітка не виникає бажання і здатність взяти відповідальність на себе, встановити свої правила.

Власне, відповідальність це і є дорослішання. І її неможливо доручити взяти, кожний бере на себе сам, стільки, скільки може, коли буде готовий.