«Лякає не те, що ми – дорослі, а що дорослі – це ми»
Дивні відчуття виникають, коли дитина дорослішає.
Ти досі пам’ятаєш власні підліткові халепи: прагнення бути одним зі «своїх» і водночас – не таким як усі, бажання привернути до себе увагу і разом з тим острах цієї уваги, неосяжну невпевненість в собі і таку ж неосяжну зухвалість, драматизм, нігілізм і неперервне фонове відчуття «мене ніхто не розуміє». Ще досі не всі набуті в той час комплекси подолані, ще відгукуються раз по раз дитячі травми, як старі рани на зміну погоди. І досі згадуєш як твої батьки не розуміли ту музику, яку ти слухаєш, той прикид, який вдягаєш, чи тих друзів, до яких тебе вабить…
Але озирнись – ось підростають твої діти і це вже ти не можеш вкласти в голові їхні інтереси. І в якусь мить з твоїх власних вуст злітає фраза (у кожного своя, залежно від сімейного фольклору), слово в слово, яку колись постійно чув від батьків і яка так бісила… І ось, ти сам її промовляєш. Коли це сталося? Як ти встиг так непомітно перекинутись на той бік барикад? Де та мить, коли конфлікт батьків і дітей зсувається на одне покоління вперед?
Батьки, виховуючи дітей, передають їм повний комплект установок, за якими живуть: тут і власний досвід, і досвід отриманий від їхніх батьків, і соціальні норми, і лайфхаки, і якісь забобони. Спершу діти мають високий кредит довіри до своїх батьків і приймають усе, що ті пропонують.
Але підлітковий вік цінний саме тим, що людина отримує внутрішнє право в усьому сумніватися, ніщо не приймати на віру, бунтувати проти встановлених норм, перевіряючи їх на міцність. Так відсівають зерна від полови.
У кожної людини є як цінний досвід, так і абсолютно неконструктивні погляди. І загострення конфлікту батьків і дітей виникає тоді, коли дитина, у своїй хаотичній боротьбі з нав’язуваними правилами, раптом втрапляє у слабке місце батьків, у ту частину світогляду, яку складно обґрунтувати, пояснити, лишається тільки «треба так робити, тому що так треба!». Саме те питання, над яким батькам стало ліньки думати, де замість власної думки – чиясь цитата. Бо коли людина спирається на власний досвід чи міркування, то може пояснювати не дратуючись, не підвищуючи голосу, шукаючи нові й нові аргументи. Але визнати це – означає знову почати сумніватися і шукати. На жаль з віком люди можуть втратити цю здатність.
Якщо подивитись на ситуацію зі сторони, то одна людина (підліток) в доступній їй формі (часто, по-хамськи, але вже як може), показує іншим (батькам), певну недосконалість життєвої позиції. За це можна подякувати, і шукати більш адекватний погляд. Але батьки зазвичай обурюються формі, не помічаючи суті, бо якщо визнати проблему, її доведеться якось вирішувати, а не хочеться…
У своєму розвитку кожна людина проходить різні етапи: є час вивчати правила гри, час грати за правилами, потім – спроби порушувати правила і досліджувати наслідки, згодом приходить переосмислення, а відтак – встановлення власних правил. І кожний з цих етапів цінний та важливий.
Все те, що ти піддавав сумніву в підлітковому віці, згодом маєш перевірити досвідом, вибудувати власний світогляд, зазвичай більш відповідний сучасним умовам. Так суспільство розвивається. З покоління в покоління взаємодія між людьми ускладнюється, урізноманітнюється і правила життя минулих поколінь потребують перегляду.
І так було завжди. У багатьох народів є міфи, в яких нові боги воюють зі старими: у греків – боги Олімпу долають титанів, у скандинавів – аси воюють з ванами, у індусів – асури з девами.
І так має бути завжди. Навіть еволюція на окремих особинах експериментує, виникають мутації, порушення в хромосомах, вроджені вади, але частина мутацій виявляється сприятливою і зрештою передається спадково, стає ознакою виду.
Підлітковий вік спричиняє такі собі «мутації» в поведінці, частина з них згодом відпаде, але дещиця виявиться більш конструктивною за досвід батьків і, зрештою, буде передана з вихованням наступному поколінню.
Тож, підліткам просто необхідно випробовувати власні сили і межі допустимого, бо це є джерелом розвитку. А чим довше батьки збережуть звичку дивитись на світ під різними кутами, впускати нове, відмовлятись від шаблонів, тим приємнішими будуть їхні взаємини з дітьми.
Якщо вам цікаво детальніше розібратись в задачах підліткового віку, щоб гармонійно вибудувати спілкування - 25 березня 2017 року запрошуємо на семінар БеркоШко про підлітків.
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар