Валя: Хочу запропонувати вам до обговорення тему про часи, коли відбувається багато змін. Життя людей, міст, країн і всієї планети Земля проходить так, що якийсь час все більш-менш однаково, потім в якийсь момент все змінюється, потім знову якийсь час однаково, потім знову міняється. Є такі періоди швидких змін, коли багато всього відбувається. Є періоди стабільності.
Коли дитинка тільки народжується - у її житті дуже багато змін. То вона навчається посміхатися, то навчається їсти. Під кінець першого року життя дитинка починає ходити. Потім у неї дитинство, десь з двох років до п’яти, приблизно однакове - вона грається, їсть, спить вдень, спить вночі. Виростає потрошку, але спосіб життя не змінюється.
Десь у 5-6 років дитинка починає багато спілкуватися з іншими дітьми. У неї з’являються перші друзі. До цього їй, переважно, були потрібні тільки батьки. А тоді дитина починає ходити в садочок, йде в школу - там з’являються друзі і спілкування. І потім теж - якийсь час, 3-4 роки початкової школи все більш-менш однаково. Дітки ходять в школу, роблять вдома уроки, граються з друзями, їдять, сплять тощо.
Потім знову розпочинається якийсь дивний час, коли все починає змінюватися. Доки дітки маленькі, з ними складно говорити про те, як вони відчувають ці зміни. Але зараз ви на початку якогось нового періоду свого життя. Ваша середня школа буде відрізнятися від молодшої школи. І ви ще не знаєте як. Мені хотілося б, щоб ви спробували розказати, як ви зараз себе відчуваєте. Можливо відчуваєте якісь зміни?
Тома: Я відчуваю.
Валя: А розкажи!
Тома: У мене таке відчуття, що я стала більш розумна і більш дурненька…
Валя: Це як одночасно може бути?
Клим: Розумна в одному плані, а дурненька в іншому?
Тома: Мені дуже часто хочеться говорити такі слова, які не дуже хороші.
Валя: А чому хочеться?
Тома: Не знаю…
Федько: Використовувати їх починаєш! У мене це почалося рік тому...
Валя: А в когось ще таке є?
Всі: У мене! У мене!
Маша: Я згадала, як я розповідала своїй вчительці по верховій їзді, що я нікого не хочу розмовляти поганими словами і ніколи нікого поганими словами не називаю, а тепер у мене навпаки - я дуже хочу когось так називати.
Валя: Цікаво…
Федько: Я почав теж такі слова проговорювати, але рік тому. Раніше цих слів не використовував, а зараз ними ніби підтримується розмова і це так дивно! Я просто це помітив буквально пару тижнів тому.
Валя: Мабуть в цих словах щось таке є, чого немає в інших словах…
Федько: Може того, що вони дорослі?
Валя: Може тому, що вони заборонені?
Федько: От блін...
Тома: Коли був Діма, всі його часто перекривлювали. Він часто казав “круто” і всі теж казали “круто”, а тепер…
Федько: Круто, от блін!
Тома: А ще коли я була в 1-4 класах, я думала, що ніколи не буду казати “блін“... А тепер мама мені щось каже, а я така: “Блііііін!”
Федько: А тепер це нормально!
Варя: Я зав’язувала стрічку, а мама її тримала, щоб вона не розповзалася. Вона собою цю стрічку затуляла і я сказала “Мне ни черта не видно!”, а мама сказала - “Станеш дорослою, будеш так казати!”. А тепер вона на це ніяк не реагує. Хоч я це дуже часто повторюю.
Валя: Тобто батьки теж якось відчувають, що з вами щось починає відбуватися…
Варя: І ще дуже часто повторюю слово “блін”.
Федько: От блін!
Валя: Ясно. Ще може бути річ у тому, що люди, коли спілкуються між собою, потихеньку перебирають слова і звички один одного. Ви один від одного трошки заражаєтеся цими словами.
Маша: Я у мами і у тата… Я у тата навчилася казати “блін”.
Федько: Бл***…
Валя: Так, стоп :) давайте ми зараз не будемо… Друзі, я не сумніваюся, що ви знаєте багато різних слів. Я навіть не буду питати, яких саме. Мені скоріш цікаво зрозуміти, чому їх хочеться говорити.
Клим: Якщо я знаходжуся в колі менших за себе, то я не говорю поганих слів, а якщо з однолітками…
Юля: У мене теж саме. Я з молодшим братиком не кажу такого…
Валя: Я думаю, що не лише з молодшими. А ще, приклад, з бабусями і дідусями.
Федько: Дааа! Оце дааа!
Валя: Є певне коло людей, з якими це не допускається. Отакі погані слова ще називають “ненормативна лексика”. В школі, наприклад, недопустимо використовувати такі слова, або в музеї, чи в театрі.
Федько: А на вулиці?
Валя: Річ у тім, що всі ці слова, які заборонені - вони дуже потужні. Вони якісь дуже сильні. Тому так тягне їх промовляти. Вони дуже сильну емоцію передають. Наприклад, коли мужики на будівництві працюють і один іншому випадково кине на ногу цеглину, то не може сказати “Ой! Що ж ти не дивишся, куди ти кидаєш цеглину на ногу своєму товаришу?!” - він каже “........”.
Федько: Пі, пі пі пі піііі!
Валя: Тому що дуже емоційно переживає, що йому на ногу впала цеглина. Насправді, ненормативну лексику люди використовують у двох випадках. Коли дуже сильна емоція. Або негативна, або позитивна. Щирий захват, наприклад, або злість.
Але якщо ви знаходитеся у просторі, де принято поводити себе більш стримано, де є певні правила поведінки, ввічливість - тоді дуже легко стримуватися від таких слів.
Мені здається, що у дітей і підлітків є потреба у таких словах, бо так складається враження, що ти більш дорослий. Бо маленькі діти такого не використовують.
Федько: Коли тобі 7-8 років, і ти чуєш як хтось говорить такі слова, то вони тобі наче не запам’ятовуються, ти їх наче не використовуєш. Але вони відкладаються до цього віку. І тепер ти можеш їх за всі ті роки їх висказати.
Валя: Накопичилося…
Клим: Я раніше теж сидів десь і пошепки це все говорив. Просто так!
Валя: Ок, це один з моментів. Але у вас у всіх також починаються зміни в тілі. Ви всі ростете. У вас виростають руки, ноги…
Спочатку в людини виростає скелет, потім наростають м’язи, а лише по тому - внутрішні органи. У підлітковому віці буває складно, тому що руки-ноги виросли, ви ще не звикли ними користуватися, тому так часто буває, що то чашку зачепиш зі стола, то не впишешся у двері.
Антон: Тобто вони занадто довгі для нас?
Валя: Ні, просто ви ще не звикли. Ви звикли відчувати себе трошки меншими в просторі. Олеся каже, що “Беркошколярі мене вже майже перегнали за зростом”.
Федько: А я вже перегнав!
Валя: Ви ж раніше такими не були. Ви були меншими. А зараз це змінюється. І навчитися керувати своїм тілом, яке збільшилося в розмірах - для цього потрібен якийсь час. З одного боку ви, начебто, ним керуєте, але з іншого боку - ще не досконало. Тому зараз вам дуже важливо мати якісь фізичні навантаження або танці. Можна їздити на велику, лазити по деревах, гратися активно. Дуже добре, що ви все це робите, я вважаю, що вам це на користь.
А ще такі моменти, коли може у когось носом кров піти, може паморочитися в голові, може боліти серце…
Клим: Валя, коли ти будеш перевіряти зошити, на останню сторінку ніколи не заглядай… так кровіща
Валя: Так, таке може відбуватися. І треба бути уважними до себе. І якщо відчуваєте, що паморочиться в голові або щось таке, то будьте обережні.
Починають відбуватися ще якісь інші зміни. Може для того ще кілька років знадобиться…
Федько: ...і з віруванням теж
Валя: Що? Я не почула…
Федько: Я наведу приклад Діда Мороза…
Валя: Ну наведи.
Федько: Зараз для мене Дід Мороз не такий чарівний, як був в дитинстві. Тобто, я … розчарувався. Молодший братик вірить в Діда Мороза, а я вже частково не вірю в нього. І це дуже важко!
Клим: От я зараз дивлюся на цю дошку і мені здається, що вона завжди у нас така була. А коли спускаюся вниз - не можу повірити, що у нас була така маленька дошка, як там у малючків.
Антон: А я колись був там, де був маленьким і там зараз все таке маленьке...
Валя: Це дуже цікаво ти помітив, є навіть такий вислів: коли дерева були великими.
Але це ще не все. Це ще не всі зміни. Ви в чомусь розчаровуєтеся, у що вірили в дитинстві. Ще майже у всіх підлітків буває період, коли вони починають дуже сильно грубіянити. Якось різко відповідати.
Федько: Це у Іванки зараз...
Валя: О, у Іванки це помітно! Вона навіть коментарі в фейсбуці пише такі, ух.
Коли хочеться це робити,добре встигнути подумати - а чи я справді хочу оцій людині так грубо відповідати? Часто ж грубіянять людям близьким: батькам, друзям. Ось цей момент з грубіянством, треба зрозуміти в чому він полягає. Або в тому, що ваша думка дуже відрізняється від думки іншої людини, проте завжди можна про це сказати так, щоб стосунки не зіпсувалися. Бо батьки - найближчі вам люди, вони вас багато в чому підтримують і псувати з ними стосунки не хочеться. Дуже класно спробувати знайти такий варіант, коли ви, з одного боку, можете відстоювати своє, наполягати на чомусь, переконувати, але і не псувати з ними стосунків.
Юля: Раніше моя молодша сестричка була маленька і тихенька, а тепер в мене просто вуха відвалюються…
Валя: У неї мабуть тех перехіжний вік: від дитинства до більш дорослого дитинства. Ви ж теж не перший раз змінюєтеся. До того ж, молодші братики і сестрички дуже часто від старших навчаються.
Клим: Я раніше дуже боявся маму. Вона була така страшна. А тепер якось не дуже…
Валя: Ви дуже швидко виростете. Вам зараз по 10-11 років. А в 16-17 років люди вже можуть поїхати з дому і не жити з батьками. У вас лишилося років 6, коли ви ще живете з батьками. Потім ви отримаєте паспорт і можете робити, що хочете. Хтось може поїхати в інше місто, вступивши в університет. І вже не будете дітьми. Від того, як ви проживете найближчі 5-6-7 років, залежить те, які у вас стосунки залишаться з батьками на все життя. Це можуть бути хороші взаємини, коли ви будете часто приїжджати в гості один до одного, спілкуватися, будете ділитися якимись своїми радостями, вони будуть радіти за вас, або з якимись труднощами приїжджати по пораду. А є такі діти, які полишають своїх батьків, їдуть і більше не спілкуються. Тому від того, як ви проживете зараз цей вік залежить, будуть ваші батьки вашими друзями в житті чи ні.
Насправді, з батьками дуже цікаво мати справу. Ми дуже часто схожі на своїх батьків. А в чомусь будемо дуже відрізнятися. Як ми відрізняємося від своїх батьків, так ви відрізнятиметеся від нас. Але щось у нас завжди буде спільне. Щось, що нас об’єднує. Те, чим ми близькі і рідні. Прикольно з батьками якось так будувати стосунки, щоб вони були приємними. І вам, і їм.
Які ще зміни відчуваєте?
Варя: Ростуть груди…
Тома: А в мене нічого не росте! Я один раз злякалася, що я не народжу тоді дітей…
Валя: Ти знаєш, це буває дуже розтягнуто в часі, у когось дуже рано починається, у когось пізно. Але не хвилюйся, років до 18 все буде на місці. Ще є час. Цього не можна пришвидшити чи зупинити. Так само як, наприклад, вуса у хлопців...
Федько: В мене вже починають!
Валя: Ще залежить від кольору волосся. Наприклад, Федько темний - у нього це буде швидше помітно, Клим світлий, у нього буде пізніше. У всіх чоловіків по різному. У когось росте така велика борода, якщо ви бачили - як у Макса, а буває майже не росте. Всі дуже різні. Не треба себе порівнювати з іншими. У вас все дуже відрізнятиметься.
Потім буде ще один цікавий перехід. У хлопців почне змінюватися голос. Зазвичай це відбувається різко. Хлопчики йдуть на літні канікули з одним голосом, а повертаються з іншим. Ви не хвилюйтеся, все буде відбуватися з різною швидкістю, але всі все встигнуть. У когось щось відбудеться в 10 років, а в когось у 18 - це нормально. Просто це дійсно дуже дивний період. Треба звикнути.
А ще в цей період дуже часто люди починають закохуватися. Хтось починає і раніше. Я пам’ятаю, вперше закохалася ще в дитячому садочку.
Федько: У мене теж таке було! Я думав, що закохування - це просто дружба. От ти дружиш з цією, дружиш з цим, дружиш з цим, а ось ця дружба просто називається “закохування”. І все.
Валя: А як ти зараз думаєш?
Федько: Не знаю…
Клим: Майже нічого не змінилося!
Маша: Я теж в дитячому садочку закохалася у хлопчика, тому що там ніхто зі мною не грався і лише він мені увагу приділяв.
Валя: Мій досвід такий, що коли закохуєшся, то ця людина для тебе стає настільки особливою, що тобі навіть просто бути поруч прикольно. Просто сидіти поруч за партою. Навіть можна не розмовляти. Якщо вдається розмовляти - це взагалі класно.
Федько: В мене такого немає…
Валя: Воно може й не бути зараз. Може бути потім. Може не бути ще дуже довгий час. Бувають такі люди, які взагалі не закохуються жодного разу в житті. Але мені здається, що це дуже приємне переживання. Якщо ти можеш закохатися і це пережити - це чудово. Просто коли у цей вік, коли всі ці зміни відбуваються - то перестаєш вірити в Діда Мороза, то груди ростуть, то голос змінюється а тут ще закоханість! Воно взагалі зносить дах, перестаєш спати, не хочеться їсти, все не радує, все не так, не можеш собі місця в цьому світі знайти. Якийсь такий дуже дивний стан.
Варя: У мене навпаки: я хочу спати, я хочу їсти…
Валя: То насолоджуйся: їж, спи :)
В цей час, може трохи пізніше, у підлітків може з’являтися бажання виглядати зовні якось не так, як інші, або не так, як раніше. Дехто проколює собі дірки в вухах, фарбує волосся в різні кольори, носить якийсь дивний одяг, відрощує волосся, або навпаки - стрижеться наголо, або вибриває ірокез, чи вдягає драні джинси…
Федько: В мене є драні джинси - я їх не хочу зашивати!
Валя: Зараз ви просто ходите в одязі, який вам зручний, а потім може з’явитись бажання показати своїм одягом, що ти якийсь не такий, як інші.
Варя: В мене таке якраз зараз. Мама хоче, щоб я була фотомоделлю. Чи щось типу. А я не хочу. Я хочу носити штани, бо це прикольно, це мене виділяє серед інших.
У підлітковому віці часто виникає бажання робити щось всупереч. Всі кажуть робити так, а хочеться робити інакше.
Федько: У мене так.
Варя: Ось у мене таке було. Я коли катаюся на роликах, у мене ж тренування, і там треба їхати в посадці, а я не можу, в мене спина болить. Мені кажуть - їдь в посадці, а я така - нііі, зараз я взагалі візьму і розпрямлюся!
Валя: Якщо ви будете дуже сильно протестувати щодо якихось речей, ви ніколи не досягнете там якогось результату. Якщо сказати, що треба робити домашку, а ви просто перестанете її робити, то ви не зможете навчатися, не зможете здати атестацію і наша БеркоШко на цьому закінчиьься. Але є багато речей, проти яких можна виступати проти, але так, що б це не руйнувало вашого життя.
Маша: А те, що дуже-дуже хочеться канікул, це теж підліткве?
Валя: Ой, мені теж хочеться канікул, чесно :)
Тома: А пов’язане з підлітковим віком те, що цей рік якось дуже швидко пролетів?
Федько: Я пам’ятаю, що я був в 4-му класі!
Валя: Насправді, друзі, я вам розкрию такий секрет: чим далі, тим швидше час збігає. Є єдиний запобіжник: якщо ваше життя дуже насичене яскравими подіями і переживаннями, то вам цей час здається довшим. От наприклад ці 2 тижні, що я подорожувала, то у вас це було 2 тижні, а для мене, за відчуттями, минуло півроку. Бо я дуже багато місць побачила. Чим насиченіше ви щось проживаєте - тим довшими здаються ці періоди.
Якщо ви прожили весну, і нічого, жодного яскравого спогаду у вас з неї не лишилося, то ви її не запам’ятаєте. Пройде якийсь час, і ви вже не згадаєте, що робили навесні.
Федько: А що робити з цією проблемою? З закохуванням?
Валя: А чому проблемою? Ти ж кажеш, що ти цього не відчував…
Федько: Просто знаєш.. Це дуже лякає! Це просто страшно! От мені страшно зараз переходити в доросле життя!
Валя: А чого ти боїшся?
Федько: Я так багато ще не зробив в дитинстві…
Валя: Так роби зараз! У тебе ще є час!
Федько: Я боюся, що не встигну…
Валя: А що ти хочеш встигнути? Насправді ж, дуже багато речей можна потім робити і в дорослому житті.
Федько: Але зловити Діда Мороза не вийде..
Валя: Нічого, зато потім можна стати Дідом Морозом для когось. І робити приємності комусь. Доросле життя, друзі, має великі переваги. Чим більш дорослими ви стаєте, чим більше ви за себе вирішуєте, що ви хочете робити.
Наприклад, в дитинстві ви можете подорожувати тільки туди, куди їдуть ваші батьки, якщо вони вас з собою беруть. А коли ви дорослі - куди захотіли, туди й поїхали.
Федько: А я хочу в Грузію!
Клим: А я в Америку!
Тома: Я теж!
Валя: Це прикольно! Є дуже багато варіантів, куди поїхати. Можна ж поїхати на навчання. Можна поїхати після школи, наприклад, на пів року, в іншу країну і вчити мову.
Маша: А мама мене недавно питала чи хочу я кудись на цілий рік поїхати…
Валя: Мені здається, що вам це було б цікаво, трошечки пізніше, десь в кінці школи, в 9-му, в 10-му класі, поїхати в іншу країну повчитися.
Федько: Да! Поїхати, повчитися, потім приїхати, а тут вже всі такі дорослі ходять...
Тома: В нас немає закордонного паспорта, а він дуже дорого коштує, тому ми нікуди не їздимо в інші країни...
Валя: Сам паспорт може й не дуже дорого коштує, але на саму поїздку потрібні гроші. Але коли в людини дуже сильне бажання є, то вона знаходить можливості. На навчання є гранти. Можна попроситися в якусь організацію, в міжнароджу школу. Навчатися, спілкуватися з людьми з різних країн і потім повернутись зовсім іншою людиною. Дуже часто талановитих дітей запрошують навчатися за кордоном. Чому ми так хочемо, щоб ви гарно вчилися? Бо це відкриє для вас якісь можливості, яких ви зараз не маєте. Так ви можете відкрити для себе світ. І дуже цікаво прожити життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар