Всі так чи інакше стикаються з обманом. По різні боки. Часом хтось обманює вас, часом ви чуєте, що хтось когось обманює, а буває й так, що самим доводиться казати неправду.
Обговорюємо з дітьми які у них були ситуації пов’язані з обманом, брехнею, самі неприємні. То товариш обманув, а потім дізнався правду і це було неприємно. То самому доводиться казати неправду і хвилюватись через це.
При тому всьому, що всі розуміють, що брехня то якось недобре, таке все рівно часом трапляється. Намагаємось зрозуміти причини, які змушують брехати. Найбільш часто трапляються такі:
- Шкода образити людину
- Лякає покарання
- Соромно
- Щоб не втратити дружбу
Навіть якщо той, кого обманюєш, ніколи не дізнається правду, самому доведеться жити з брехнею всередині, а це неприємно.
Питаю, як почуваються діти, коли їх хтось обманює. Кажуть, стає сумно. Ще перепитуєш «Точно-точно?» - може він виправиться. Сумно що ти правди не знаєш, і що людина, який довіряєш, тобі правди не говорить.
Цікаво, а що таке довіра?
Юля: Довіра – це коли комусь говориш таємниці, яких не говорив іншим.
Федько: Довіра – це коли покладаєшся на людину, впевнений в ній, що вона може допомогти. А коли не допомагає від цього сумно. Особливо коли хтось чужий допоможе, а близька людина – ні.
Варя: Довіра – це коли ти знаєш, що людина не підведе, не відмовиться від дружби з тобою.
Тобто виходить, що довіра якось пов’язана з таємницями і допомогою.
Щодо таємниць, то якщо справді хочеш зберегти таємницю - не розказуй нікому. А коли вже комусь розказав, завжди є ризик, що та людина теж розкаже комусь. Бо ти не можеш вплинути на іншу людину.
А про допомогу, то цікаво як народжується така довіра? Не з першої же зустрічі.
Справді, тільки тоді, коли людина вже тобі допомагала. Поступово звикаєш до цього. І починаєш покладатися. А в якийсь момент звертаєшся по допомогу і людина не допомагає. І вже все – тепер йому не можна довіряти…
Хтось обурюється - але якщо людина не може? А справді, у когось можуть бути причини. Тобто покладатись можна лише на себе, а інших просити про допомогу. Але водночас пам’ятати, що в них можуть бути якісь причини не допомогти. Не тому, що тебе зневажають, а просто якісь причини яких ти не знаєш. Зазвичай люди не втрачають довіри, якщо знають причини відмови. Втім, якщо тобі причини невідомі, це не означає, що її немає. Людина часом обманює тоді, коли не може пояснити причини відмови, то навіщо її змушувати до цього?
Взагалі, коли в тебе немає багато очікувань від людини, то якщо вона щось все таки зробить для тебе, то це приємно, а як ні – то й не сильно засмутишся. Коли очікуєш і людина робить це – то наче так і треба, а як не робить – то засмутишся чи образишся. А коли не чекаєш і раптом людина перевершує твої сподівання – це дуже приємно.
Часто люди брешуть одне одному, щоб не зіпсувати стосунки. Коли один одному зробить якусь шкоду, навіть випадково, не подумавши. Наприклад, один друг взяв іграшку іншого і випадково зламав. Ненавмисно, точніше як, крутив-то він навмисно, але не думав, що зламає. Але думає, що коли друг дізнається, що він зламав його іграшку, образиться, не захоче далі дружити. І тоді каже – ні це не я зробив, вона вже така і була.
Але брехня завжди псує стосунки в будь-якому разі. Навіть якщо друг не дізнається правди, то той хто зламав іграшку, все рівно пам’ятатиме і те, що він зламав, і те, що він друга обманув. Від цього йому буде завжди трохи неприємно всередині.
Втім, неправда буває різна.
Є справжнісінька брехня, обман коли одна людина каже неправду іншій, щоб собі мати якусь вигоду. Наприклад, коли обважують на базарі, чи видурюють гроші, нечесно грають в ігри тощо.
Буває той обман, щоб не зіпсувати стосунки чи щоб не образити. Зрештою людина може навіть вибачить потім, але стосунки все рівно стануть гірші. Тому якщо все таки можливо, треба набратись сміливості і казати правду. Якщо пообіцяв щось, але не можеш виконати домовленість, треба вчасно про це повідомити.
Схоже на обман буває коли комусь готують сюрприз. Ось він питає: «Про що ви там шепочетесь?». А йому відповідають: «Та ні про що». Це ж наче неправда, але в цьому немає злого наміру. В такому разі можна людині якось показати, що ви просто не можете зараз про це говорити, але насправді добре ставитесь до неї.
А ще бувають просто вигадки. Як у Пеппі Довгої Панчохи чи барона Мюнхгаузена. Чи коли письменник вигадує якусь історію, якої в житті не було. Вигадка це теж не правда, але й не обман, не брехня.
Або коли хтось розказує про себе історію, про свої пригоди, мандрівки, але трохи прикрашає історію. Хочеться прикрасити тоді, коли здається, що прожив не надто яскраво, тобто пригод могло бути більше чи вони могли бути цікавіші. А життя прикольно проживати так, щоб справжні історії були такими, щоб їх навіть не треба було прикрашати. Якщо щось прикрашаєте, отже хочеться таких пригод, то спробуйте собі це влаштувати :)
Валентина Мержиєвська
Немає коментарів:
Дописати коментар