Якщо математик, то Сашко :)

У БеркоШко нові люди. Коли хтось приходить сам і пропонує щось викладати - неможливо встояти :) Так з'явився новий математик - Сашко Лихенко. Провів одне заняття і начебто вирішив залишитись. Що ж, подивимось, що з того вийде ;)
Ось його відгук після першого дня:

Ну, і значить що – ми захопили три корпуси і висіяли наші гриби. 

Ну, і там — радість праці, почуття ліктя,

сам знаєш — це п’янке відчуття трудових звершень.

А головне — всіх пре! Всіх пре і без грибів!

Сергій Жадан

Хочу поділитися першими враженнями від школи. Вони вийшли якимись аж занадто позитивними, усе не може бути настільки гарно, як я описую, тож обіцяю за місяць жорстко розкритикувати цю вашу БеркоШколу для контрасту :)

Насамперед хочеться пуститися в перелік особистих якостей окремих беркошколят та спільноти в цілому, як у якісь анкеті на працевлаштування: ініціативність, затність зацікавлюватися, брати справу в свої руки, працювати в команді, креативити, внутрішня вмотивованість, знання матчастини, усебічна розвиненість... але це мало про що говорить насправді. Тому порозповідаю випадки.

Коли я читав чергову придуману задачку, то малеча схоплювала, до чого я хилю, і ставила запитання до задачі ще раніше, ніж я його зачитував. Наприклад, для однієї задачки я згадав дискусію про існування Діда Мороза, яка зав’язалася днем раніше за обідом, та спитався, скільки дітей на планеті й скільки триває новорічна ніч. А вони вже самі стали допитуватися, скільки дітей за годину і за секунду встигне відвідати Санта, що йому потрібні у помічники ще зграя несправжніх дідоморозів, і якщо він їх має, то скільки їх і яка імовірність натрапити на справжнього? 

Про кількість дітей було окреме обговорення. Багато хто знав, що на землі 7 мільярдів людей, але, скільки з них - діти, було не очевидним. Спочатку запанувала думка, що дітей більше половини, але далі пішла нечітка логіка, що для дитини треба мінімум двоє дорослих, а в декого немає дітей, а в декого діти вже не діти, а отже дітей має бути менше половини. Зійшлися на тому, що всього має бути десь третина, тобто дещо більше двох мільярдів. Я до того підгледів в інтернеті, що в 2000 році їх було 1.8 млрд., тобто колективний розум майже влучив. Да, їм пощастило, але їхня здогадка виявилася ближчою до правди, ніж, наприклад, моя. Я спочатку був подумав, що дітей десь всього десь півмільярда.

Федько поміж мовного флуду видавав часом здраві ідеї по задачках, при чому ідеї справді допомагали іншим, але сам записував роз’вязок і обчислював геть неохоче. Чесно визнав, що ліньки. Треба йому якось розповісти, що різниця між намотуванням скотчу на олівець і наукою як раз і полягає у робінні нотаток. І нарити десь прикладів, а ще краще — науковців.

Взагалі, ця їхня співпраця вражає, хоча і насторожує. Це дуже прикольно спостерігати, як половина навчання відбувається у тебе перед носом, а половина — за спиною :) Схоже, що учні знають сильні й слабкі сторони одне одного і спішать проявити себе у тому що знають найкраще, користаючись при цьому плодами праці інших у решті активностей. Це дуже круто, особливо якщо група зданта буде розбивати між собою і складніші задачі. Утім більшість справ потребують певної автономності дій. Між іншим, Тома і Варя працювали досить автономно.

Після заняття Клим скомбінував умови розглянутих задач і склав із них нову задачку. Щоправда в ній не було запитання і схожа вона була більше на якесь хоку:

"Ти спав і 5 ковбас з’їв

за 8 год, закачав 6 мультиків, 

а Дід Мороз подарував

тобі подарунок".

Спочатку я сприйняв відсутність питання як ваду, але потім я сприйняв її як жест, як апеляцію Клима до моєї допитливості та здатності самому поставити запитання до цікавого набору даних або життєвої ситуації. А яке б ви поставили запитання до цих даних?

Часто я не знаю, що краще: забезпечувати тишу, чи можливість вільно спілкуватися. Ясно, що тут і немає загальної відповіді. Власне, балансуванням між хаосом і порядком живі організми і "заробляють на життя". Чим я і займатимуся :)

Сашко Лихенко