Цукор і крохмаль

Обговорювали живлення тварин, людини, рослин. Чому дітям хочеться їсти цукерки. Вони швидко витрачають енергію, тому її треба швидко поновлювати, а найшвидший спосіб – підкинути одразу цукру, який швидко розчиняється і надходить в кров.

Той цукор, який ми звикли вживати в їжу називають сахароза. Поживні речовини, які утворюються в рослин під час фотосинтезу – також цукор, тільки інший – глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (фруктовий цукор).

Коли ми його з’їдаємо цукор (цукрозу), в шлунку він розпадається на фруктозу і глюкозу. Саме глюкоза дає найбільше енергії для життя. Іноді під час хвороби або отруєння людині для підтримання сил вводять глюкозу крапельницею.

Проводимо дослід - плавимо цукор на свічці - утворюється карамель.

Є ще інші види цукрів, є такі, що навіть не всі солодкі – галактоза, мальтоза (солодовий цукор), лактоза (молочний цукор) та інші.

Цукор (цукрозу) виготовляють з рослин:

- цукрового буряка (Україна);

- цукрової тростини (найбільше в світі – Америка, Індія);

- цукрового клену (з кленового сиропу – Канада);

- кокосової пальми (пальмовий цукор називають ягре - Індія, Шрі-Ланка);

- сорго (Китай).

А ще кажуть, що цукор викликає залежність, як цигарки, наркотики. Звучить мрачненько, але цілком може бути. Солодкоїжкам складно відмовитись від солодощів.

А що ж таке крохмаль? Під час фотосинтезу в листочках рослин утворюється цукор (глюкоза), частину його рослина споживає і отримує енергію життя, а решта – перетворюється на крохмаль. Так рослина створює собі запас поживних речовин. Крохмаль зазвичай накопичується в бульбах, плодах, насінні. Тваринки також накопичують поживні речовини. Частина енергії, яка надходить з їжею, одразу споживається, а надлишок – зберігається на скрутні часи у жировому прошарку. Так перед сплячкою тварини нагулюються собі побільше жирку, щоб пережити зиму.

Отже, крохмаль – це такий собі «жир рослин».

Зазвичай крохмаль виготовляють з:

- картоплі

- кукурудзи

- рису.

Пропоную дітям дві баночки з крохмалем: одна з картопляним, інша – з кукурудзяним. Пропоную дослідити його за допомогою власних органів чуттів: на зір, дотик, нюх, смак. 

Спробувати визначити який з чого. Звісно, визначити не змогли, бо єдина відмінність, яку змогли знайти без допоміжних засобів – відмінність кольору. 

Картопляний крохмаль дещо сіруватий, а кукурудзяний – білосніжний. Пробували на смак – не сподобалось, нюхали, але найбільш приємно було рипіти ним між пальців. Тома навіть повністю засунула руку в банку :)

Спробували розчинити крохмаль у холодній воді. Спершу здалося, що він розчинився до білої каламутної водички, але трохи постоявши, випав в осад. А ось у гарячій воді розчинився і загуснув. Обговорити технологію варіння киселику і клеєння шпалер.

Відтак проводимо класичний кольоровий експеримент. Крапаємо краплинку коричневого йоду на зріз картоплини – вона набуває темно сірого кольору. 

В усіх підручниках пишуть про фіолетовий, але на жовтій картоплині він виглядає сірим. Тоді розводимо крохмаль у колбочці з водою і крапаємо краплинку йоду туди. У колбі колір виходить чистий – темно-синій, фіолетовий.

Далі нагріваємо колбу з водно-крохмально-йодним розчином над свічкою. З часом він стає прозорим. А при охолодженні – знову фіолетовим.

Так виходить тому, що елементи крохмалю закручені у вигляді спіральок і молекули йоду «ховаються» всередину тих спіральок, і виглядають при цьому фіолетовими. Під час нагрівання пружинки «розкручуються» і фіолетовий колір втрачається. З охолодженням пружинки знову закручуються і колір відновлюється.

Валентина Мержиєвська