C. Lewis “The lion, the witch and the wardrobe”.
Раз на тиждень протягом року у нас відбувалися «нарніанські читання» - заняття з розвитку мовлення.
Однією з поставлених задач було - отримати досвід знайомства та взаємодії з живою, не рафінованою (як у підручнику) мовою. Також хотілося вдосконалити навички сприймання іншомовного тексту на слух.
Що ми робили:
- слухали й разом намагалися перекладати, хто що зрозумів;
- слухали й кожен окремо відповідав на тестові завдання (кілька тверджень на true/false);
- робили замальовки описів окремих персонажів і сцен (для цих занять у нас були окремі вручну зроблені книжечки-записнички).
Спочатку ми читали розділ за розділом поспіль, а потім я почала вибирати окремі фрагменти, де є діалоги чи швидка зміна подій.
- колекціонували слова, які сподобалися (робили до них малюночки);
- вчили нову лексику;
- шукали в тексті яскраві приклади граматики, яку діти вивчали на основних уроках англійської (question words, possessive case, present simple, present continues etc.).
Я помітила, що з цього року у дітей пробудився інтерес до граматики: Маруся під час переписування уривку тексту здивувалася, що з дієсловом opened «щось не те» (з дієсловами в минулому часі вона ще не мала справу).
Художня література дає можливість емоційно пережити певні мовні моменти, наприклад, коли Відьмарка вперше зустрічає Едмунда (людину), вона запитує «What are you?», замість «Who are you?». Діти сміялися, а потім ми обговорювали, в чому ж різниця і як правильно вживати ці вирази.
- смакували мовні особливості.
Оскільки в наявності ми мали три книжки – оригінал, та переклади російською та українською, тож мали змогу порівнювати. Наприклад українці запозичили назву східних солодощів – «рахат лукум», англійці ж, навпаки, помірковано охрестили їх як «Turkish Delight».
- підвищували загальну ерудицію (персонажі цієї книжки запозичені з різних міфологій, розбиралися, що таке англ. фут, хто такий герцог тощо);
- пробували себе в ролі перекладачів.
Було кілька вдалих занять, коли діти перекладали свій уривочок тексту розділу, потім я читала переклад всього розділу, а діти зачитували свої шматочки, таким чином, ми могли «подолати» разом цілий розділ за заняття.
- також дуже захопливим виявився досвід спроби віршованого перекладу.
Загалом, мені до душі є досвід вдумливого читання (обговорення нюансів розповіді, мотивів персонажів, можливих наслідків тих чи інших дій). По-перше, слідкувати за ходом думки людини, яка мислить ясно і глибоко (в даному випадку К.Льюіс), вже сприяє розвитку мислення. По-друге, «формат» читання – розділ в тиждень – привчає зв’язувати різні частини тексту в ціле. Заняття ми починали з того, що треба було вибрати з трьох дуже-дуже довгих речень (які мають стисло переказати зміст попереднього розділу) – одне «найбільш правдиве». Згодом, діти вчилися самі робити такі речення.
Що було складно і над чим треба попрацювати:
- робити окремі вправи на закріплення нової лексики;
- підбирати для кожного завдання належного рівня складності (не занадто легко, що аж нецікаво, і не занадто складно, що аж відбиває бажання щось робити)
Дивним чином те, що ми читали (хоча я не підгадувала), перегукувалося з життям – збирання «тривожних валізок» в очікуванні «військових дій» - з втечею героїв та «зборами місіс Бобрихи», яка зберігає спокій, навіть коли є небезпека і всі піддаються паніці.
Наш перший досвід віршованого перекладу про повернення Аслана та кінець зими – з першим по-весняному теплим днем у нас за віконечком :)
Додаткові бонуси :)
Катерина Окремова
Немає коментарів:
Дописати коментар