Змагання

В БеркоШко не надто багато змагальності. Зовсім немає оцінок, майже немає різних естафет, мало конкурсів. Тому питання змагальності не пропрацьовано. А прагнення учнів до змагань розкидані від Діминої жаги мірятись усім чим тільки можливо, до Машчиного неприйняття будь-яких форм змагальності. Але участь у змаганні – це одна з діяльностей, з якою ми частенько стикаємось в житті, і якої варто навчитись.

Форму змагання обрали доволі просту. Назвали – П’ятихвилинка. Є 5 активностей, які необхідно виконати за 1 хвилину кожну: відтискання від підлоги, табличка множення, прес, списування, присідання.

Фізичні вправи рахували на кількість. У списуванні – кількість розбірливо переписаних слів, а в табличці множення – кількість правильних відповідей, вписаних в роздруковані завдання.

1. В один тиждень змагаються усі учні як одна команда проти зовнішніх обставин. Тобто кожний викладається як може, але результати між собою не порівнюють.

2. Наступного тижня діти на дві команди, які змагаються між собою.

3. І наостанок вже кожний змагається сам за себе.

Перше змагання всієї команди було більше акцентоване не на порівнянні досягнутих результатів, а лише на намаганні викладатися на повну, не припиняти спроб протягом усього часу, докладати максимум зусиль. 

На другий раз діти розділились на 2 команди. Томи і Юлі в цей день не було і команди вийшли в такому складі: Маша, Іванка і Федько – перша команда, Клим, Діма і Василько – друга команда. 

Насправді, порівнювати команди по силі складно, бо Василькові в завданнях з письма рахували переписані літери і цифри, а не слова. Але для обговорення правил змагання це не принципово.

Перед кожним етапом я оголошувала правила виконання вправи, їх порушувати не можна. Але все, що не заборонене правилами – дозволено. Так, наприклад, Федько табличку множення писав не поспіль, а ті приклади, які найкраще пам’ятає, завдяки цьому набрав найбільше балів. 

Але були й інші моменти - Клим коли переписував слова пропустив пробіли і в цього вийшло одне довге слово. Цього разу зарахували по кількості слів, але на майбутнє – в правилах має бути зазначене, що слова мають бути написані окремо і, можливо, прописними літерами.

Ще виникали суто технічні особливості – у Клима і Діми техніка відтискання відчутно краща ніж у решти, даються взнаки спортивні тренування. Тож довелося визначати з якого рівня хилитань і провисань відтискання вже не може бути зараховане :) Для наступних змагань вирішили, що дівчата відтискатимуться з колін, щоб вийти з хлопцями на співмірні значення (сьогодні у Машки з Іванкою вийшло 16-18 відтискань, а Клим з Дімою вжарили по 49).

Ще на майбутнє – хвилина фізичних вправ тягнеться довго, а письмо і множення – пролітає надто швидко, тому наступного разу час на ці дві вправи варто подовжити до 3 хвилин, щоб знову ж таки результати були одного порядку.

По завершенні, власне, змагань, обговорюємо враження. Часом діти дають доволі цікаві відповіді.

- Навіщо взагалі змагатись?

- Це дозволяє дізнатись на що здатний, зрозуміти рівень своїх вмінь, дізнатись про себе щось нове.

- Як діяти у разі перемоги?

- Радіти!

- Справді, спершу тріумф. А потім, після того, як потішився?

- Ну, можна піти спілкуватись з фанатами :)

- А ще можна подякувати організаторам змагань і своїм супротивникам. Якби їх не було – не було б і перемоги.

- А у разі програшу?

- Можна привітати переможця, бо ця людина змогла докласти більше зусиль, або краще щось навчилась. 

А ще, подумати, чому він переміг, що він вміє таке, чого я не вмію. Тоді буде зрозуміло, що треба покращувати, щоб також перемогти.

Що ж, подивимось хто які висновки зробив і наступного разу дізнаємось результати особистого заліку :)

Валентина Мержиєвська