Під горіхом

Цього року ми робимо енциклопедію місцевих рослинок і тваринок. Принаймні, починаємо.

Спершу подивились різні книги, схожі за тематикою: шкільний визначник тварин, дитячі енциклопедії, нещодавнє придбання – Червону книжечку. Як вони побудовані, на що звертають увагу в статтях. Вирішили за 4 тижні оглянути кілька різних тем: дерева, осілі й перелітні птахи, дикі звірятка.

Домовляємось, які питання варто висвітлити в описі, намагаємось дотримуватись наукового стилю і плану викладення. Наприклад:

Дерева

·      Зображення (фото або малюнок) дерева

·      Зображення листя

·      Зображення цвіту і плодів

·      Які є види, його родичі серед дерев

·      Де росте, які умови любить

·      Використання людиною

·      Згадки у прислів’ях, приказках, зображеннях, піснях тощо

 Тварини

·      Зображення (фото або малюнок) тваринки, зовнішній опис

·      Її різні назви

·      До якого сімейства відноситься, її види

·      Де мешкає (територія проживання)

·      Спосіб життя (хатка, режим дня)

·      Чим харчується

·      Як розмножується

·      Згадки у прислів’ях, приказках, зображеннях, піснях тощо

Кожний обирає собі дерево, пташку, тваринку, яка росте в наші місцині. Вдома пише про неї статтю, вчимося звертати увагу на оформлення сторінок – відступи полів тощо. Фактично зараз вони вперше почали робити це самі, досі з оформленням робіт значною мірою допомагали дорослі.

Послухати всі доповіді ми не встигаємо, тому щоразу обираємо двох бажаючих, хто розказує про обрану істоту.

Окрім дослідження живого світу тренуємося доповідати, уважно слухати, задавати питання.

Розглядаємо статті усіх учасників, вирішуємо чи згодяться вони для енциклопедії, чи потрібно доопрацювати. Рішення приймають діти. В перший тиждень було багато зауважень до оформлення сторінок, але діти вирішили, що й так годиться. На що я порадила їм переглянути мультик «Так сойдет!», але оскаржувати рішення не стала, подивимось, чи зміниться ставлення впродовж роботи над енциклопедією.

Якщо ця перша частина заняття спрямована на пошук вже існуючої інформації, її викладення і впорядкування, то в другій частині завдання геть в іншому. Пробуємо спостерігати, дослухатись до відчуттів, пропускати крізь себе навколишній світ.

В перший тиждень, коли темою заняття були дерева, сіли під нашим горіхом і спробували на одній сторінці аркуша написати, що спадає на думку, коли дивишся на це дерево. А на звороті – як почуття виникають у тебе, коли ти споглядаєш його.

Поки діти писали, я подумала, що для них цей горіх – дерево-друг. Вони з ним вже давненько знайомі і тісно взаємодіють, у них багато спільних спогадів. Мабуть у багатьох в дитинстві також були друзі-дерева. У мене, скажімо, – липа поруч з бабусиною хатою. Дерево, на яке зручно вилізти і приємно сидіти на гілках, погойдуючись разом із ним на вітрі. Те, наскільки важливою була для мене та липа, я зрозуміла коли її спиляли – відчуття зовсім не матеріальної втрати.

Наступного тижня ми говорили про птахів. І на вулиці саме чутно було спів. Завдання було з одного боку аркуша написати все, що чують. Щоб легше зосереджуватись на сприйнятті слухом, заплющували очі, бо зоровий канал надзвичайно потужний і часто перекриває інші відчуття. З іншого боку аркуша писали тілесні відчуття – дотик, відчуття поверхонь, руху повітря, вібрацій тощо.

Коли зачитували, діти раділи співпадінням: «О, ти теж чула півня!». В когось відчуття доволі поверхневі, а хтось вже вміє відчувати більш тонко.

Спостереження за живим світом потребує уважності, зосередження на обраному об’єкті. Дуже приємно дивитись на дітей, коли вони вдумуються, вслухаються, вчуваються до чогось.  Є відчуття важливості цієї миті.

Спостережливість – основний інструмент пізнання зовнішнього світу, як рефлексія – пізнання світу внутрішнього. От і будемо тренувати обидва :)

Валентина Мержиєвська