Дорога до школи

Я таки надихнулась твором на тему "Дорога до школи" і запропонувала нашим написати про свою дорогу до школи. 

У всіх різні обставини. Для когось весь шлях займає пару хвилин, а для когось - більше години. Ось, що з цього вийшло (орфографічні помилки виправлено, стилістика збережена).

Діма:

Коли я вихожу з дому, мені задється, що я приїду до школи і дізнаюсь щось нове. Я сідаю в машину і мені подобається музика, яка лунає.

 І я відчуваю, що це не джип «Пежо», а супер Феррарі. Мені здається. Що я на «Гран-прі», а будтинки – це крісла для вболівальників. А військове училище – це піт-стоп. Нам міняють колеса, заправляють і ми їдемо далі. Ми проїжджаємо складну ділянку «Ліс». Їдемо, обганяємо шостий номер, їдемо до повороту. Мама проїхала два повороти, ще поворот і ми на фініші. Мені сподобались гонки. Перше місце. Я приїхав до школи.

Маша:

Ми з Климом прокинулися. Очі хотіли бути ще закритими, хотілося ще поспати, але я не хотіла пропустити мультики, бо мультик був мій найулюбленіший мультик в світі! Я його полюбила ще з дитинства, мені було приблизно два роки. Ми мультик подивилися і я з Климом та Платоном пішли їсти йогурти. Потім я подивилася на годинник і побачила, що треба йти до школи. Ми з Климом одягнулися і пішли .

По дорозі ми говорили про те, як мене вкусила собака за ногу. Було ще трохи темнувато, я думала, що сонце з глузду з’їхало, бо на годиннику вже було дев’ять, а ще темно.

Ми прийшли до школи. Я думала, що ми запізнилися, але я помилялася, двері були зачинені!

Клим почав стукати в двері і говорити улюблену фразу кондуктора-динозавра: «Лалазу!» Нарешті двері відчинилися і там вийшла тітонька! Вона була сонна і кудлата, це була Сонька! Я навіть трохи злякалась такої відьми!

Іванка:

Коли я йду до школи, то прокидаюся о восьмій годині. Я думаю про те, як буде цікаво в школі, бо в мене ноги дуже розслаблені і я не можу встати. Коли я нарешті встаю, то мені здається, що я іду не по сходах, а по землі, що провалюється. На дворі мене зустрічають промінці і дають мені силу. Дуже часто промінці забирають у мене всю увагу і я іду не у той бік і падаю, бо ноги зачіпляються одна за одну. Мені приємно. Я встаю і йду вже  нормально. Коли я вже підхожу до дверей школи, тоді мені стає цікаво, хто всередині? Я запам’ятовую, кого я хочу, щоб він був у школі переді мною. Я оглядаюся. Якщо ще є час, то пробую знайти щось цікаве. Якщо знаходжу щось, то роздивляюсь цю річ і придумую про неї історію. Потім заходжу у школу і роздягаюся. І йду на другий поверх.

А, точно, забула! У мене є ще враження про дорогу, коли я тільки виходжу з дому, то я падаю на льоду.  Отак майже завжди проходжу  дорогу до школи, коли я сама.

Федько:

Був собі погожий ранок. Я прокинувся і лежу на ліжку, доки не настане 08:00. Встаю, чищу зуби, вдягаюсь, спускаюсь вниз. Ставлю грінки, гладжу кицю. Їм грінки з маслом, вдягаюсь виходжу.

Дивлюсь на ранок, беру сніг, перевіряю чи ліпиться. Якщо так – кидаю, якщо ж ні – кладу на землю. Малюю на машинах. Починаю бігти. Здається, що я лечу.

Заходжу в школу :)

Юля:

Дорога до школи – це дуже біготливе збирання. Я підскочую спросоння і вдягаюсь. Потім говорю татові:

- Доброго ранку!

Розставляю тарілки. В цей момент я думаю про те, як би ми не спізнилися… коли я їду у тролейбусі, я, чомусь, кожний раз бачу одну й ту саму старушку! Коли ми приїжджаємо, то щоб не запізнитися, біжимо майже як машина. Сьогодні тато зупинився, щоб поговорити з Сергієм, а я закричала йому:

- Я піду в школу!

Забігла у двір і відчинила двері. Потім я зняла чоботи і скинула куртку. Я відчувала, що ми запізнилися. Я наділа спідницю, схопила рюкзак і забігла до класу.

Клим:

Одного ранку я встав, зібрав ліжко і пішов пити воду. Коли я пив воду, я думав про динозаврів. Коли прийшла мама, вона дала їсти і пішла будити мою сестру Ксюшу. Я доїв і попросив додайки і мама дала мені додайки. Коли я доїв, я взяв рюкзак і виніс в коридор. Спочатку одягнув шапку, потім штани і кофту, натягнув чоботи і одягнув куртку, і закінчую на рукавичках. Виходжу з дому і мама везе мене на Лівобережну.

Коли я їжджу в метро, я розглядаю реклами і підслуховую розмови людей. Коли я приїжджаю на Нивки, я заходжу в кіоск, щоб відігрітися і купити сухар. Тоді я йду на 719 маршрутку і коли я заходжу в маршрутку, я з’їдаю сухар за 20 секунд і засинаю, тому що не висипаюся вдома.

Коли маршрутка приїжджає, я виходжу і йду по Газопровідній і думаю про динозаврів. Коли я приходжу на Газопровідну, 2, я починаю думати про собак і хочу, щоб мені не довелося з ними зустрічатися. І коли я заходжу в школу, я думаю про динозаврів.

І ось приходять всі діти, і вчитель, і ми починаємо урок.

Валентина Мержиєвська