Професія

За обідом у дітей почалась цікава розмова, яка чимось перегукувалась з темою, яку я обрала для сьогоднішнього обговорення. Тому я прислухалась і на теревенях розгорнули її.

Мова була про професії. У дітей питання полягало у тому, чи учень - це професія? Хтось ще сказав, що вчитись - це обов'язок. От і розбираємо.

Спершу я попросила всіх поміркувати, як вони розуміють слово "професія", де вони з ним зустрічались. Професія - це така робота/справа/дія, яку людина виконує і отримує за це гроші. Тома зауважила, що для користі людей, а Діма - що цьому треба вчитися. Після уточнень, ми ще виявили, що діяльність не обов'язково спрямована на користь людей, ще може бути для задоволення або для цікавості.

Поговорили про те, що вдало обрана професія приносить задоволення тій людині, яка нею займається. Тому коли вчишся, добре вивчитись різним речам, щоб мати якомога ширший вибір майбутньої професії. Тобто, зрештою ми вийшли на те, що навчання, як таке - це не професія, не обов'язок, а можливості, свобода вибору :)
Наостанок ще розібрали приказку: "Не відкладай на завтра те, що хочеш зробити сьогодні". Слово "можна" я навмисно замінила на "хочеш". Бо робити можна багато різного - не все потрібне і не все хочеться. А щодо "треба" і "хочеш" - згадали, що робити "треба": прибирати, чистити зуби, їсти овочі тощо. Але ж насправді за кожним "треба" є справжнє "хочу": хочу жити в гарному місці, хочу мати гарну поспішку, хочу бути здоровим. Про "треба вчитись" - дивись вище - хочу мати багато можливостей і цікаву професію...
То чому не відкладати на завтра? Бо коли є бажання, діяти легко, а з кожною відстрочкою наважитись, зібратись, почати стає дедалі важче, може навіть зовсім перехотітись. І наступного разу починати щось буде трохи важче, бо згадуватиметься не приємне відчуття втіленого бажання, а присмак провтиканої можливості. Тож, не відкладаймо :)

Валентина Мержиєвська